Постанова

від 16.10.2013 по справі 905/3654/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.10.2013 справа №905/3654/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівЗубченко І.В., Радіонової О.О. за участю представників сторін: від позивача: Гладких І.Ф. - довіреність №06/4823 від 16.04.2013р. від відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа", м. Горлівка, Донецька область на рішення господарського судуДонецької області від 24.07.2013р. (повний текст рішення підписано 29.07.2013р.) у справі№905/3654/13 (суддя Філімонова О.Ю.) за позовомПриватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа", м. Горлівка, Донецька область до Комунального підприємства "Містобудівник", м. Горлівка, Донецька область про стягнення суми основного боргу в розмірі 10 097,19грн., пені в розмірі 8 726,78грн., 3% річних у розмірі 98,12грн., інфляційних витрат у розмірі 06,71грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.07.2013р. у справі №905/3654/13 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа", м. Горлівка, Донецька область до Комунального підприємства "Містобудівник", м. Горлівка, Донецька область про стягнення суми основного боргу в розмірі 10 097,19грн., пені в розмірі 8 726,78грн., 3% річних у розмірі 98,12грн., інфляційних витрат у розмірі 06,71грн. - задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 10 097,19грн., пеню в розмірі 414,01грн., 3% річних у розмірі 82,90грн., інфляційні витрати у розмірі 06,71грн. та судовий збір в розмірі 1720,50грн.

Приватним акціонерним товариством "Горлівськтепломережа", м. Горлівка подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення в частині стягнення пені та 3% річних у зв'язку з тим, що рішення суду в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що приймаючи рішення у спірній частині господарський суд не врахував майновий стан позивача та безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій.

Позивач підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив рішення суду скасувати частково та задовольнити в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника у зв'язку зі скрутним фінансомим становищем на підприємстві. Також просив рішення господарського суду Донецької області від 24.07.2013р. залишити без змін.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа", м. Горлівка, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Містобудівник", м. Горлівка, Донецька область про стягнення суми основного боргу в розмірі 10 097,19грн., пені в розмірі 8 726,78грн., 3% річних у розмірі 98,12грн., інфляційних витрат у розмірі 06,71грн.

Позовні вимоги до Комунального підприємства "Містобудівник", м. Горлівка обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на поставку теплової енергії №2411 від 15.03.2010р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній у період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 10 097,19грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи платіжними вимогами та актами на включення (відключення) теплопостачання, при цьому, вартість поставленої теплової енергії відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив. Таким чином, зобов'язання відповідача на загальну суму 10 097,19грн., за твердженням позивача, є невиконаними. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховані 3% річних та інфляційні витрати. Також, на підставі п.8.3 договору на суму заборгованості позивачем нарахована пеня.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Комунального підприємства "Містобудівник", м. Горлівка, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором на поставку теплової енергії, однак на підставі ст.83 ГПК України зменшив розмір пені.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 15.03.2010р. між Закритим акціонерним товариством "Горлівськтепломережа" (постачальник) та Комунальним підприємством "Містобудівник" (споживач) укладено договір на поставку теплової енергії №2411.

Відповідно до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008р. Закрите акціонерне товариство "Горлівськтепломережа" змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа". У зв'язку з цим до правоустановчих документів позивача були внесені відповідні зміни, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №194209.

Комунальне підприємство "Містобудівник" є орендарем приміщеня загальною площею 34,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Горлівка, пр. Перемоги, б. 72, що підтверджується договором оренди нежитлових приміщень №20100009 від 16.09.2009р. Строк дії вказаного договору встановлений сторонами до 01.12.2015р. (з урахуванням додаткової угоди від 19.12.2012р. до договору оренди нежитлових приміщень №20100009 від 16.09.2009р.).

Відповідно до п.1.1 договору на поставку теплової енергії, за даним договором постачальник бере на себе зобов'язання поставляти споживачу теплову енергію для теплопостачання нежитлового приміщення за адресою: пр. Перемоги, б. 72 з тепловим навантаженням на опалення 0,005 Гкал/год, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.

Система опалення нежитлових приміщень, що займаються споживачем та вказані в п.1.1 даного договору, є вбудованими в єдину систему опалення житлового будинку, що підтверджується актами технічного огляду (додаток №1) - п.1.4 договору.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що виконання постачальником обов'язків по даному договору підтверджується актами включення опалення житлових будинків, в яких вбудовані нежитлові приміщення споживача, підписаними постачальником та підприємством, на утримані якого знаходяться вказані житлові будинки, розпорядженнями Горлівської міської ради про закінчення опалювального сезону.

Розділами 3 та 4 договору передбачені права та обов'язки споживача і постачальника.

Згідно із п.10.1 договору, строк дії договору з 16.09.2009р. по 14.09.2012р., в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до повного виконання.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що після закінчення строку дії договору, договір автоматично пролонговується на кожний наступний такий же період.

Оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження звернення будь-якої сторони договору до іншої сторони з заявою про припинення цього договору або перегляд його умов, колегія суддів вважає, що у спірний період сторони знаходились у договірних відносинах. Інших доказів закінчення строку дії договору сторонами не представлено.

За твердженням позивача, останній свої зобов'язання за договором виконав належним чином та надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. на загальну суму 10 097,19грн., що підтверджує актом на включення (відключення) опалення від 17.10.2012р. на нежитлове приміщення, за адресою: м. Горлівка, пр. Перемоги, б. 72, копія якого залучена до матеріалів справи.

Пунктом 3.2.1 договору визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати теплову енергію та здійснювати інші платежі, у відповідності з умовами даного договору.

За приписом п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться відповідно до договору, на підставі показів приладу обліку у відповідності до діючих тарифів (цін), які затверджені у встановленому порядку.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору визначено тариф та вартість теплової енергії, що підлягає до сплати, а також порядок зміни тарифів.

Згідно із п.5.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплату за теплову енергію споживач здійснює до початку розрахункового місяця, згідно платіжної вимоги - доручення, виставленої постачальником (п.5.4 договору) .

Пунктом 5.5 договору передбачено, що платіжна вимога-доручення постачальника вважається пред'явленою споживачу з моменту вручення її споживачу, керівнику, відповідальному представнику, бухгалтеру, відповідальному за діловодство споживача. У випадку неможливості вручення особисто - з моменту відправки поштою рекомендованим листом на юридичну адресу, вказану в договорі, з урахуванням строку поштового обігу.

Як встановлено місцевим судом, у відповідності з вищевказаними умовами договору позивач виставив відповідачу для оплати платіжні вимоги-доручення №2411 від 16.10.2012р. на суму 930,72грн.; №2411 від 02.11.2012р. на суму 1697,18грн.; №2411 від 05.12.2012р. на суму 1697,18грн.; №2411 від 08.01.2013р. на суму 1697,18грн., №2411 від 01.02.2013р. на суму 1697,18грн.; №2411 від 01.03.2013р. на суму 1697,18грн.; №2411 від 03.04.2013р. на суму 848,59грн., всього на суму 10 265,21грн., які відповідачем отримані (докази наявні в матеріалах справи), але не оплачені у повному обсязі.

Частиною 3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженнями позивача, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати наданих послуг всупереч вимогам договору та закону своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим на момент подачі позову до суду з його боку виникла заборгованість у період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. на загальну суму 10 097,19грн. (з урахуванням перерахунків, здійснених позивачем за жовтень 2012р. та березень 2013р.).

В свою чергу, відповідач не надав до матеріалів справи доказів, які спростовують позовні вимоги, зокрема, щодо кількості та вартості наданих позивачем послуг, в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості на суму 10 097,19грн.

Виходячи з чого, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 10 097,19грн., Комунальним підприємством "Містобудівник" допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10 097,19грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 98,12грн. та інфляційних витрат у розмірі 06,71грн. за період прострочення з 25.10.2012р. по 12.05.2013р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків господарського суду щодо часткового задоволення вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 82,90грн., оскільки позивач провів розрахунки без урахування термінів виникнення права вимоги, які відповідно до п.5.4 договору виникають до початку розрахункового місяця згідно платіжної вимоги-доручення.

Також, перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків господарського суду щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 06,71грн. за період прострочення з листопада 2012р. по березень 2013р., яка підлягає стягненню на користь позивача.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 726,78грн. за період прострочення з 25.10.2012р. по 12.05.2013р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.8.3 договору, за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії, споживач оплачує пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Вказаний пункт договору визначений сторонами на підставі ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", згідно якої за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб`єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 8 726,78грн. за період прострочення з 25.10.2012р. по 12.05.2013р. відповідно до п.8.3 договору та вимог вищевказаного Закону.

Оскільки сторони визначились у виді відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, за яке повинен відповідати споживач, визначились з нормою закону, який передбачає розмір неустойки за невиконання грошового зобов'язання, тому має застосовуватися саме той закон, який регулює передбачені наслідки невиконання договору.

Наразі, розглянувши розрахунок позивача, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині, а також підтримує позицію суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру нарахованої пені, з огляду на наступне.

Так, за приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

У зв'язку з зазначеним, враховуючи відсутність у позивача збитків (які останнім не доведені), а також беручи до уваги те, що позивачем нараховано 3% річних та інфляційні витрати, апеляційний суд вважає, що місцевий суд правомірно скористався своїм правом та зменшив розмір пені. Отже, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 414,01грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впивають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії. Зокрема, посилання позивача на те, що судом першої інстанції не враховано майновий стан позивача, судовою колегією не приймаються, оскільки позивачем належними та допустими доказами при розгляді спору місцевим судом не доведено вказаних підстав, які б підлягали розгляду. На ряду з зазначеним, судовою колегією не приймаються документи, надані позивачем до апеляційної скарги, оскільки вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 24.07.2013р. у справі №905/3654/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа", м. Горлівка, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.07.2013р. у справі №905/3654/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 01.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 04.10.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

О.О. Радіонова