Рішення

від 15.10.2013 по справі 259/5716/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в 1 інстанції Батманова В.В.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліни Т.І., Хейло Я.В.,

при секретарі Мишко Д.О.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Єладі С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Сумщина», Акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», третя особа ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Сумщина» на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 08 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

В червні 2013 року позивач звернуласявся до суду з вказаним позовом до відповідачів і просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства (далі ТОВ ВКП) «Сумщина» на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 82 717,86 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., з Акціонерного товариства «Страхова компанія (далі АТ СК) «АХА Страхування» моральну шкоду у розмірі 2 500 грн., мотивуючи тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), яка сталася з вини водія ОСОБА_5, який керував автомобілем «JAC HFC1045K», що знаходиться в оренді ТОВ ВКП «Сумщина», пошкоджено автомобіль «VOLKSWAGEN CROSS TOURAN» реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить позивачу. Внаслідок протиправної поведінки водія ОСОБА_5 позивач отримала нервовий стресс, пошкоджено її майно, у зв'язку з чим їй спричинено моральну шкоду.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 08 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнуто з ТОВ ВКП «Сумщина» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 82 717 гривень 86 копійок, моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень, понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 458 гривень 80 копійок, а всього 88 176 гривень 66 копійок. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ ВКП «Сумщина» на користь держави судовий збір у розмірі 3 211 гривень 60 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ ВКП «Сумщина», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт зазначає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди, та чеків за ремонтно-відновлюючи роботи її автомобіля на підтвердження розміру заподіяної матеріальної шкоди.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ ВКП «Сумщина» Єладі С.Є. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду без змін, як правильне та законне.

Інші учасники процесу в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що вони не з'явилися у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського ведення, оперативного керування або за іншими підставами.

Відповідно до п.4 Постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їх працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 2012 року близько о 18.10 год. водій ОСОБА_5, перебуваючи у стані стомлення, а також у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання алкоголю, керуючи на підставі подорожнього листа №003867, наданого ТОВ ВКП «Сумщина», технічно справним бортовим автомобілем марки «JAC HFC1045K» реєстраційний номер НОМЕР_3, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_6, який автомобіль передав в оренду ТОВ ВКП «Сумщина», здійснював рух порушуючи Правила дорожнього руху України по правій смузі проїзної частини Червоноармійського шосе, з боку вул. Артемівської в напрямку вул. Стратонавтів, що у Куйбишевському районі м. Донецька, та скоїв ДТП, внаслідок якого пошкоджено автомобіль який належить позивачу.

Водій ОСОБА_5 порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), (б), 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою головного управління МВС України в Донецькій області від 23 січня 2013 року та постановою від 21 лютого 2013 року Ковпаківського районного суду м. Суми (а.с. 3-8).

В результаті пошкодження автомобіля «VOLKSWAGEN CROSS TOURAN» реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок ДТП позивачу ОСОБА_3 заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста СПД-ФО ОСОБА_7 №161/04 від 01 квітня 2013 року становить 132 717,86 грн.

На підставі поліса №АВ/9886952 від 29 жовтня 2012 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власник наземних транспортних засобів, який діяв на момент ДТП, де страхувальником був відповідач ТОВ ВКП «Сумщина» відносно використовуваного на підставі оренди транспортного засобу «JAC HFC1045K» реєстраційний номер НОМЕР_3 на отримання страхового відшкодування заподіяної матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_3 виплачено 50 000 грн. (а.с. 10-12).

Суд першої інстанції, враховуючи наявність всіх складових, передбачених цивільним законодавством для відшкодування шкоди, обґрунтовано дійшов висновку про те, що матеріальна шкода, завдана позивачеві, підлягає повному відшкодуванню, та на її користь з відповідача ТОВ ВКП «Сумщина» підлягає стягненню 82 717,86 грн. (132 717,86 грн.-50 000,00 грн.(відшкодовано страховою компанією).

Таким чином, доводи апелянта про те, що позивачкою не надані докази на підтвердження розміру матеріальної шкоди та вартості фактично проведених ремонтних робіт апеляційний суд визнає безпідставними та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: в моральних переживаннях у зв'язку ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), інших цивільних прав, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що внаслідок ДТП позивачка зазнала втрат немайнового характеру та їй заподіяно моральну шкоду, а саме: ОСОБА_3 отримала нервовий стрес, зазнала душевні страждання, в неї були порушені життєві зв'язки через неможливість продовження активного життя, так як виник страх керування автомобілем, було пошкоджено майно. Ці обставини спростовують доводи апелянта про те, що позивачкою не надано доказів заподіяння їй моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з обставин справи, глибини моральних страждань позивача, засад розумності, справедливості та виваженості та стягнув з відповідача ТОВ ВКП «Сумщина» на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 гривень, що відповідає глибині моральних страждань позивача і є справедливою сатисфакцією за заподіяну моральну шкоду.

В цій частині рішення суду відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими.

Проте, стягуючи з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 3 211,60 грн., суд першої інстанції не навів розрахунків такого висновку і в цій частині рішення суду відповідно до положень ст. 309 ЦПК України підлягає зміні з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви, що має одночасно майновий та немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру справляється в 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515 - VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» на 01 січня 2013 року установлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1147 грн.

З рішення вбачається, що вимоги позивачки майнового характеру задоволені судом на суму 82 717,86 грн. і відповідно до вимог закону України «Про судовий збір» розмір судового збору (1 відсоток від ціни позову) складає 827,17 грн.

За вимоги немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Таким чином, на користь держави повинен бути сплачений судовий збір в розмірі 941,87 грн.

При зверненні до суду позивачка сплатила судовий збір на користь держави в розмірі 458,80 грн. (а.с.21-23), який рішенням суду у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України стягнутий з відповідача на користь позивачки.

За таких обставин з відповідача на користь держави повинен бути стягнутий судовий збір в розмірі 483,07 грн. (941,87-458,80).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Сумщина» частково задовольнити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 08 серпня 2013 року в частині стягнення на користь держави судового збору в розмірі 3 211,60 грн. змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Сумщина» (40007, Сумська область, м. Суми, вул. Воєводіна, будинок 27, код ЄДРПОУ 37283290) на користь держави судовий збір в розмірі 483 (чотиреста вісімдесят три) гривні 07 копійок за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050» (ознака 80), код ЄДРПОУ суду 02891428, пункт 1.8, розрахунковий рахунок-31212206780004, отримувач Державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район, ЄДРПОУ - 38033949, МФО - 834016, банк : ГУ ДКУ у Донецькій області.

В решті рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 08 серпня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Т.І. Биліна

Я.В. Хейло