Рішення

від 03.10.2013 по справі 919/918/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року справа № 919/918/13 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5)

до спортивного об`єднання громадян "Стимул"

(99011, м. Севастополь, вул. Керченська,48-4)

про стягнення заборгованості за договором оренди, розірвання договору оренди та звільнення приміщень,-

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Тельнової К.П., довіреність б/н від 09.01.2013;

представника відповідача - не з`явився,

Суть спору:

07.08.2013 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до спортивного об`єднання громадян "Стимул", в якому просить суд стягнути з відповідача 12864,58 грн., з яких: заборгованість по орендній платі за період з 01.09.2012 по 30.06.2013 у розмірі 6380,80 грн., пеню у розмірі 390,42 грн., 3% річних у розмірі 79,06 грн. та штраф - 6014,30 грн. Також просить суд розірвати укладений між сторнами договір оренди нерухомого майна №79-06 від 18.08.2007 та зобов'язати відповідача звільнити об'єкт оренди - вбудовані нежитлові приміщення за вказаним договором і передати їх за актом прийому-передачі позивачу.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 625, пункт 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», умови договору оренди нерухомого майна №79-06 від 18.01.2007, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №79-06 від 18.01.2007, зокрема в частині внесення орендної плати, в зв'язку із чим, позивач вважає, що це є істотним порушенням умов договору, в зв'язку із чим вважає що є підстави для розірвання даного договору та повернення майна за цим договором, а також стягнення заборгованості за ним та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.08.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.08.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався 27.08.2013 на 18.09.2013 та 18.09.2013 на 03.10.2013.

У судове засідання 03.10.2013 з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові та наполягав на їх задоволенні з урахуванням припинених провадженням позовних вимог.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 27.08.2013 повторно не виконав.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуто підприємством зв'язку із відміткою про закінчення терміну зберігання, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місце знаходження відповідача є м. Севастополь, вул. Керченська,48 кв.4.

Копія ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилались судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною в позовній заяві та на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак були повернуті підприємством зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач не скористався правом, наданим його статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.10.2013, ухвалою суду було припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за спірним договором в розмірі 2328,66 грн. на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із погашенням відповідачем зазначеної суми під час розгляду справи.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 03.10.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

18.01.2007 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та спортивним об`єднанням громадян "Стимул" укладено договір №79-06 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежилі приміщення з тамбуром літ. «в» (ІІ-1-ІІ-12, VI-1, VI-2), лестнічною кліткою ІІ-8а, загальною площею 249,9 кв.м. з двома приямками, розміщені в підвалі житлового будинку, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя,20в та знаходяться на балансі РЕП-1. Вартість вказаних вбудованих нежитлових приміщень складає, згідно Звіту про експертну оцінку від 23.10.2006 - 249900,00 грн. (а.с. 11-12).

Відповідно до пункту 2.4 Договору вступ орендодавця у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, в редакції протоколу від 17.12.2009 узгодження змін до договору оренди, розмір орендної плати визначається відповідно з Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 «Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю тертироіальної громади міста Севастополя та пропорціях розподілення плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Севастополя» та складає 7497,00 грн. на рік. Орендна плата визначається виходячи з орендної ставки - 3% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна що передається в оренду, станом на 23.10.2006. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати (а.с. 22).

Пунктом 3.2 Договору, в редакції протоколу від 17.12.2009 узгодження змін до договору оренди, сторони узгодили, що орендна плата складає 1018,38 грн за місяць оренди )із застосуванням індексів інфляції, станом на серпень 2009) і перераховується орендарем орендодавцю з 01.08.2009, не пізніше 20 числа поточного місяця, з яких: 97 % - у сумі 987,83 грн на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, код ЗКПО 23895637, код платежу 22080400; 3 % - у сумі 55,00 грн на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 31516933700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу 50110007 (а.с. 22).

У пункті 3.3 Договору, в редакції протоколу від 17.12.2009 узгодження змін до договору оренди сторони узгодили, що у відповідності з Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язанні з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату послуг, наданих підприємством комунальної сфери. Протягом місяця з дня підписання даного договору орендар зобов'язаний укласти з підприємствами комунальної сфери (ДКП „Водоканал", ДКП «Севтеплосіть», ВАТ ЕК „Севастопольенерго", РЕП-1) договори з надання комунальних послуг. Орендар зобов'язаний у тридцяти денний строк з дня підписання договору оренди надати Орендодавцеві дист погодження умов користування об'єктом оренди з вищевказаними службами.

Відповідно до пункту 3.5 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за ожний день прострочення. Зайво внесена сума орендної плати, підлягає у встановленому порядку поверненю чи заілку в рахунок наступних платежів.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що сторони несуть майнову відповідальність у розмірі повного матеріального збитку (дійсний збиток і упущена вигода), що виникли у результаті порушень однієї із сторін умов даного договору. У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків по договору оренди, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України - штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати. (пункт 6.2 Договору).

Зазначений договір діє до 03.03.2014 (пункт 7.1 Договору, в редакції протоколу від 03.03.2011 узгодження змін до договору).

Актом прийому передачі орендованого майна від 18.01.2007, складеним між сторонами, підтверджується передача позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя,20в (а.с. 14).

Листом від 18.12.2012, позивач вимагав від відповідача звільнити орендоване майно за спірним договором та повернути його позивачу (а.с.28).

Однак, зазначена вимога була залишена без задоволення.

На думку позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині внесення орендної плати за період з 01.09.2012 по 30.06.2013, у позивача виникло право на стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням штрафних санкцій та вимог про розірвання спірного договору та повернення майна за цим договором, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Як вже зазначалось, в судовому засіданні 03.10.2013, ухвалою суду було припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за спірним договором в розмірі 2328,66 грн. на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із погашенням цієї частини заборгованості під час розгляду справи.

Отже, суд розглядає справу в частині вимог про стягнення з відповідача 10535,92 грн., з яких: заборгованість по орендній платі за період з 01.09.2012 по 30.06.2013 у розмірі 4052,14 грн., пеня у розмірі 390,42 грн., 3% річних у розмірі 79,06 грн. та штраф - 6014,30 грн., розірвання спірного договору та повернення майна за цим договором.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 ГК України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди №79-0 від 18.01.2007 встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі в розмірі 4052,14 грн. відповідачем суду не надано, отже, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 4052,14 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 79,06 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 79,06 грн підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 390,42 грн.

За змістом пункту 6.1 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також, відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 390,42 грн такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 6014,30 грн, враховуючи положення пункту 6.2 Договору, згідно з яким за невиконання або неналежне виконання обов'язків по договору оренди, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України - штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт порушення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати за червень 2013 - 1202,86 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 6014,30 грн. (1202,86 грн. *5).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку з чим вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі розміру місячної орендної плати за останній місяць оренди - 1202,86 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 1202,86 грн.

Стосовно позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди та повернути позивачу об'єкт оренди суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від статті 783 Цивільного кодексу України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Крім того, суд враховує вказівки, які містяться в абзацах 7-8 пункту 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», згідно яких відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи що факт невиконання орендарем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди комунального майна в частині своєчасного внесення орендної плати підтверджується матеріалами справи, а оскільки одним з найголовніших принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено статтею 651 ЦК України, а позивач в свою чергу був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні даного договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання спірного договору оренди у зв'язку із істотним порушенням його умов та зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно - вбудовані нежилі приміщення з тамбуром літ. «в» (ІІ-1-ІІ-12, VI-1, VI-2), лестнічною кліткою ІІ-8а, загальною площею 249,9 кв.м. з двома приямками, розміщені в підвалі житлового будинку, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя,20в.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору оренди (найму).

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без врахування зменшення неустойки.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 4014,50 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з спортивного об`єднання громадян "Стимул" (99011, місто Севастополь, вулиця Керченська,48-4; ідентифікаційний код 25749532, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, ву. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість за договором оренди комунального майна №79-06 від 18.01.2007 у розмірі 5724,48 грн. (п'ять тисяч сімсот двадцять чотири грн. 48 коп.) з яких: заборгованість по орендній платі за період з 01.09.2012 по 30.06.2013 у розмірі 4052,14 грн., пеня у розмірі 390,42 грн., 3% річних у розмірі 79,06 грн. та штраф - 1202,86 грн.

3. Розірвати договір оренди нерухомого майна №79-06 від 18.01.2007 , укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради і спортивним об`єднанням громадян "Стимул".

4. Зобов'язати спортивне об`єднання громадян "Стимул" (99011, місто Севастополь, вулиця Керченська,48-4; ідентифікаційний код 25749532, відомості про банківські реквізити відсутні) звільнити орендоване майно - вбудовані нежилі приміщення з тамбуром літ. «в» (ІІ-1-ІІ-12, VI-1, VI-2), лестнічною кліткою ІІ-8а, загальною площею 249,9 кв.м. з двома приямками, розміщені в підвалі житлового будинку, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя,20в та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044).

5. Стягнути з спортивного об`єднання громадян "Стимул" (99011, місто Севастополь, вулиця Керченська,48-4; ідентифікаційний код 25749532, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 25750044, отримувач -Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) судовий збір у розмірі 4014,50 грн (чотири тисячі чотирнадцять грн. 50 коп)

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 08.10.2013.

Суддя С.О. Щербаков