Ухвала

від 09.10.2013 по справі 1570/2068/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р.Справа № 1570/2068/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2012 року № 0000022301 та № 0000032301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» з питань дотримання податкового законодавства, за результатами перевірки складений акт від 26.12.2011 року №3749/157/2302/20972337. На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000022301 (про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування прибутком на суму 2 572 610,00 грн. та №0000032301 (про донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 2 092 60,00 грн.) повідомлення-рішення стосуються 3 кварталу 2012 року. Проте позивач вважає, що він правомірно включив до звітності за 3 квартал 2012 року від'ємне значення 2 кварталу, яке у свою чергу було включено до звітності кварталу як таке, що виникло станом на 01.01.2011 року (тобто у 2010 році).

У судовому засіданні представники позивача, підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач не надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, проте в судовому засіданні при наданні пояснень позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

12.04.2012 року у судовому засіданні згідно ухвали, занесеної до журналу судового засідання, у зв'язку з реорганізацією замінено первинного відповідача Державну податкову інспекцію в Київському районі м. Одеси на відповідача Державну податкову інспекцію в Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси від 10.01.2012 року № 0000022301 та № 0000032301.

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси та у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» (ідентифікаційний код 20972337) зареєстровано 29.03.1994 року за місцезнаходженням: 65049, м.Одеса, вул. Д.Донського, буд.46, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.12.2011 року №270107

26.12.2011р. на підставі направлень від 16.11.2011 року №980/215/23-02, №981/216/23-02, №982/217/23-02, №983/218/23-02, №985/219/23-02, №986/220/23-02, №984, №987, виданих відповідним співробітникам ДПІ у Київському районі м. Одеси, згідно із п.75.1 ст. 75 , ст.ст. 77 , 78 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 39.09.2011 року, за результатами якої було складено акт від 26.12.2011 року №3749/157/23-02/20972337, в висновках якого, окрім іншого зазначено про порушення позивачем п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України , з урахуванням висновків акту камеральної перевірки від 07.10.2011 року №497/15-01/20972337/464к2, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток: за 2 квартал 2011 року у сумі 3482436,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 2572610,00 грн. Також перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у сумі 421347,00 грн. у т.ч. по періодам: за 2 квартал 2011 року у сумі 212087,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 421347,00 грн. На підставі зазначеного вище акту перевірки, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000022301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2572610,00 грн. та №0000032301 (а.с.69), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Будівельник»на суму 209260,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено, що підприємством податкова декларація з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року заповнена у порушення п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України , а саме: підприємство в податковій декларації з податку на прибуток підприємства відобразило по рядку 06.6 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду в сумі, яке виникло в тому числі і за рахунок від'ємного значення об'єкту оподаткування за минулі роки, тоді як згідно підр. 4 п.3 розділу XX Податкового кодексу України -до складу другого кварталу 2011 року включається від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Як вбачається з поданої за звітний період 2-3 квартали 2011 року ТОВ «Будівельник»податкової декларації з податку на прибуток підприємств (а.с.19-20), підприємство-позивач в даній податковій декларації відобразило по рядку 06.6 від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 4404554,00 грн., що підтверджується Декларацією з податку на прибуток підприємства поданої за звітний період 1 квартал 2011 року. Дана сума від'ємного значення об'єкту оподаткування виникла за рахунок від'ємного значення об'єкту оподаткування минулих років. Таким чином, на думку податкового органу, підприємством неправомірно відображено по рядку 06.6 податкової декларації від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду.

10.01.2012 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000022301 та № 0000032301, які оскаржені позивачем до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до Прикінцевих положень ПК , розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» набрав чинність з 01.04.2011 року. До вказаного терміну діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» , статтею 6 якого був встановлений порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів.

В п.6.1 цієї статті зазначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. При цьому у 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону , а саме діючим законодавством було встановлено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилось станом на 1 січня 2010 року, при цьому у 2011 році ця сума від'ємного значення, яка не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат без обмежень, встановлених цим пунктом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до розрахунку від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року застосовуються вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , під час дії якого здійснювались розрахунки доходів і витрат підприємства.

Відповідно до вказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємства повинні були відображати в декларації по прибутку за перший квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування, тобто в нього увійшли, при наявності, від'ємне значення першого кварталу 2011 року, від'ємне значення 2010 року та частина від'ємного значення, яка не була врахована відповідно до п.22.4 станом на 1 січня 2010 року, що і було здійснено позивачем у податковій декларації за перший квартал 2011 року. При цьому вказана декларація була прийнята відповідачем без жодних зауважень, оскільки повністю відповідала вимогам діючого законодавства, що не оспорював в судовому засіданні представник відповідача.

Пунктом 150.1 ст.150 розділу ІІІ ПК , який набрав чинність з 01.04.2011 року, встановлено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX ПК визначено, що розділ ІІІ цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно п.3 підрозділу 4 розділу XX ПК пункт 150.1 ст.150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Зазначені особливості застосування порядку урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів визначені у зв'язку з тим, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим розрахунком об'єкта оподаткування за законом, який втратив чинність.

Для визначення результатів діяльності першого кварталу 2011 року не існувало іншого нормативного акту, ніж ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , який регулював вказані правовідносини, що не спростовується актом перевірки від 26.09.2011 року, в якому відсутнє посилання на будь-якій нормативний акт, який зобов'язує позивача розраховувати від'ємне значення об'єкта оподаткування лише за підсумками діяльності першого кварталу 2011 року (без врахуванням від'ємного значення попередніх податкових періодів). При цьому положення п.3 підрозділу 4 розділу XX ПК регулюють лише порядок перенесення до витрат другого календарного кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року, а не порядок розрахунку цього від'ємного значення, який було врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» , відповідно до якого таке від'ємне значення повинно складатися з від'ємного значення першого кварталу 2011 року (за наявності), від'ємного значення 2010 року та частини від'ємного значення, яка не була врахована відповідно до п.22.4 станом на 1 січня 2010 року.

Перехідні положення ПК України враховують лише одне господарська діяльність підприємств (відповідно показники цієї діяльності) не зупиняється у результаті прийняття законодавчим органом нових законів, тому законодавець зазначив, що з 01.04.2011 року встановлюються деякі інші правила розрахунків та надання податкової звітності по податку на прибуток, але вона не починається заново, без урахування попередньої діяльності підприємств, тому і визначено, що сформований за діючими нормами законодавства розрахунок від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року повинен враховуватись в розрахунок за півріччя 2011 року, незважаючи на те, що розрахунок за другий квартал здійснювався вже за правилами, встановленими ПК України .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є безпідставними викладені у спірному акті перевірки висновки ДПІ щодо порушення ТОВ вимог п.54.1 ст.54, п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК , оскільки вони ґрунтуються фактично на власному тлумаченні відповідачем цих норм, в той час як ці норми взагалі не містять в собі прямої заборони на включення від'ємного значення об'єкту оподаткування попередніх років до податкової декларації.

У зв'язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку про те, що питання правозастосування при вирішенні цього спору вирішено судом першої інстанції вірно.

Окрім цього, відповідно до листа ВАСУ №13.09.2012 року №2019/12/13/-12 витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним, і порядок їх визначення відповідає правилам (стандартам) бухгалтерського обліку. Статтею 139 Господарського кодексу України передбачено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Відповідно до цього ж листа при вирішенні наведених спорів судам варто в цілому оцінювати правомірність рішень податкових органів про визначення податкових зобов'язань внаслідок завищення платниками податку суми від'ємного значення з податку на прибуток. При вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, судам слід досліджувати обставини формування сум від'ємного значення, задекларованого платниками податків. При цьому необхідно дати оцінку доводам які заперечують достовірність даних податкового обліку щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Зокрема, може заперечуватися реальний характер господарських операцій платника податків, наслідком яких стало утворення збитків, також можуть бути наведені доводи щодо неправомірного застосування платником податків окремих норм, які регулюють справляння податку на прибуток, наприклад, щодо відображення у складі валових витрат курсових різниць тощо.

На деяких обставинах, що можуть вказувати на відсутність реального характеру господарських операцій, за результатами яких сформовано дані податкового обліку, наголошено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11.

У разі встановлення обставин, що свідчать про відсутність реального характеру операцій платників податків, які спричинили виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, відповідні суми повинні бути виключені зі складу витрат, що враховувалися в розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Отже, під час розгляду справи щодо правомірності формування суми від'ємного значення з податку на прибуток судом може бути встановлено порушення платником податку інших правил оподаткування цим податком, не пов'язаних із застосуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

В своєму листі ВАСУ наполягає на тому, що у такому разі правомірність визначених контролюючим органом податкових зобов'язань із податку на прибуток має оцінюватися з урахуванням фактично вчинених платником податку порушені. Також зазначено, що суди повинні витребувати у податкового органу розрахунок визначених платникові податку сум податкових зобов'язань з урахуванням фактично вчинених таким платником порушень, у тому числі не пов'язаних із перенесенням сум від'ємного значення з податку на прибуток до витрат другого кварталу 2011 року, але таких, що впливають на правильність формування відповідних сум. При цьому слід враховувати всі належні та допустимі згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які надаються сторонами під час провадження у справі в суді. Зокрема, не слід обмежуватися дослідженням лише тих доказів, які були проаналізовані податковим органом під час проведення перевірки, Як платник податків, так і податковий орган, можуть надати суду інші докази, що стосуються правомірності формування платником податків сум від'ємного значення з податку на прибуток. Причини неподання чи відсутності відповідних доказів під час проведення перевірки повинні оцінюватися судами з урахуванням усіх обставин справи.

Саме тому, на виконання наведеного листа ВАСУ судова колегія запропонувала представнику позивача підтвердити товарність операцій внаслідок яких були сформовані суми, що оспорені апелянтом та яки були предметом дослідження податкового органу.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Докази, на які має послатися суд в ухваленому ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача на вимогу суду надав докази на підтвердження правильності формування спірних сум податків у вигляді розрахунків показників, відомостей валових витрат, бухгалтерські довідки, попередні акти відповідача в яких останній погоджувався із розміром витрат та зазначив, що, окрім цього, апелянт не ставить під сумнів питання щодо розміру спірних сум податку, а спір полягає виключно у трактуванні норм п.150.1, ст. 150 та п.3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Колегія суддів вважає, що позивач дійсно вірно вирішив питання правозастосування, обґрунтував та довів належними доказами правильність розміру формування спірних сум.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 11.10.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький