Рішення
від 27.09.2013 по справі 910/10446/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10446/13 27.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" про стягнення 1 089 035,84 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Кравчик С.М. (дов. № 91/2013/17-2 від 17.06.2013 року) від відповідача Бризинська - Колпакова О.О. (дов. б/н від 29.07.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27 вересня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 089 035,84 грн., а також просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/10446/13, слухання справи призначено на 05.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року справу № 910/10446/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/10446/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/10446/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/10446/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року.

29.07.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

У судовому засіданні 30.07.2013 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 30.07.2013 року підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 13.09.2013 року, у зв'язку з поданим клопотанням та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 13.09.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, дійшов висновку про його задоволення.

У судовому засіданні 13.09.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 17.09.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

17.09.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 897 186,21 грн., 24 108,39 грн. три проценти річних, та 18 311,47 грн. пені.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 17.09.2013 року.

У судовому засіданні 17.09.2013 року представники сторін подали клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане сторонами 17.09.2013 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд прийшов до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 27.09.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.09.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечував проти заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кивенерго" (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-18" (абонент) було укладено договір № 1640294 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі по тексту - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору, енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

У відповідності до пункту 2.3.1 Договору, споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії

Пунктом 2.3.2. Договору сторони погодили, що абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 5 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділенні теплозбуту № 4 за адресою: вул. Меліоративна, 11 розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 02.05.2012 року (пункт 8.1. Договору).

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з договором № 1640294 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2001 року, внаслідок чого, у останнього, за період з 01.07.2011 року по 01.04.2013 року, виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" у розмірі 897 186,21 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 897 186,21 грн. основної заборгованості за договором від 01.10.2001 року № 1640294 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 24 108,39 грн. три проценти річних та 18 311,47 грн. пені.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав неправомірного розрахунку позивачем суми боргу, за тарифами, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1729, оскільки остання, всупереч вимогам законодавства не була зареєстрована у відповідному підрозділі Міністерства юстиції України, а тому є такою, що не набула чинності, а затверджені нею тарифи не підлягають застосуванню згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

За твердженням відповідача, сума, яка повинна бути сплачена Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-18" за період з 01.07.2011 року по 01.04.2013 року за тарифами, що є останніми зареєстрованими в органах юстиції і підлягають застосуванню, тобто тарифами, що встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 року № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальних послуг для населення (із змінами та доповненнями), зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції від 26.06.2002 року за № 46/4929, становить 587 350,00 грн.

Оскільки, відповідач за спірний період сплатив на користь позивача за отриману теплову енергію у гарячій воді 837 000,00 грн., то сума переплати, на думку відповідача, за Договором становить 285 650,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умови Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з відомостей обліку споживання теплової енергії та облікових карток відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 897 186,21 грн.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про неправомірність розрахунку позивачем суми боргу, за тарифами, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1729, оскільки остання, всупереч вимогам законодавства не була зареєстрована у відповідному підрозділі Міністерства юстиції України, а тому є такою, що не набула чинності, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2011 року при нарахування вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді Публічним акціонерним товариством "Кивенерго" застосовувались тарифи, встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1729.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері надання комунальних послуг.

Зокрема, у підпункті 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої та пункту 4 частини 1 статті 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Керуючись наданими Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" повноваженнями Національна комісія регулювання електроенергетики України 14.12.2010 року прийняла постанову № 1729, що набрала чинності з 01.01.2011 року, якою встановлено тарифи на теплову енергію Публічного акціонерного товариства "Кивенерго" .

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що Національна комісія регулювання електроенергетики України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності.

Отже, враховуючи, що із 22.07.2010 року Київська міська державна адміністрація, не може встановлювати тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для суб'єктів природних монополій, а Національна комісія регулювання електроенергетики України в межах повноважень, наданих Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", 14.12.2010 року затвердила тарифи на теплову енергію Публічного акціонерного товариства "Кивенерго", відповідачем при визначенні вартості наданих позивачу послуг за період після 01.01.2011 року правомірно застосовано тарифи, встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1729.

Аналогічна правова позиція стосовно правомірності застосування тарифів, встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб'єктів природних монополій наведена в постанові Верховного Суду України від 28.05.2013 року у справі № 5011- 64/2345-2012.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" в частині стягнення 897 186,21 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач в установленому законодавством порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" основного боргу за договором № 1640294 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2001 року та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 24 108,39 грн. три проценти річних та 18 311,47 грн. пені.

Пунктом 5.5. Додатку № 4 до Договору сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, встановивши прострочення відповідача щодо оплати боргу за Договором, беручи до уваги пункт 3.5. Додатку № 4 до Договору, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені, за період з липня 2012 року по березень 2013 року, у розмірі 18 311,47 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" трьох процентів річних на загальну суму 24 108,39 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Як вбачається з платіжного доручення № 11255 від 22.05.2013 року позивач, керуючись вищевказаними нормами законодавства сплатив судовий збір за подання позову у даній справі на загальну суму 21 780,72 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, що 17.09.2013 року позивачем зменшено позовні вимоги до 939 606, 07 грн., відповідно до частини статті 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 2 988,60 грн. (21 780,72 грн. - 18 792,12 грн.)

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" (02232, м. Київ, вул. Володимира Маяковського, буд. 89, кв. 216, код ЄДРПОУ 22893151) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 897 186 (вісімсот дев'яносто сім тисяч сто вісімдесят шість) грн. 21 коп. основної заборгованості, 18 311 (вісімнадцять тисяч триста одинадцять) грн. 47 коп. пені, 24 108 (двадцять чотири тисячі сто вісім) грн. 39 коп. три проценти річних, 18 792 (вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 12 коп. витрат з судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305 з Державного бюджету України 2 988 (дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 60 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 11255 від 22.05.2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2013 року

Суддя С.В. Стасюк

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення27.09.2013
Оприлюднено16.10.2013
Номер документу34139649
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/10446/13

Ухвала від 18.07.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Стасюк С.В.

Ухвала від 10.10.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Стасюк С.В.

Ухвала від 30.07.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Стасюк С.В.

Ухвала від 18.10.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Стасюк С.В.

Рішення від 27.09.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Стасюк С.В.

Ухвала від 17.09.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Стасюк С.В.

Ухвала від 05.07.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гулевець О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні