Постанова

від 09.10.2013 по справі 816/5049/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5049/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі судового засідання - Опошнян І.О.,

за участю:

представника позивача - Кубланова Є.М.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" (надалі- позивач, ТОВ "Інтерсейл") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі- відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.08.2013 року №0005152202/139 та №0005162202/140.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на незгоду з висновками позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, оформленої актом від 17.07.2013 року №343/22.5-9/30700086. Вважає помилковими висновки акту перевірки про порушення п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139, ст.201 та ст.198 Податкового кодексу України. Зазначає, що позивачем не допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентом МПП "Наталія" мали реальний характер та оформлені належними первинними документами.

17 вересня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на висновки акту від 17.07.2013 року №343/22.5-9/30700086 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року. Пояснює, що позивачем не надано до перевірки доказів на підтвердження перевезення та оприбуткування товарів, а також посилається на висновки акту перевірки МПП "Наталія" №3631/22.2.12/13963378 від 14.05.2013 року, яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам МПП "Наталія" з ТОВ "Інтерсейл".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл", ідентифікаційний код 30700086, є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 10.01.2000 року, свідоцтво №100236203, індивідуальний податковий номер 307000816352.

У термін з 04.07.2013 року по 10.07.2013 року посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 17.07.2013 року № 343/22.5-9/30700086 /а.с.53-57/.

За висновками перевірки позивачем порушено:

- п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14840 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року на суму 14840 грн.;

- ст. 201 та ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 14133 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 14133 грн.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем у порушення вимог Податкового кодексу України віднесено до складу витрат операційної діяльності 2 кварталу 2012 року суму в розмірі 70667 грн. та включено до складу податкового кредиту травня 2012 року суму податку на додану вартість в розмірі 14133 грн. по господарським операціям з МПП "Наталія". Виявлені порушення контролюючий орган пов'язує з безтоварністю господарських операцій та зазначає, що позивачем до перевірки не надано договору, товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на бітум.

02.08.2013 року на підставі акту перевірки від 17.07.2013 року № 343/22.5-9/30700086 Кременчуцькою ОДПІ винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- № 0005162202/140, яким ТТОВ "Інтерсейл" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 17666 грн. 25 коп., в тому числі: за основним платежем - в сумі 14133 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 3533грн. 25 коп. /а.с. 51/;

- № 0005152202/139, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 18550 грн., в тому числі: за основним платежем - в сумі 14840 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 3710 грн. /а.с. 50/.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням -рішенням, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Зазначений висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у перевіряємову періоді сформовано валові витрати та включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту травня 2012 року по взаємовідносинам з МПП "Наталія".

Так, МПП "Наталія" виписано позивачу податкові накладні на бітум на загальну суму ПДВ 14133 грн. 33 коп.: № 4 від 16.05.2012 року, № 6 від 17.05.2012 року , № 7 від 17.05.2012 року, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 75-77/.

У вказаних податкових накладних зазначено, що вони складені на виконання укладених договорів поставки, зокрема, графи "вид цивільно-правового договору" податкових накладних містять відомості про договір поставки від 17.05.2012 та договір поставки від 16.05.2012.

Натомість, позивачем до перевірки та до суду не надано договорів поставки. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що між позивачем та МПП "Наталія" укладалися договори в усній формі.

На підтвердження виконання умов усних угод на отримання від МПП "Наталія" бітуму нафтового позивач надав копії накладних, рахунків - фактур, платіжних доручень та подорожніх листів.

Як вбачається з копій накладних /а.с. 70, 71, 73/ товар приймався ОСОБА_1 згідно довіреностей, проте позивачем не надано суду Журналу видачі довіреностей. Копія роздруківки реєстру документів за травень 2012 року /а.с. 84/ не містить жодних відомостей про осіб, яким видавалися довіреності, а тому судом до уваги не приймається.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (надалі -Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Оскільки позивач здійснював діяльність з закупівлі, транспортування та зберігання бітуму нафтового, який є нафтопродуктом, вимоги зазначеної вище Інструкції є обов'язковими для ТОВ "Інтерсейл".

Відповідно до пунктів 7.5.6 -7.5.8 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено.

Форма товарно-транспортної накладної № 1-ТТН (нафтопродукт) є додатком № 3 до Інструкції.

Позивачем не надано до перевірки та до суду товарно-траспортних накладних, які є належним доказом перевезення нафтопродуків.

Натомість, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що товарно-транспортні накладні на перевезення бітуму нафтового не оформлялися, а перевезення здійснено з оформленням подорожніх листів.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на вищевикладене, за умови відсутності товарно-транспортних накладних на перевезення нафтопродуктів, подорожні листи не є належним доказом перевезення нафтопродуктів, а тому до уваги судом не приймаються.

Крім того, суд зазначає, що вказані подорожні листи не надавалися до перевірки, що підтверджується листом ТОВ "Інтерсейл" № 2 від 19.06.2013 року з описом документів, які надані позивачем до перевірки /а.с. 59/.

Згідно з п.п. 5.4.1-5.4.3 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Позивачем не надано до суду відповідного акту матеріально відповідальної особи на підтвердження факту прийняття нафтопродукту від МПП "Наталія".

Відповідно до п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Згідно з п. 14.4 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Позивачем не надано під час перевірки та до суду Журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП, у якому повинен обліковуватися отриманий товар; доказів обліку нафтопродуктів із записом у Журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, а також Товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Крім того, позивачем не надано до перевірки та до суду сертифікатів якості на нафтопродукти - бітум нафтовий, який за його твердженням придбано у МПП "Наталія", отже у матеріалах справи відсутні докази приймання товару за якістю.

Копії актів передачі матеріалів від ТОВ "Інтерсейл" до ТОВ "Центрум" не є беззаперечними доказами того, що зазначений у них бітум, отриманий позивачем саме від МПП "Наталія".

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та включення до складу податкового кредиту сум, витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей, можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивач не надав суду належних доказів реальності постачання товару від МПП "Наталія". Відтак, накладні та податкові накладні, були видані МПП "Наталія", яке фактично не виступало продавцем товару, зазначеного у накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту травня 2012 року на 14133 грн., завищення позивачем валових витрат у 2 кварталі 2012 році на 70667 грн. та відповідно заниження суми податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2012 року на 14840 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та із врахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2013 року.

Суддя С.С. Сич