Постанова

від 19.09.2013 по справі 801/1383/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 р. Справа №801/1383/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Золотковій Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Рікман Г.М.; Чорний М.М., довіреність №25 від 19.09.2013 року;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Фірма Еверест-Агро»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма Еверест-Агро» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби із вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2013 року №0001262204, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 234901,50 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 190500,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 44401,50 гривень, №0001272204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 15977,00 гривень, №0001252204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 318542,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 256978,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 61564,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Скіпер» (код за ЄДРПОУ 37081677), ТОВ БВП «Строитель-плюс» » (код за ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» » (код за ЄДРПОУ 36165656), ПП «Габарит-груп» » (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд-М» » (код за ЄДРПОУ 33565567), ПП «Райс-М» » (код за ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» » (код за ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код за ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» » (код за ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» » (код за ЄДРПОУ 37081640), ПП «Добре Місто» » (код за ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (код за ЄДРПОУ 37081792), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (код за ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (код за ЄДРПОУ 36165986), ПП «Мастер Торг» (код за ЄДРПОУ 37196250), ПП «Укрторгпартнер» (код за ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар Крим» (код за ЄДРПОУ 37860178), ПП «Кримстройиндустрия» (код за ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код за ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (код за ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (код за ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код за ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капитель Плюс» (код за ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (код за ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (код за ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітстрой» (код за ЄДРПОУ 35096833), ТОВ «Тренд Сервіс плюс» (код за ЄДРПОУ 34523171), ПП «Портал Крим» (код за ЄДРПОУ 36165682), ТОВ «Укростпоставка» (код за ЄДРПОУ 34415842), ПП «Європродукт» (код за ЄДРПОУ 34946814), ТОВ «Люкссервістрейд» (код за ЄДРПОУ 34523166), ПП «Айкон Крим» (код за ЄДРПОУ 35941618), ПП «Севграндтрейд» (код за ЄДРПОУ 35096812), ПП «Контакт-торг» (код за ЄДРПОУ 35873737) за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року (з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року), якою встановлено заниження податку на прибуток на суму 256978,00 гривень також заниження податку на додану вартість у загальній сумі 190500,00 гривень, внаслідок здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні адміністративного позову.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, надіслав до суду заперечення, в якому просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд, враховуючі думку представників позивача, які не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Фірма Еверест-Агро» є юридичною особою, зареєстрованою 15.01.2008 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.37).

Також судом встановлено, що Приватне підприємство «Фірма Еверест-Агро» зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200047156 (а.с. 39).

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство «Фірма Еверест-Агро» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що у період з 14.12.2012 року по 20.12.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Фірма Еверест-Агро» по взаємовідносинам з ПП «Скіпер» (код за ЄДРПОУ 37081677), ТОВ БВП «Строитель-плюс» » (код за ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» » (код за ЄДРПОУ 36165656), ПП «Габарит-груп» » (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд-М» » (код за ЄДРПОУ 33565567), ПП «Райс-М» » (код за ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» » (код за ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код за ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» » (код за ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» » (код за ЄДРПОУ 37081640), ПП «Добре Місто» » (код за ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (код за ЄДРПОУ 37081792), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (код за ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (код за ЄДРПОУ 36165986), ПП «Мастер Торг» (код за ЄДРПОУ 37196250), ПП «Укрторгпартнер» (код за ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар Крим» (код за ЄДРПОУ 37860178), ПП «Кримстройиндустрия» (код за ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код за ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (код за ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (код за ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код за ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капитель Плюс» (код за ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (код за ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (код за ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітстрой» (код за ЄДРПОУ 35096833), ТОВ «Тренд Сервіс плюс» (код за ЄДРПОУ 34523171), ПП «Портал Крим» (код за ЄДРПОУ 36165682), ТОВ «Укростпоставка» (код за ЄДРПОУ 34415842), ПП «Європродукт» (код за ЄДРПОУ 34946814), ТОВ «Люкссервістрейд» (код за ЄДРПОУ 34523166), ПП «Айкон Крим» (код за ЄДРПОУ 35941618), ПП «Севграндтрейд» (код за ЄДРПОУ 35096812), ПП «Контакт-торг» (код за ЄДРПОУ 35873737) за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року (з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року), якою встановлено заниження податку прибуток та податку на додану вартість.

Зазначені порушення були встановлені внаслідок не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з зазначеними контрагентами. Реальність здійснення господарських операцій із зазначеними суб'єктами господарювання не підтверджена з посиланням на акти від 06.04.2012 року про неможливість проведення зустрічних звірок з ПП «Команд» (код за ЄДРПОУ 37081766) з питань правомірності проведених господар ських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватне підприємство «Фірма Еверест-Агро» знайшли своє відображення у Акті № 10517/22-1/24030537 від 27.12.12 року (а.с. 42-58).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- пп.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями , ст.14, п.138.1.1,138.1, п.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді , що перевірявся встановлено його заниження на загальну суму 256978,00 гривень, у тому числі: за 3-й квартал 2010 року у сумі 140693,00 гривень, за 4-й квартал 2010 року у сумі 105562,00 гривень, за 2-й квартал 2011 року в сумі 10723,00 гривень.

- п.п.7.2.1, п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року та пп.14.1.202, пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 190500,00 гривень, у тому числі: за вересень 2010 року у сумі 54129,00 гривень, за жовтень 2010 року у сумі 69422,00 гривень, за листопад 2010 року у сумі 18145,00 гривень, за лютий 2011 року у сумі 41,00 гривень, за березень 2011 року у сумі 3447,00 гривень, за квітень 2011 року у сумі 8938,00 гривень, за травень 2011 року у сумі 472,00 гривень, за липень 2011 року у сумі 8967,00 гривень, за лютий 2011 року у сумі 252,00 гривень, за березень 2012 року у сумі 197,00 гривень, за квітень 2012 року у сумі 1622,00 гривень, за серпень 2012 року у сумі 24868,00 гривень, а також, зменшено значення ряд.24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту» за вересень 2011 року на суму 15977,00 гривень.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набув чинності Податковий кодекс України (надалі - ПК), що діє з 01.01.2011 року.

Згідно зі статтею 14 ПК України: 14.1.157. податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 54.3 ст.54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується такий вид юридичної відповідальності як фінансова (п.111.1 ст.111 ПК). Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п.111.2 ст.111 ПК).

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013 року №000152204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 318542,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 256978,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 61564,00 гривень (а.с.62), № 0001262204, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 234901,50 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 190500,00 гривень та за фінансовими санкціями в розмірі 44401,50 гривень (а.с.60), № 0001272204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 15977,00 гривень(а.с.61).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчать надані документи, між ПП «Фірма Еверест-Агро» та ПП «Команд» було укладено наступні договори:

- договір №90/1 від 06.09.2010 року, відповідно до якого ПП «Команд» (Постачальник) зобов'язується поставити ПП «Фірма Еверест-Агро»(Замовник) Регулятор росту рослин "Радостим-ТМ" у кількості 600 літрів. Загальна вартість за договором становить 799200,00 гривень (а.с.105);

- договір №106 від 18.10.2010 року, відповідно до якого ПП «Команд» (Постачальник) зобов'язується поставити ПП «Фірма Еверест-Агро»(Замовник) Регулятор росту рослин "Радостим-ТМ" у кількості 600 літрів. Загальна вартість за договором становить 799200,00 гривень (а.с.106);

- договір №08/204 від 11.04.2011 року, відповідно до якого ПП «Команд» (Постачальник) зобов'язується поставити ПП «Фірма Еверест-Агро»(Замовник) Регулятор росту рослин "Радостим-ТМ" у кількості 200 літрів. Загальна вартість за договором становить 266400,00 гривень (а.с.105);

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- видаткова накладна №РН-514 від 08.09.2010 року на суму 62604,00 гривень, у тому числі ПДВ 10434,00 гривень (а.с.65);

- податкова накладна №514 від 08.09.2010 року на суму 62604,00 гривень, у тому числі ПДВ 10434,00 гривень (а.с.66);

- видаткова накладна №РН-525 від 15.09.2010 року на суму 106560,00 гривень, у тому числі ПДВ 17760,00 гривень (а.с.67);

- податкова накладна № 525 від 15.09.2010 року на суму 106560,00 гривень, у тому числі ПДВ 17760,00 гривень (а.с.68);

- видаткова накладна №РН-590 від 16.09.2010 року на суму 133200,00 гривень, у тому числі ПДВ 22200,00 гривень (а.с.69);

- податкова накладна №590 від 16.09.2010 року на суму 133200,00 гривень, у тому числі ПДВ 22200,00 гривень (а.с.70);

- видаткова накладна №РН-592 від 17.09.2010 року на суму 99900,00 гривень, у тому числі ПДВ 16650,00 гривень (а.с.71);

- податкова накладна №592 від 17.09.2010 року на суму 99900,00 гривень, у тому числі ПДВ 16650,00 гривень (а.с.72);

- видаткова накладна №РН-642 від 28.09.2010 року на суму 273060,00 гривень, у тому числі ПДВ 45510,00 гривень (а.с.73);

- податкова накладна №642 від 28.09.2010 року на суму 273060,00 гривень, у тому числі ПДВ 45510,00 гривень (а.с.74);

- видаткова накладна №РН-821 від 06.10.2010 року на суму 13320,00 гривень, у тому числі ПДВ 2220,00 гривень (а.с.75);

- податкова накладна №821 від 06.10.2010 року на суму 13320,00 гривень, у тому числі ПДВ 2220,00 гривень (а.с.76);

- видаткова накладна №РН-850 від 28.10.2010 року на суму 186480,00 гривень, у тому числі ПДВ 31080,00 гривень (а.с.77);

- податкова накладна №850 від 28.10.2010 року на суму 186480,00 гривень, у тому числі ПДВ 31080,00 гривень (а.с.78);

- видаткова накладна №РН-856 від 11.10.2010 року на суму 7200,00 гривень, у тому числі ПДВ 1200,00 гривень (а.с.79);

- податкова накладна №856 від 11.10.2010 року на суму 7200,00 гривень, у тому числі ПДВ 1200,00 гривень (а.с.80);

- видаткова накладна №РН864 від 12.10.2010 року на суму 79920,00 гривень, у тому числі ПДВ 13320,00 гривень (а.с.81);

- податкова накладна №864 від 12.10.2010 року на суму 79920,00 гривень, у тому числі ПДВ 13320,00 гривень (а.с.82);

- видаткова накладна №РН-880 від 18.10.2010 року на суму 39960,00 гривень, у тому числі ПДВ 6660,00 гривень (а.с.83);

- податкова накладна №880 від 18.10.2010 року на суму 39960,00 гривень, у тому числі ПДВ 6660,00 гривень (а.с.84);

- видаткова накладна №РН-930 від 22.10.2010 року на суму 53280,00 гривень, у тому числі ПДВ 8880,00 гривень (а.с.85);

- податкова накладна №930 від 22.10.2010 року на суму 53280,00 гривень, у тому числі ПДВ 8880,00 гривень (а.с.86);

- видаткова накладна №РН-1330 від 29.10.2010 року на суму 26640,00 гривень, у тому числі ПДВ 4440,00 гривень (а.с.87);

- податкова накладна №1330 від 29.10.2010 року на суму 26640,00 гривень, у тому числі ПДВ 4440,00 гривень (а.с.88);

- видаткова накладна №РН-1366 від 03.11.2010 року на суму 26640,00 гривень, у тому числі ПДВ 4440,00 гривень (а.с.89);

- податкова накладна №1366 від 03.11.2010 року на суму 26640,00 гривень, у тому числі ПДВ 4440,00 гривень (а.с.90);

- видаткова накладна №РН-1400 від 08.11.2010 року на суму 19980,00 гривень, у тому числі ПДВ 3330,00 гривень (а.с.91);

- податкова накладна №1400 від 08.11.2010 року на суму 19980,00 гривень, у тому числі ПДВ 3330,00 гривень (а.с.92);

- видаткова накладна №РН-1430 від 15.11.2010 року на суму 39960,00 гривень, у тому числі ПДВ 6660,00 гривень (а.с.93);

- податкова накладна №1430 від 15.11.2010 року на суму 39960,00 гривень, у тому числі ПДВ 6660,00 гривень (а.с.94);

- видаткова накладна №РН-1469 від 16.11.2010 року на суму 13320,00 гривень, у тому числі ПДВ 2220,00 гривень (а.с.95);

- податкова накладна №1469 від 16.11.2010 року на суму 13320,00 гривень, у тому числі ПДВ 2220,00 гривень (а.с.96);

- видаткова накладна №б/н від 11.04.2011 року на суму 29304,00 гривень, у тому числі ПДВ 4884,00 гривень (а.с.97);

- податкова накладна №76 від 11.04.2011 року на суму 29304,00 гривень, у тому числі ПДВ 4884,00 гривень (а.с.98);

- видаткова накладна №б/н від 20.11.2011 року на суму 26640,00 гривень, у тому числі ПДВ 4440,00 гривень (а.с.99);

- податкова накладна № б/н від 20.11.2011 року на суму 26640,00 гривень, у тому числі ПДВ 4440,00 гривень (а.с.100);

Придбані товари та роботи були у повному обсязі в сумі 1237968,00 гривень, у тому числі ПДВ 206328,00 гривень оплачені ПП «Фірма Еверест-Агро» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Команд», що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку, а саме:

- платіжне доручення №99 від 08.09.2010 року на суму 62604,00 гривень (зв.бік а.с.66);

- платіжне доручення №331 від 15.09.2010 року на суму 106560,00 гривень (зв.бік а.с.68);

- платіжне доручення №102 від 16.09.2010 року на суму 133200,00 гривень (зв.бік а.с.70);

- платіжне доручення №103 від 17.09.2010 року на суму 99900,00 гривень (зв.бік а.с.72);

- платіжне доручення №106 від 28.09.2010 року на суму 273060,00 гривень (зв.бік а.с.74);

- платіжне доручення №114 від 06.10.2010 року на суму 13320,00 гривень (зв.бік а.с.76);

- платіжне доручення №115 від 08.10.2010 року на суму 186480,00 гривень (зв.бік а.с.78);

- платіжне доручення №116 від 11.10.2010 року на суму 7200,00 гривень (зв.бік а.с.80);

- платіжне доручення №118 від 12.10.2010 року на суму 79920,00 гривень (зв.бік а.с.82);

- платіжне доручення №120 від 18.10.2010 року на суму 39960,00 гривень (зв.бік а.с.84);

- платіжне доручення №121 від 22.10.2010 року на суму 53280,00 гривень (зв.бік а.с.86);

- платіжне доручення №131 від 01.11.2010 року на суму 26640,00 гривень (зв.бік а.с.88);

- платіжне доручення №132 від 03.11.2010 року на суму 26640,00 гривень (зв.бік а.с.90);

- платіжне доручення №133 від 08.11.2010 року на суму 19980,00 гривень (зв.бік а.с.92);

- платіжне доручення №142 від 15.11.2010 року на суму 39960,00 гривень (зв.бік а.с.94);

- платіжне доручення №144 від 16.11.2010 року на суму 13320,00 гривень (зв.бік а.с.96);

- платіжне доручення №41 від 20.04.2011 року на суму 29304,00 гривень (зв.бік а.с.98);

- платіжне доручення №42 від 26.04.2011 року на суму 62604,00 гривень (зв.бік а.с.66).

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

На підтвердження використання ПП «Фірма Еверест-Агро» придбаних від ПП «Команд» послуг у своїй господарської діяльності, а саме подальша реалізація придбаного товару для отримання прибутку, позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- видаткова накладна №РН-0000003 від 15.04.2011 року на суму 17400,00 гривень, у тому числі ПДВ 2900,00 гривень (а.с.148);

- видаткова накладна №РН-0000005 від 22.04.2011 року на суму 23200,00 гривень, у тому числі ПДВ 3866,67 гривень (а.с.149);

- видаткова накладна №РН-0000004 від 22.04.2011 року на суму 14500,00 гривень, у тому числі ПДВ 2416,67 гривень (зв.бік а.с.150);

- видаткова накладна №РН-0000013 від 08.09.2010 року на суму 35000,00 гривень, у тому числі ПДВ 5833,33 гривень (а.с.152);

- видаткова накладна №РН-0000015 від 16.09.2010 року на суму 140000,00 гривень, у тому числі ПДВ 23333,33 гривень (а.с.154);

- видаткова накладна №РН-0000014 від 15.09.2010 року на суму 140000,00 гривень, у тому числі ПДВ 23333,33 гривень (а.с.156);

- видаткова накладна №РН-0000012 від 17.09.2010 року на суму 65250,00 гривень, у тому числі ПДВ 10875,00 гривень (а.с.158);

- видаткова накладна №РН-0000017 від 17.09.2010 року на суму 30492,00 гривень, у тому числі 5082,00 гривень (а.с.160);

- видаткова накладна №РН-0000016 від 20.09.2010 року на суму 1450,00 гривень, у тому числі ПДВ 241,67 гривень (а.с.162);

- видаткова накладна №РН-0000018 від 17.09.2010 року на суму 4200,00 гривень, у тому числі ПДВ 700,00 гривень (а.с.164);

- видаткова накладна №РН-0000019 від 25.09.2010 року на суму 7000,00 гривень, у тому числі ПДВ 1166,67 гривень (а.с.166);

- видаткова накладна №РН-0000020 від 27.09.2010 року на суму 5600,00 гривень, у тому числі ПДВ 933,33 гривень (а.с.168);

- видаткова накладна №РН-0000022 від 29.09.2010 року на суму 11104,00 гривень, у тому числі ПДВ 1850,67 гривень (а.с.170);

- видаткова накладна №РН-0000021 від 30.09.2010 року на суму 290000,00 гривень, у тому числі ПДВ 48333,33 гривень (а.с.171);

- видаткова накладна №РН-0000025 від 06.10.2010 року на суму 1450,00 гривень, у тому числі ПДВ 241,67 гривень (а.с.173);

- видаткова накладна №РН-0000027 від 08.10.2010 року на суму 4200,00 гривень, у тому числі ПДВ 700,00 гривень (а.с.175);

- видаткова накладна №РН-0000026 від 08.10.2010 року на суму 196000,00 гривень, у тому числі ПДВ 32666,67 гривень (а.с.177);

- видаткова накладна №РН-0000023 від 07.10.2010 року на суму 2800,00 гривень, у тому числі ПДВ 466,67 гривень (а.с.179);

- видаткова накладна №РН-0000029 від 29.10.2010 року на суму 1600,00 гривень, у тому числі ПДВ 266,67 гривень (а.с.181);

- видаткова накладна №РН-0000024 від 13.10.2010 року на суму 87000,00 гривень, у тому числі ПДВ 14500,00 гривень (а.с.183);

- видаткова накладна №РН-0000030 від 18.10.2010 року на суму 5800,00 гривень, у тому числі ПДВ 966,67 гривень (а.с.185);

- видаткова накладна №РН-0000033 від 22.10.2010 року на суму 28000,00 гривень, у тому числі ПДВ 4666,67 гривень (а.с.188);

- видаткова накладна №РН-0000032 від 22.10.2010 року на суму 42000,00 гривень, у тому числі ПДВ 7000,00 гривень (а.с.190);

- видаткова накладна №РН-0000031 від 18.10.2010 року на суму 21000,00 гривень, у тому числі ПДВ 3500,00 гривень (а.с.192);

- видаткова накладна №РН-0000028 від 11.10.2010 року на суму 7680,00 гривень, у тому числі ПДВ 1280,00 гривень (а.с.194);

- видаткова накладна №РН-0000037 від 16.11.2010 року на суму 60200,00 гривень, у тому числі ПДВ 10033,33 гривень (а.с.195);

- видаткова накладна №РН-0000035 від 03.11.2010 року на суму 40600,00 гривень, у тому числі ПДВ 6766,67 гривень (а.с.197);

- видаткова накладна №РН-0000036 від 08.11.2010 року на суму 14500,00 гривень, у тому числі ПДВ 2416,67 гривень (а.с.199);

- видаткова накладна №РН-0000001 від 28.02.2011 року на суму 5800,00 гривень, у тому числі ПДВ 966,67 гривень (а.с.201);

- видаткова накладна №РН-0000002 від 24.03.2011 року на суму 165625,00 гривень, у тому числі ПДВ 27604,17 гривень (а.с.202).

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з вищезазначеним контрагентом, а також включення суми ПДВ. Отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі, що також було встановлено перевіркою.

Отже, вказані первинні документи підтверджують реальність спірних господарських операцій .

Стосовно висновків відповідача, що усі операції між позивачем та вказаними контрагентами спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Станом на 2009-2010 роки вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання товарів від ПП «Команд», використання їх в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів та робіт до валових.

В 2009-2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи ПП «Фірма Еверест-Агро», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих товарів від ПП «Команд», та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ПП «Фірма Еверест-Агро» та ПП «Команд», є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача - ПП «Команд».

Судом під час розгляду справи ухвалою від 12.03.2013 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро". Згідно з висновком № 138/13 судово-економічної експертизи від 22.07.2013 року, що проведена судовим експертом Філенко А.С (а.с. 208-232) висновки акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 10517/22-1/24030537 від 27.12.2012 року, щодо заниження податку на прибуток на суму 256978,00 гривень також заниження податку на додану вартість у загальній сумі 190500,00, а також зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15977,00 гривень, первинними документами податкового та бухгалтерського обліку ПП «Фірма Еверест-Агро» не підтверджується.

Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта, фактичне придбання товарів ПП «Фірма Еверест-Агро» від контрагентів підтверджується первинними документами:

- ПП "Команд" на суму 1237968,00 гривень, у тому числі ПДВ 206328,00 гривень;

Висновком експерта встановлено що, реальність господарських операцій позивача з придбання робіт та товарів у контрагента ПП «Команд» та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами ПП «Фірма Еверест-Агро» (податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку, головними книгами, журналами-ордерами) з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ\/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Суд, дослідивши даний висновок № 138/13 від 22.07.2013 року судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та ПП «Команд».

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 24.01.2012 року №0001262204, №0001272204 та №0001252204 не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При цьому, згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, при чому до останніх належать, зокрема, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Судом встановлено, що за проведення судово-економічної експертизи ПП «Еверест-Агро» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" грошові кошти у розмірі 7969,00 гривень.

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,00 гривень та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 7969,00 гривень.

В судовому засіданні 19.09.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 24.09.2013 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 24 січня 2013 року № 0001262204, прийняте стосовно Приватного підприємства «Фірма Еверест-Агро», про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 234901 (двісті тридцять чотири тисячі дев'ятсот одна) гривень 50 копійок.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 24 січня 2013 року №0001252204, прийняте стосовно Приватного підприємства «Фірма Еверест-Агро», про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватник підприємств на загальну суму 318542 (триста вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок дві ) гривень 00 копійок.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 24 січня 2013 року №0001272204, прийняте стосовно Приватного підприємства «Фірма Еверест-Агро», про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15977 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім ) гривень 00 копійок.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фірма Еверест-Агро» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 копійок.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фірма Еверест-Агро» судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 7969 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять ) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.