Ухвала

від 16.10.2013 по справі 826/2113/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2113/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділкорн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2013 року позов задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 № 0011722208, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2013 року Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ділкорн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Фірма «Промбудгрупа» за період з 01.09.2009 по 31.12.2009 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складено Акт № 870/22-8/35910506 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 415511 грн.

05.11.2012 на підставі Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0011722208, яким у зв'язку з порушенням п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 415511 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 103878 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 415511 грн., стала встановлена ним нікчемність договорів купівлі-продажу між ТОВ «Ділкорн» та ПП «Фірма «Промбудгрупа» від 23.09.2009 № 82/1/2309, від 16.10.2009 № 107/1610, від 20.10.2009 № 108/2010, від 23.10.2009 № 110/2310 та № 127/2310, від 28.10.2009 № 109/2810, від 30.10.2009 № 143/3010, від 02.11.2009 № 142/0211, від 20.11.2009 № 169/2011 та від 25.11.2009 № 170/2511 внаслідок: подання податкового розрахунку, відповідно до якого відсутній кількісний склад працівників ПП «Фірма «Промбудгрупа» за базовий податковий (звітний) період; встановлення постановою Суворівського районного суду м. Херсона від 20.03.2012 у справі № 2120/118/12, що: «…у березні 2010 року у м. Києва до ОСОБА_3 звернулась невстановлена досудовим слідством особа, яка запропонувала останньому з мстою прикриття незаконної діяльності за грошову винагороду створити юридичну особу шляхом реєстрації па його ім'я в органах державної влади суб'єкта підприємницької діяльності - товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ПП) ПП «Фірма «Промбудгрупа», а також стати його керівником та засновником. Судом дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 КК України «Фіктивне підприємництво».»

Однак, такий висновок податкового органу є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності вини, завідомо умисної мети чи факту спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку, а відтак, вважати такий правочин нікчемним згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України у суду достатніх підстав немає.

З матеріалів справи вбачається, що договори купівлі-продажу від 23.09.2009 № 82/1/2309, від 16.10.2009 № 107/1610, від 20.10.2009 № 108/2010, від 23.10.2009 № 110/2310 та № 127/2310, від 28.10.2009 № 109/2810, від 30.10.2009 № 143/3010, від 02.11.2009 № 142/0211, від 20.11.2009 № 169/2011 та від 25.11.2009 № 170/2511, які були укладені між ТОВ «Ділкорн» та ПП «Фірма «Промбудгрупа» виконувались сторонами у повному обсязі.

Також встановлено, що на підставі вказаних договорів ПП «Фірма «Промбудгрупа» поставлено позивачу відповідні товари (соя, ріпак, пшениця тощо) загальною вартістю 1994450,70 грн., що підтверджується належним чином оформленими рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, видатковими, а також податковими накладними, витрати на які ТОВ «Ділкорн» віднесено до складу валових витрат протягом 2009 року. Позивач отримані товари оплатив повністю, що підтверджується банківськими виписками з відмітками про їх виконання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується залученими до матеріалів справи договорами купівлі-продажу, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, які були складені під час реалізації позивачем товарів, поставлених ПП «Фірма «Промбудгрупа», на користь третіх осіб.

Вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність вчинених господарських операцій між позивачем та ПП «Фірма «Промбудгрупа».

Також, необхідно зазначити, що відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

За змістом пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі зазначеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та зазначає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0001322203 від 08.02.2013 року в той час, як витрати позивача за правочинами з ПП «Фірма «Промбудгрупа» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.