Рішення

від 15.10.2013 по справі 923/1211/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р. Справа №923/1211/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Валігурському Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Горизонт сучасне насосне обладнання", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю " АП Зоря-Юг", с. Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області

про стягнення 36563 грн. 09 коп.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю " АП Зоря-Юг"

до приватного підприємства "Горизонт сучасне насосне обладнання"

про стягнення 1563 грн. 54 коп.

за участю представників:

позивача (за первісним позовом) - Стрижак Є.Ю., представник, дов. б/н від 30.08.2012р.; Арделян Р.В. керівник, виписка ЄДР серія ААБ № 959906 від 11.01.2012р.;

відповідача (за первісним позовом) - Самодін Р.Л. представник, дов. № 8 від 23.09.13р.; Кунгуров Р.В. керівник, виписка ЄДР серія АА № 445915 від 19.07.2013р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

ПП "Горизонт сучасне насосне обладнання" звернулось до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з ТОВ "АП Зоря-Юг" 35535 грн. заборгованості за поставлений товар, 835 грн. 32 коп. пені та 192 грн. 77 коп. 3% річних.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що ним здійснено передплату вартості товару в сумі 82915 грн., тоді як позивачем товар поставлений лише на суму 32000 грн. Також зазначає, що товар поставлений позивачем з порушенням строків встановлених договором, у зв'язку з чим відповідачем понесені значні збитки. Крім того, вважає, що обов'язок по оплаті товару виникає після його (товару) прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. У зв'язку з тим, як вважає відповідач, що товар поставлений не був, у нього не виникло обов'язку по його оплаті.

Відповідачем подано зустріну позовну заяву з вимогами про стягнення з позивача 1563 грн. 54 коп. пені за порушення зобов'язань щодо строків поставки товару.

Позивач зустрічні позовні вимоги також не визнає, посилаючись на те, що оскільки відповідач не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар у нього не виникло підстав та прав для стягнення пені. Крім того, позивачем надані до матеріалів справи угоду про прощення боргу та протокол результатів перемов про взаємовигідне співробітництво у яких зазначені умови про звільнення позивача від сплати боргу в розмірі 1563,54 грн., що виник у відповідності з договором поставки №2802/АПЗЮ від 28.02.2013 р.

Відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кіровоградський завод гідравлічних машин ПАТ "Сахгідромаш", посилаючись на те, що вказане підприємство є виробником товару, який мав бути поставлений за укладеним сторонами договором, а тому може підтвердити, що товар який був переданий позивачем відповідачу ПАТ "Сахгідромаш" не виробляло та спростувати факт придбання позивачем у нього такого товару. Зазначає, що рішення з даного спору може вплинути на права та обов'язки ПАТ "Сахгідромаш" як виробника товару.

Вказане клопотання судом відхиляється виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 27 ГПК України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Приймаючи до уваги, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за поставлений товар та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з поставки та оплати товару, спір не стосується виробництва, якості та комплектності товару, рішення у даній справі не впливатиме на права та обов'язки ПАТ "Сахгідромаш", як виробника товару, що поставлений за договором.

З тих же підстав відхиляється й клопотання відповідача про витребування у позивача письмових доказів, які підтверджують придбання ним товару, який в подальшому поставлений відповідачу.

Клопотання відповідача про використання судом права на визнання недійсним договору пов'язаного з предметом спору також не підлягає задоволенню. У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Судом не встановлено, що зміст укладеного сторонами договору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору.

Крім того, як зазначає сам відповідач визнання недійсним договору поставки №2802/АПЗЮ від 28.02.2013 р. є предметом спору у іншій справі, яка розглядається господарським судом Дніпропетровської області.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами укладений договір поставки №2802/АПЗЮ від 28 лютого 2013 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність в обумовлені строки відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити обладнання для водопостачання, опалення, водовідведення, вентиляції (далі - Товар), асортимент, номенклатура, кількість, якість, обсяг, варість, строки поставки якого визначені в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 1 Специфікації №1 від 28 лютого 2013 р. до договору 2802/АПЗЮ на умовах Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити:

- насос на рамі в зборі 1Д 630-90 с ел.двиг. 250 кВт/1500 об.хв., 2013 року випуску, виробництва ПАТ "Сахгідромаш", вартістю 86450 грн.;

- шафу управління насосом 250 кВт, 2013 року випуску, виробництва ТОВ ПТЦ "Динамо-Континент", вартістю 32000 грн.

У пункті 2 Специфікації №1 від 28 лютого 2013 р. сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснити передплату 70% від загальної суми. Доплата 30% по факту товару, але не пізніше 30 квітня 2013 року.

Для здійснення оплати вартості товару, що підлягав поставці позивач виписав відповідачу рахунок №14 від 05 березня 2013 р. на суму 118450 грн.

Платіжними дорученнями №2111 від 11.03.2013 р. на суму 59225 грн. та № 2121 від 28.03.2013 р. на суму 23690 грн. відповідач перерахував позивачу в рахунок оплати вартості товару 82915 грн., тобто 70% вартості товару.

За видатковими накладними №19 від 08 квітня 2013 року та №21 від 22 травня 2013 року позивач передав відповідачу обумовлений умовами договору товар. Що також підтверджується довіреністю відповідача №75 від 22 травня 2013 р. на отримання щита керування насосом.

Крім того, 19.04.2013 р. сторонами укладено доповнення №1/2 до Специфікації №1 від 28.02.2013 р. за Договором. Вказаним доповненням сторонами внесено зміни до пункту 2 Специфікації, відповідно до яких доплата 30% мала бути здійснена відповідачем протягом двадцяти банківських днів після проведення пробного пуску обладнання, що поставляється, згідно Специфікації №1 від 28.02.2013 р. за Договором, що оформлюється актом проведення пробного пуску, який підписується і складається представниками сторін Договору.

Під час пробного пуску поставленого позивачем відповідачу обладнання сторонами виявлено, що насос на рамі в зборі 1Д 630-90 рік випуску 2013 з ел. двигуном А355SМА4 250 кВт/1500 об.хв, переданий за видатковою накладною №19 від 08 квітня 2013 року, не працює і не придатний до експлуатації, про що сторонами складено відповідний Акт №1 від 23 травня 2013 року (а.с. 12).

В подальшому 28 травня 2013 року позивач поставив відповідачу для заміни новий електродвигун АИР 355S4 У2 250кВт/1500 об.хв зав. №1210UR 050229 2012 року випуску, що підтверджується Актом №2 від 29 травня 2013 року складеним сторонами без зауважень (а.с. 13). 29 травня 2013 року вказане обладнання встановлене позивачем відповідачу.

З акту №3 від 02 червня 2013 року (а.с. 14) слідує, що 02 червня 2013 року здійснений пробний пуск поставленого, в тому числі й заміненого, обладнання та розпочатий полив відповідачем сільськогосподарських культур.

В термін 20 банківських днів після проведення пробного пуску обладнання, як то встановлено п. 2 Специфікації №1 від 28.02.2013 р. до Договору, відповідач решти (30%) вартості товару позивачу не перерахував, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 35535 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені норми позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 35535 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач нарахував відповідачу 192 грн. 77 коп. 3% річних.

З розрахунку 3 % річних слідує, що його здійснено за період з 29.06.2013 р. по 02.09.2013 р. з приводу чого необхідно зазначити, що згідно пункту 2 Специфікації №1 до договору, в редакції доповнення №1/2 від 19.04.2013 р., доплата 30% - 35535 грн. мала бути здійснена відповідачем протягом двадцяти банківських днів після проведення пробного пуску обладнання.

Приймаючи до уваги, що пробний пуск обладнання здійснений 02.06.2013 р. та з урахуванням вихідного дня - 28 червня, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату до 01.07.2013 р. включно.

Отже, право вимоги 3% річних за прострочення оплати обладнання виникло у позивача з 02.07.2013 р.

За здійсненим судом розрахунком розмір 3% річних за період з 02.07.2013 р. по 02.09.2013 р. становить 184 грн.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 8.3. договору сторонами було обумовлено, що у разі прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми недоплати за кожний день прострочки.

За розрахунком позивача розмір пені за період з 29.06.2013 р. по 02.09.2013 р. становить 835 грн. 32 коп. При здійсненні судом перевірки розрахунку судом встановлено, що її необґрунтовано нараховано за період з 29.06.2013 р. по 02.09.2013 р. з тих же підстав що й 3% річних. При цьому за здійсненим судом розрахунком встановлено, що сума пені за період з 02.07.2013 р. по 02.09.2013 р. становить 920 грн. 02 коп. Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення 835,32 грн. пені підлягають задоволенню.

Заперечення про неотримання від позивача товару на загальну вартість договору спростовуються матеріалами справи та не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи Акти №2 від 29.05.2013 р. і №3 від 02.06.2013 р. відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є первинними обліковими документами, які підтверджують заміну позивачем неякісного обладнання на інше та наявність господарських операцій з купівлі-продажу відповідного товару на підставі Договору поставки №2802/АПЗЮ від 28.02.2013 р.

Щодо заперечень відповідача з посиланням на те, що обов'язок по оплаті товару виникає після його (товару) прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку строк оплати товару встановлений сторонами у пункті 2 Специфікації №1 від 28.02.2013 р. до Договору, з урахуванням доповнення №1/2 від 19.04.2013 р. (а.с. 11, 15). З вказаного пункту слідує, що відповідач зобов'язаний здійснити передплату 70% від загальної суми. Доплата 30% мала бути здійснена відповідачем протягом двадцяти банківських днів після проведення пробного пуску обладнання. Як встановлено вище пробний пуск обладнання здійснений 02.06.2013 р.

Щодо посилання відповідача на те, що внаслідок несвоєчасної поставки товару ним недоотримані доходи суд зазначає, що останній не позбавлений права звернутись в загальному порядку з позовом до позивача про стягнення відповідних збитків.

Вирішуючи спір за зустрічним позовом щодо стягнення з позивача 1563 грн. 54 коп. пені судом встановлено наступне.

Як встановлено судом платіжними дорученнями №2111 від 11.03.2013 р. на суму 59225 грн. та № 2121 від 28.03.2013 р. на суму 23690 грн. відповідач перерахував позивачу 82915 грн. передплати. З платіжного доручення № 2121 від 28.03.2013 р. слідує, що його проведено банком 29.03.2013 р.

З урахуванням п. 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора.

Враховуючи наведене передплата здійснена відповідачем фактично 29.03.2013 р.

Відповідно до умов викладених в п. 1 специфікації №1 до договору сторонами встановлений наступний строк поставки товару - до 14 днів з моменту отримання передплати.

Отже, поставка товару мала бути здійснена позивачем до 12.04.2013 р. включно.

Проте, у строк встановлений у специфікації №1 до договору товар позивачем поставлений частково на суму 86450 грн. Решта товару на суму 32000 грн. поставлений позивачем з порушення строків, а саме 22.05.2013 р.

У пункті 8.2. договору сторони встановили, що у разі прострочки поставки або недопоставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% від суми недопоставленого товару за кожний день прострочки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З викладеної норми слідує, що оскільки за п. 8.2. договору розмір санкцій обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день простроченого виконання, фактично сторонами в договорі встановлено застосування такого виду забезпечення зобов'зання з поставки товару як пеня.

За розрахунком відповідача здійсненим за період з 10.04.2013 р. за 44 дні сума пені становить 1563,54 грн. та нарахована за прострочення поставки товару вартістю 35535 грн.

Проте з урахуванням того, що зобов'язання з поставки товару виникло у позивача з 13.04.2013 р., а товар поставлений 22.05.2013 р., сума пені має нараховуватись з 13.04.2013 р. по 21.05.2013 р. Крім того, вартість несвоєчасно поставленого товару становить 32000 грн.

За здійсненим судом розрахунком сума пені, яка підлягає до стягнення становить 1248 грн.

Заперечення позивача проти зустрічних позовних вимог також не можуть бути прийнятими судом до уваги з огляду на наступне.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою та четвертою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною першою статті 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як встановлено вище обов'язок позивача поставити товар встановлений сторонами у договорі - до 14 днів з моменту отримання передплати, яка була здійснена 29.03.2013 р., що ним не було виконано. Не здійснення відповідачем доплати за товар жодним чином не перешкоджало позивачу поставити товар в обумовлені договором строки. Зобов'язання з поставка товару до здійснення передплати передбачена умовами договору. Також позивачем не доведено суду відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання.

Щодо наданих позивачем до матеріалів справи копій угоди про прощення боргу та протоколу результатів перемов про взаємовигідне співробітництво у яких зазначені умови про звільнення позивача від сплати боргу в розмірі 1563,54 грн., що виник у відповідності з договором поставки №2802/АПЗЮ від 28.02.2013 р. суд зазначає, що фактично вказаними правочинами сторони домовились звільнити відповідача від сплати пені.

При цьому ч. 3 ст. 614 ЦК України правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частиною 3 ст. 639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Надані до матеріалів справи угода про прощення боргу та протокол результатів перемов про взаємовигідне співробітництво не підписані позивачем та не засвідчені його печаткою, у зв'язку з чим не можуть вважатись укладеними.

За таких обставин позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволення. З відповідача на користь позивача має бути стягнуто 35535 грн. заборгованості за поставлений товар, 835 грн. 32 коп. пені та 184 грн. 3% річних.

Зустрічний позов також підлягає частковому задоволенню. З позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1248 грн.

Судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " АП Зоря-Юг" (вул. Леніна, буд. 51, с. Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 34237208) на користь приватного підприємства "Горизонт сучасне насосне обладнання" (вул. Героїв Сталінграда, буд. 101, кімната 3, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 37149724) - 35535 грн. заборгованості за поставлений товар, 835 грн. 32 коп. пені та 184 грн. 3% річних, 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з приватного підприємства "Горизонт сучасне насосне обладнання" (вул. Героїв Сталінграда, буд. 101, кімната 3, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 37149724) на користь товариства з обмеженою відповідальністю " АП Зоря-Юг" (вул. Леніна, буд. 51, с. Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 34237208) - 1248 грн. пені, 1376 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. В задоволенні решти зустрічного позову відмовити.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.10.2013 р.

Суддя Л.І. Александрова