Постанова

від 30.09.2013 по справі 911/1773/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 911/1773/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

від позивача: представник за довіреністю Пустовіт Т.П.;

від відповідача: представник за довіреністю Вовченко О.В.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

приватного акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Райагрохім»

на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року

у справі №911/1773/13 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до приватного акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Райагрохім»

про стягнення 128 419,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 25.06.2013 року у справі №911/1773/13 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з ПАТ Бориспільське підприємство «Райагрохім» на користь Державного публічного акціонерного товариства «НАК «Украгролізинг» 115 855,00 грн. основної заборгованості, 3 723,23 грн. 3% річних, 208,54 грн. інфляційних втрат та 8 633,20 грн. пені.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року у справі №911/1773/13 та залишити позов без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року у справі №911/1773/13 апеляційну скаргу ПАТ Бориспільське підприємство «Райагрохім» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 30.09.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2013 року надав усні пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення; представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2013 року надав усні пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.06.2007 року між ВАТ «НАК «Украгролізинг» (найменування якого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 року №951 змінено на Державне публічне акціонерне товариство «НАК «Украгролізинг») (далі - лізингодавець) та ПАТ «Бориспільське підприємство «Райагрохім» (далі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №10-07-378 сфл (далі - договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п. 1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору строк лізингу відраховується з моменту укладення сторонами акту передачі-приймання між сторонами та постачальником, що укладається у 5-ти автентичних примірниках.

На виконання умов договору, 07.08.2007 року та 17.08.2007 року сторонами складено акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки №11 та №15/1 (а.с. 23-24), згідно з якими лізингодавець прийняв предмет лізингу, а саме трактори колісні загального призначення ХТЗ-17221, заводські №1840, №1838, вартістю 272 600,00 грн. за одиницю, у кількості 2 одиниці.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору сторонами погоджено, що з моменту підписання акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Додатками №1, 2, 4 до договору сторони погодили кількість, ціну, вартість предмету лізингу та графіки сплати лізингових платежів.

Пунктом 8.1. договору сторонами встановлено, що цей договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення , і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем, всупереч умовам п. 4.1. договору та додатків №2, 4 до нього, за період користування сільськогосподарською технікою з 07.02.2012 року по 17.12.2012 року не виконано зобов'язання щодо сплати лізингових платежів на суму 115 855,00 грн., що підтверджується банківськими довідками, які підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитками її печатки.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі в порядку, встановленому договором.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору фінансового лізингу №10-07-378 сфл від 20.06.2007 року.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з ПАТ Бориспільське підприємство «Райагрохім» на користь Державного публічного акціонерного товариства «НАК «Украгролізинг» 115 855,00 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 723,23 грн. 3% річних, 208,54 грн. інфляційних втрат та 8 633,20 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1. договору сторонами передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати лізингових платежів, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 3 723,23 грн. 3% річних, 208,54 грн. інфляційних втрат та 8 633,20 грн. пені. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції невірно вказано в описовій частині оскаржуваного рішення предмет договору, як на підставу скасування, колегією суддів відхиляються, оскільки фактично це є лише опискою та підставою для звернення до суду першої інстанції із заявою про її виправлення згідно з ст. 89 Господарського кодексу України. При цьому, слід зауважити, що в мотивувальній частині даного рішення місцевий господарський суд правильно вказує предмет договору.

Доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи будь-яких даних про фінансові чи бухгалтерські документи, що обґрунтовували б розмір стягуваних сум, спростовуються банківськими довідками про надходження коштів на рахунки позивача, які підписані уповноваженою особою банківської установи. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду доказів на погашення існуючої заборгованості за договором фінансового лізингу №10-07-378 сфл від 20.06.2007 року.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року у справі №911/1773/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Райагрохім» на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року у справі №911/1773/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 25.06.2013 року у справі №911/1773/13 залишити без змін.

3. Справу №911/1773/13 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.