Постанова

від 14.01.2014 по справі 816/5049/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 р. Справа № 816/5049/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника відповідача Боровик Ю.Є.

представників позивача Кубланова Є.М., Кубланової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2013р. по справі № 816/5049/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

15 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 року №0005152202/139 та податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 року №0005162202/140.

09 жовтня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл", не погодившись із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року по справі скасувати, винести нову постанову, якою позов задовольнити.

Заявник вважає, що суд першої інстанції поверхово дослідив наявні у справі докази, неправомірно прийшов до висновку, що до ТОВ "Інтерсейл" застосовуються приписи Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, оскільки до видів діяльності позивача за довідкою ЄДРПОУ не відносяться ані закупівля, ані транспортування, зберігання чи реалізація нафти та нафтопродуктів, до того ж придбаний позивачем у контрагента бітум був використаний для виробництва власної продукції. Відповідачем не наведено належних доказів щодо визнання недійсними угод між ТОВ "Інтерсейл" та МПП "Наталія", припущення щодо нікчемності укладених договорів також не підкріплене жодними доказами.

У запереченнях на апеляційну скаргу Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, надані позивачем, не доводять факту проведення господарських операцій, оскільки під час судового розгляду виявлено невідповідності щодо форми та змісту товарно-транспортних накладних щодо відпуску нафтопродукту - бітуму нафтового, не надано суду передбачених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України документів, що підтверджували б надходження і відпуск нафтопродукту, що ставить під сумнів реальність укладених угод з контрагентом позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, що актом позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" від 17.07.2013 року № 343/22.5-9/30700086 (а.с.52-57) встановлено порушення за наслідками договірних відносин з МПП "Наталія":

- п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14840 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року на суму 14840 грн.;

- ст. 201 та ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 14133 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 14133 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді сформовано валові витрати та включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту травня 2012 року по взаємовідносинам з МПП "Наталія".

Так, МПП "Наталія" виписано позивачу податкові накладні на бітум на загальну суму ПДВ 14133 грн. 33 коп.: № 4 від 16.05.2012 року, № 6 від 17.05.2012 року , № 7 від 17.05.2012 року, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 75-77).

У вказаних податкових накладних зазначено, що вони складені на виконання укладених договорів поставки, зокрема, графи "вид цивільно-правового договору" податкових накладних містять відомості про договір поставки від 17.05.2012 та договір поставки від 16.05.2012.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено позивачем, що між позивачем та МПП "Наталія" укладалися договори в усній формі.

На підтвердження виконання умов усних угод на отримання від МПП "Наталія" бітуму нафтового у матеріалах справи наявні копії накладних, рахунків - фактур, платіжних доручень та подорожніх листів.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова вигода може бути визнаною необґрунтованою у разі її одержання не за наслідками реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу вимог частини другої цієї ж статті Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання спірних операцій з поставки бітуму та його транспортування Товариством подано податкові накладні на бітум на загальну суму ПДВ 14133 грн. 33 коп., копії накладних, рахунків - фактур, платіжних доручень та подорожніх листів, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості, передбачені чинним податковим законодавством.

Порушень в оформленні цих документів, які б могли слугувати про нереальність спірних операцій, колегією суддів не виявлено.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" наявність товарно-транспортних накладних є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях. При цьому ТТН включена в перелік документів, необхідних для здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні на договірній основі, а відповідно до п.2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, затвердженого постановою КМУ №207 від 25.02.2009р., в разі, коли водій юридичної особи здійснює вантажні перевезення для власних потреб підприємства, необхідність наявності ТТН не передбачена, а обов'язкова наявність накладної або іншого документу, який підтверджує право власності на вантаж.

З огляду на зазначене, висновок про відсутність реального характеру спірних операцій не може ґрунтуватися на факті відсутності товарно-транспортних накладних, адже перевезення товару здійснювалося власним транспортом ТОВ "Інтерсейл".

Не може бути підставою для висновку про фіктивність спірних операцій і порушення позивачем вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155). Цей нормативно-правовий акт було затверджено саме з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, а відтак порушення його положень є свідченням виключно недотримання учасниками спірних операцій порядку обліку, вимірювання нафтопродуктів, контролю за їх якістю, проте не є свідченням правопорушення у сфері оподаткування. До того ж, ТОВ "Інтерсейл" придбавало для власного споживання бітум фасований у твердому стані, а тому його перевезення із дотриманням вимог Інструкції №281/171/578/155 є неможливим, оскільки нею передбачено правила відпуску, транспортування та приймання нафтопродуктів у автоцистернах у рідкому стані.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Інтерсейл" щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0005152202/139 від 02.08.2013 року та податкового повідомлення-рішення №0005162202/140 від 02.08.2013 року, якими визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за неправомірне формування ним валових витрат та податкового кредиту за наслідками договірних відносин щодо придбання бітуму нафтового.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ "Інтерсейл".

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2013р. по справі № 816/5049/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005152202/139 від 02.08.2013 року та податкове повідомлення-рішення №0005162202/140 від 02.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсейл" витрати з оплати судового збору у розмірі 358 грн. 57 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А.

Помічник судді Цюпак О.П.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 січня 2014 року.