Ухвала

від 10.10.2013 по справі 5/379-13/62а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 19321/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів) на постанову Господарського суду Львівської області від 05 квітня 2007 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Львівський лікеро-горілчаний завод» (правонаступник - ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод») до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №1862301/0/21539 від 15 грудня 2006 року та №1852301/0/21540 від 15 грудня 2006 року, -

в с т а н о в и в:

14 лютого 2007 року ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Львові, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 15 грудня 2006 року №1862301/0/21539 та №1852301/0/21540.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є безпідставними з підстав неправильного тлумачення та застосуванням норм чинного податкового законодавства. Зокрема, щодо донарахування податкового зобов'язання з акцизного збору в сумі 29915,82 грн., в т.ч. 9971,94 грн. штрафні санкції, позивач зазначає, що списання втрат спирту етилового у процесі виробництва готової продукції здійснюється в межах норм, затверджених наказами Держспецмонополії України від 31 березня 2000 року №30 та від 13 березня 2000 року №25, зареєстрованих в Мін'юсті України 20 квітня 2000 року за №243/4455 та №235/4456. Вказаними законодавчими актами передбачається право позивача щодо формування обсягів втрат безпосередньо на бій. Щодо донарахування обсягів зобов'язань з податку на додану вартість, то таке не відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» з наступних підстав. В акті перевірки зазначено, що позивачем здійснюється відвантаження продукції на умовах комісії, отже, до моменту фактичного продажу, продукція належить позивачу і право власності на неї до іншої особи не переходить. Згідно з п. 4.7. ст. 4 вказаного Закону, датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. Реалізація лікеро-горілчаної продукції на умовах договору комісії, укладеного згідно з чинним законодавством України, не передбачає переходу права власності на товар до комісіонера, а отже, не виникає податкових зобов'язань з податку на додану вартість до моменту отримання коштів за товар.

Постановою Господарського суду Львівської області від 05 квітня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №1862301/0/21539 від 15 грудня 2006 року. В частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №1852301/0/21540 від 15 грудня 2006 року відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідно до роз'яснення Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів України від 13 вересня 2006 року №6888/21-0217 сума акцизного збору, на яку погашається податковий вексель, має визначатися без врахування втрат готової лікеро-горілчаної продукції при її транспортуванні. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтовними, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Довідкою №831 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) стверджується, що ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 29 лютого 2000 року, ідентифікаційний код 30822837 (а.с.26).

Судом встановлено, що у період з 28 по 30 листопада 2006 року ДПІ в м.Львові проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету акцизного збору та з питань правомірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року, якою встановлено порушення абз.3 п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1999 року №275 «Про Про затвердження Порядку видачі та погашення податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати суми акцизного збору і видаються суб'єктами підприємницької діяльності у разі отримання спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію» та абз.2 п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року №498 «Питання випуску, обігу та погашення податкових векселів (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового не денатурованого», в результаті чого занижено акційний збір на суму 199943,88 грн.; п.4.1. ст.4, п.7.1. ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про додаток на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 3988,78 грн.

За результатами перевірки складено акт №58/23-0/30822837 від 01 грудня 2006 року (а.с.8-22), на підставі якого 15 грудня 2006 року ДПІ у м.Львові прийнято податкові повідомлення-рішення №1862301/0/21539 в сумі 29915,82 грн. та №1852301/0/21540 в сумі 5983,17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» та ТОВ «Львівський лікеро-горілчаний торговий дім» укладено договори комісії №26 від 10 червня 2003 року та №01/11/05-К від 01 листопада 2005 року, згідно з якими ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» передає для подальшого продажу ТОВ «Львівський лікеро-горілчаний торговий дім» лікеро-горілчані вироби.

Загальні втрати (бій) продукції по ТОВ «Львівський лікеро- горілчаний торговий дім» за період IV квартал 2004 року та 2005 рік становлять 6203 пл. або абсолютного алкоголю - 1194,55 л. (а.с.14).

Списання втрат спирту етилового у процесі виробництва готової продукції здійснюється в межах норм, затверджених наказами Держспецмонополії України від 31 березня 2000 року №30 та від 13 березня 2000 року №25, зареєстрованих в Мін'юсті України 20 квітня 2000 року за №243/4455 та №235/4456. Норми втрат лікеро-горілчаної продукції при внутрискладському транспортуванні, зберіганні та відвантаженні в автомашини або залізничні вагони та норми втрат лікеро-горілчаної продукції від бою скляної тари при транспортуванні автомобільним транспортом передбачено п.26 та п.28.

ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» авальовував вексель на суму акцизного збору, що визначається за ставками на готову продукцію, чим підтверджується зобов'язання щодо сплати збору, за термінами визначеними векселем.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума акцизного збору, на яку погашається податковий вексель, має визначатися виходячи із втрат спирту етилового, з врахуванням втрат спирту в готовій лікеро-горілчаній продукції.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору (чинного на час виникнення спірних правовідносин), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 498 встановлює, що векселедавець зобов'язаний до отримання з акцизного складу спиртозаводу спирту етилового видати векселедержателю належним чином оформлений податковий вексель. У податковому векселі зазначається сума акцизного збору, що визначається за ставками для готової продукції, які діють на дату його складання.

Ст.6 Декрету Кабінету міністрів України «Про акцизний збір» передбачено, що суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.

Згідно з п.п.1,7 п.9 зазначеної Постанови, під час отримання спирту етилового векселедавець - виробник горілки та лікеро-горілчаних виробів складає за участю представника органу державної податкової служби на акцизному складі лікеро-горілчаного підприємства акт про фактично отриману кількість спирту етилового та проводить розрахунок суми акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту за додатком №1. На підставі акту про фактично отриману кількість спирту етилового та розрахунку акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту з урахуванням фактичних втрат спирту в процесі транспортування в межах норм, затверджених в установленому порядку, здійснюється коригування суми акцизного збору належної до сплати. Коригування здійснюється шляхом зменшення суми акцизного збору, належної до сплати за податковим векселем, на різницю між сумою акцизного збору, на яку видано податковий вексель, та сумою акцизного збору, розрахованою виходячи з фактично отриманої кількості спирту етилового.

П.11 вищевказаної Постанови передбачено, що податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збору в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк. Сума акцизного збору, на яку погашається вексель, визначається виходячи з фактично отриманої кількості спирту (згідно з актом) та ставок акцизного збору на готову продукцію, яка зменшується на суму акцизного збору, розраховану виходячи з фактичних втрат спирту етилового при транспортуванні та зберіганні, у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених в установленому порядку, а також фактично повернутого невиправного браку. Таким чином визначається остаточна сума акцизного збору, належна до сплати за податковим векселем.

Колегія судів вважає безпідставними покликання апелянта на необхідність застосування у спірних правовідносинах роз'яснення Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів України від 13 вересня 2006 року №6888/21-0217, відповідно до якого сума акцизного збору, на яку погашається податковий вексель, має визначатися без врахування втрат готової лікеро-горілчаної продукції при її транспортуванні, оскільки вказане роз'яснення не зареєстроване у Міністерстві юстиції України, а тому не носить нормативного характеру.

Крім того, підпунктом «г» пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважають будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, наданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Відтак, податкові роз'яснення мають лише інформаційне значення та не носять нормативного характеру.

Аналіз наведених законодавчих приписів та фактичних обставин справи дає колегії суддів підстави для висновку, що доводи апелянта є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що сума акцизного збору, на яку погашається податковий вексель позивачем (векселедавцем), має визначатися з врахуванням втрат спирту етилового в готовій лікеро-горілчаній продукції.

Оскільки постанова Господарського суду Львівської області від 05 квітня 2007 року у справі №5/379-13/62 А в частині відмови у визнанні нечинним податкового повідомлення - рішення №1852301/0/21540 від 15 грудня 2006 року не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржувану постанову в частині відмови у визнанні нечинним податкового повідомлення- рішення №1852301/0/21540 від 15 грудня 2006 року.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність оскаржуваних вимог в частині визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2006 року №1862301/0/21539, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 05 квітня 2007 року у справі №5/379-13/62 А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали складено 15.10.2013 року