Постанова

від 10.10.2013 по справі 813/3374/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року № 813/3374/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.,

з участю представників: позивача Наконечної С.І.

відповідача Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Діал-Маркет 2» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Діал-Маркет 2» (далі - ПП «Діал-Маркет2») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.03.2013 року № 0000052240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 42 763 грн. 50 коп., у т.ч. 28 509 грн. за основним платежем та 14 254 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 04.03.2013 р. № 272/22-40/36027493, про завищення суми податкового кредиту за звітний період у зв'язку із відсутністю поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. З посиланням на положення Податкового кодексу України обґрунтовує правомірність формування підприємством податкового кредиту за наслідками господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Продтранссервіс» (далі - ТзОВ «ВО «Продтранссервіс»). Зазначає, що вказаний контрагент на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований платником ПДВ та знаходився в Єдиному державному реєстрі. Стверджує, що сторони належним чином та в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, дійсність господарських операцій підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Посилання відповідача про порушення підприємством вимог податкового законодавства є безпідставними, тому спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача Наконечна С.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача Квасниця Н.Б. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Діал-Маркет 2» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» (ЄДРПОУ 24392571) за серпень 2012 року. В процесі проведення перевірки податковим органом встановлено порушення підприємством п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-У1 (із змінами та доповненнями) у зв'язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «ВО «Продтранссервіс», внаслідок чого ПП «Діал-Маркет 2» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 28 509 грн., в тому числі в серпні 2012 року на суму 26 897 грн. та жовтні 2012 року на суму 1 612 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 28 509 грн., в тому числі в серпні 2012 року на суму 26 897 грн. та жовтні 2012 року на суму 1 612 грн. За результатами перевірки складено акт від 04.03.2013 р. № 272/22-40/36027493, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. В ході проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Діал-Маркет 2» використано акт від 30.01.2013 р. № 92/225-12/24392571 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків ПП «Воз'єднання» за серпень 2012 року». Зазначає, що у господарській діяльності позивача вбачається відсутність здійснення господарських операцій з метою настання реальних наслідків, в зв'язку з тим, що угоди за участю вказаного контрагента мають фіктивний характер, є нікчемними правочинами та не створюють реальних наслідків, що свідчить про відсутність в даному випадку як бази, так і об'єкта оподаткування та про відсутність наміру створення правових наслідків, а також невідповідність дійсності відомостей, наданих позивачем, первинним документам та документам бухгалтерського обліку. Позивачем до перевірки не представлено жодних первинних документів, які б підтверджували надання послуг з організації перевезення вантажів, експедиційних послуг, послуг поштового відправлення на поставку товарів від ТзОВ «ВО «Продтранссервіс». Вважає недійсними податкові накладні, виписані ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» для отримання ТМЦ ПП «Діал-Маркет 2» через відсутність реальних поставок товару. Відтак, у ПП «Діал-Маркет 2» відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту коштів по господарських операціях з ТзОВ «ВО «Продтранссервіс». Вважає спірне податкове повідомлення - рішення від 25.03.2013 р. № 0000052240 законним. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - ПП «Діал-Маркет 2», як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради 18.07.2008 року (код ЄДРПОУ 36027493) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС з 21.07.2008 року.

ПП «Діал Маркет 2» є платником ПДВ відповідно виданого ДПІ у Сихівському районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.07.2007 року № 100131065.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Діал-Маркет 2» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» (ЄДРПОУ 24392571) за серпень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 04.03.2013 р. № 272/22-40/36027493.

Як вбачається з акту від 04.03.2013 р. № 272/22-40/36027493, податковим органом встановлено порушення ПП «Діал Маркет 2»:

- п.198.1, п.198.6, статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) ПП «Діал-Маркет 2» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті відсутності реальності здійснення господарських операцій на загальну суму 28 509 грн., в тому числі в серпні 2012 року на суму 26 897 грн. та жовтні 2012 року на суму 1 612 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 28 509 грн., в тому числі в серпні 2012 року на суму 26 897 грн. та жовтні 2012 року на суму 1 612 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.03.2013 р. № 0000052240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 42 763 грн. 50 коп., у т.ч. 28 509 грн. за основним платежем та 14 254 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із висновками акту від 04.03.2013 р. № 272/22-40/36027493, ПП «Діал-Маркет 2» подало заперечення від 15.03.2013 р., за результатами розгляду якого податковим органом надіслано відповідь від 25.03.2013 року № 3201/10/22-40/123, якою висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту коштів по оплаті придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «ВО «Продтранссервіс», витрати по яких здійснено без їх фактичного придбання у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з вказаним контрагентом.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено відомості акту перевірки Кременчуцької ОДПІ від 30.01.2013 р. № 92/225-12/24392571 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» з питань правомірності проведених господарських відносин із платником податків ПП «Воз'єднання» за серпень 2012 року. Даний акт містить висновок податкового органу про безтоварність угод, укладених між ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» та ПП «Воз'єднання», а також про те, що господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місце знаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що свідчить про укладення угод вказаними суб'єктами господарювання без мети настання реальних наслідків, тобто такі угоди згідно ч.1 та ч.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215 та ст. 228 ЦК України носять фіктивний характер.

З урахуванням таких висновків Кременчуцької ОДПІ відповідач зробив аналогічний висновок про те, що угоди, укладені ПП «Діал-Маркет 2» з ТзОВ «ВО «Продтранссервіс», є нікчемними.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Судом встановлено, що ТзОВ «Діал-Маркет 2» мало правовідносини по придбанню ТМЦ у ТзОВ «ВО «Продтранссервіс», на підтвердження факту здійснення господарських операцій з яким позивач надав наступні документи:

- договір купівлі-продажу від 01.08.2012 року № б/н на придбання вентиляційних рукавів виготовлених з поліхлорвінілу та поліуретану (а.с. 46-48);

- податкову накладну № 1084 від 01.08.2012 р. на загальну суму 9 669 грн. 00 коп., в т. ч . ПДВ 1 611 грн. 50 коп. (а.с.49);

- податкову накладну № 31087 від 31.08.2012 р. на загальну суму 161 382 грн. 19 коп., в т. ч . ПДВ 26 897 грн. 03 коп. (а.с. 50-51);

- видаткову накладну № РН від 31.08.2012 р. на загальну суму 161 382 грн. 19 коп., в т. ч . ПДВ 26 897 грн. 03 коп. (а.с.52-53);

- видаткову накладну № РН-1084 від 01.08.2012 р. на загальну суму 9 669 грн. 00 коп., в т. ч . ПДВ 1 611 грн. 50 коп. (а.с. 54);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку: 631 за серпень 2012 року (а.с. 55-57);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку: 331 за серпень 2012 року (а.с. 58);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку: 28 за серпень 2012 року (а.с. 59).

Як встановлено під час розгляду справи, поставка товару здійснювалась постачальником (ТзОВ «ВО «Продтранссервіс») автотранспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 1084 від 01.08.2012 року та № 31087 від 31.08.2-12 року (а.с. 150-151).

Згідно договору суборенди № 22.17 від 01.04.2011 року ТзОВ «Енергія Альфа» передано у строкове користування ТзОВ «Діал-Маркет 2» кімнату № 413 площею 20,5 мІ, за адресою вул. П.Мирного 24 у м. Львові та складське приміщення за цією ж адресою (а.с. 152-154).

Придбаний товар позивачем було прийнято у ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» та розміщено в орендованих складських приміщеннях, що підтверджується актами приймання-передачі товару на складі (а.с. 155-156).

Придбаний товар зберігався на цьому складі, звідки в подальшому здійснювалась його реалізація за цінами, вищими від придбаних.

ТзОВ «Діал-Маркет 2» частково розрахувалось за придбані ТМЦ на підтвердження чого надало платіжні доручення від 18.10.2012 року № 624, від 26.09.2012 року № 590,від 10.10.2012 року № 608, від 12.10.2012 року № 613 (а.с. 157-160).

Що стосується повної оплати за придбаний товар, позивач пояснив, що згідно договору про відступлення права вимоги від 01.02.2013 року ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» уступило право вимоги за придбаний товар ПП «БК» Аструм, відтак подальшу оплату за придбані ТМЦ позивач здійснює саме цьому підприємству.

Аналіз придбаного ТзОВ «Діал-Маркет 2» у ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» товару свідчить, що він відповідає тим видам діяльності, яку здійснює позивач.

Частину придбаного у ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» позивачем реалізовано, на підтвердження чого надано суду відповідні податкові та видаткові накладні (а.с. 174-208).

Крім цього, позивачем надано суду відомості складського обліку, з яких станом на 28.09.2012 року вбачається залишок придбаних у ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» товарів, які на кінець вересня 2012 року не реалізовані (а.с. 172-173).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ «Діал-Маркет 2» з ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» по придбанню ТМЦ та використання їх в господарській діяльності позивача.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Доводи ДПІ у Сихівському районі м. Львова про наявність ознак «фіктивності» угод з ТзОВ «ВО «Продтранссервіс» та відсутності фактичного отримання ТзОВ «Діал-Маркет 2» товару від вказаного контрагента з посиланням на акт перевірки Кременчуцької ОДПІ від 30.01.2013 р. № 92/225-12/24392571 не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час судового розгляду та зробленого на підставі цього висновку суду щодо реальності господарської операції.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законодавством України не пов'язано право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ТзОВ «Діал-Маркет 2» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Відповідно до висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, таке рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Діал-Маркет 2» з ТзОВ «ВО «Продтранссервіс», суд зазначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не представлено суду належних та допустимих доказів того, що заперечувані ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з ТзОВ «ВО «Продтранссервіс».

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 25.03.2013 року № 0000052240.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення - рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 25.03.2013 року № 0000052240, суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому підлягає визнанню протиправними і скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 427 грн. 63 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 935 від 22 квітня 2013 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 25 березня 2013 року № 0000052240.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Приватного підприємства «Діал-Маркет 2» 427 (чотириста двадцять сім) грн. 63 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 15 жовтня 2013 року.