Постанова

від 14.10.2013 по справі 904/5587/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2013 року Справа № 904/5587/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В.- доповідача,

суддів: Дарміна М.О. , Подобєда І.М.

при секретарі: Погореловій Ю.А.

Представники сторін:

від відповідача: Кохан О.О., довіреність №71 від 26.06.13, представник;

представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропальп" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013р. у справі №904/5587/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропальп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет плюс"

про визнання договору зберігання не дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропальп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет плюс", с. Єлізаветівка Петриківського району Дніпропетровської області про визнання договору зберігання не дійсним - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та задовольнити заявлені ним вимоги.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд не врахував, що зловмисна домовленість представників сторін наявна внаслідок несприятливих наслідків у вигляді вилучення та вивезення майна, необхідного для виробництва паперу, укладання договору фактично в інтересах однієї особи, яка діяла всупереч інтересам позивача, факту вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, ані настання невигідних для останнього наслідків.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 23 вересня 2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропальп" посилалось на те, що спірний договір зберігання укладений внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ „Дніпропальп" - заступника директора з постачання Шабельника В.І., що діяв на підставі довіреності № 15/5 від 15.05.12р., виданої Лебедєвим О.І., і представника відповідача - ТОВ «Екомаркет Плюс» Лебедєвим О.І., який являється одночасно єдиним учасником товариства відповідача, а отже, всі права та обов'язки, що породжуються участю у зазначеному товаристві, належать виключно Лебедєву О.І. Укладання спірного договору створює позивачу перешкоди у володінні та використанні належним йому на праві власності майном для організації виробництва та постачання паперу, та спричиняє негативні наслідки для позивача, а саме збитки у вигляді упущеної вигоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів зловмисної домовленості між представником ТОВ "Дніпропальп" та представником ТОВ "Екомаркет Плюс".

До такого висновку суд дійшов також з огляду на наявність рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2012р. з якого вбачається, що Лебедєв О.І., надавши, як директор товариства, довіреність на представництво інтересів ТОВ "Дніпропальп" Шабельнику В.І., діяв в рамках наданих йому повноважень.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції неможливо погодитись з наступних підстав.

З матеріалів справи, зокрема статуту вбачається, що видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропальп» є виробництво паперової маси.

Для реалізації вказаних цілей за рахунок внесків учасників товариства було придбано майно: паперопереробну машину для виробництва санітарно-гігієничного паперу, обрізною шириною 2м., вартістю 1 181 461 грн. 56 коп., автонавантажувач вилковий, автомобіль марки ЗАЗ, реєстраційний номер АЕ7423ЕТ, автомобіль марки ЗАЗ, реєстраційний номер АЕ7422ЕТ.

31.05.2012р. між ТОВ "Екомаркет Плюс" (зберігач) та ТОВ "Дніпропальп" (поклажодавець) укладений договір зберігання, предметом якого є зберігання в приміщеннях, що належать зберігачу, наступного обладнання, що належить поклажодавцю: папероробної машини для виробництва санітарно-гігієнічного паперу; автонавантажувача вилкового вантажопідйомністю 1т; автомобілю марки ЗАЗ, державний номер АЕ 7423 ЕТ; автомобілю марки ЗАЗ державний номер АЕ 7422 ЕТ.

Договір від імені зберігача підписаний його директором Лебедевим О.І., від імені поклажодавця - представником ТОВ "Дніпропальп"- заступником директора з постачання Шабельником В.І., що діяв на підставі довіреності №15/05 від 15.05.2012р., виданої йому Лебедєвим О.І., який одночасно виступав як директор ТОВ «Дніпропальп».

Посилаючись на зловмисну домовленість позивач виходив з того, що договір зберігання був укладений від імені ТОВ «Дніпропальп» Шабельником В.І. на підставі довіреності, виданій директором ТОВ «Дніпропальп» Лебедєвим О.І., який водночас є керівником ТОВ «Екомаркет плюс», від імені якого сам Лебедєв О.І. підписав означений договір. Означений договір, на думку позивача, укладений всупереч інтересам ТОВ «Дніпропальп» і з негативними наслідками для нього, оскільки потребує витрат позивача на оплату за зберігання належного позивачу майна, без необхідності такого зберігання і позбавляє позивача можливості приступити до виготовлення та продажу паперу, відносно чого вже існувала домовленість з ТОВ « Матадор».

Апеляційний господарський суд вважає, що такі доводи позивача є обгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Зловмисна домовленість в розумінні ст. 232 ЦК України означає саме навмисні дії представника, які полягають в усвідомленні ним того, що він вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для довірителя наслідків та бажає (або свідомо допускає) їх настання.

Як роз'яснено у п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України, зазначаючи у п. 22 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" про те, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно договору купівлі-продажу від 11 квітня 2012 року Лебедєв О.І. продав, а ТОВ «Дніпропальп» купив цілісний майновий комплекс по вулиці Індустріальна 20 «а» у місті Дніпродзержинськ, який складається з компресорної, зарядної, овочесховища, підвал, гараж, вагова, прохідна, насосна станція перекачки, склад, арматурно-формовочний цех, огорожі (а.с. 111), де і знаходилось майно, яке було придбано позивачем для початку господарської діяльності.

В той же час, укладання спірного договору зберігання 31 травня 2012 року, яким означене майно передано на зберігання ТОВ «Екомаркет Плюс», єдиним засновником якого є Лебедєв О.І., мало негативні наслідки для позивача, оскільки вищезазначене майно було вилучено із господарського використання власника, та були утворенні перешкоди власнику у використанні цього майна.

Фактично, Шабельник В.І., як представник ТОВ «Дніпропальп», який діяв на підставі довіреності, наданої йому директором ТОВ «Дніпропальп» Лебедєвим О.І., уклав договір зберігання на користь Лебедєва О.І., який у цьому договорі представляв ТОВ «Екомаркет Плюс», єдиним засновником і власником якого він являється.

З означеного вбачається, що представник ТОВ « Дніпропальп» Шабельник В.І., при укладанні договору зберігання з Лебедєвим О.І., як представником ТОВ « Екомаркет Плюс», на підставі довіреності від ТОВ «Дніпропальп», наданої йому тим же Лебедєвим О.І., як директором ТОВ «Дніпропальп», усвідомлював, що означений договір відповідає лише інтересам Лебедєва О.І., а для свого довірителя - ТОВ «Дніпропальп», він утворює лише негативні наслідки, проте свідомо допустив настання негативних наслідків для свого довірителя - ТОВ « Дніпропальп».

Ніяких доказів того, що ТОВ «Дніпропальп» на час укладання спірного договору мало необхідність у зберіганні належного їм майна за межами належного товариству майнового комплексу, матеріали справи не містять.

Таким чином, можна зробити висновок про зловмисну домовленість представників сторін при укладанні оспорюваного договору, оскільки він не відповідав інтересам підприємства, від імені якого виступав за довіреністю, посвідченій Лебедєвим О.І., його заступник Шабельник В.І.

Укладений договір мав негативні наслідки для підприємства, від імені якого виступав Шабельник В.І., оскільки позбавив позивача можливості використовувати належне йому на праві власності майно, розпоряджатися ним, розпочати виробничу діяльність, направлену на реалізацію мети товариства - виробництва паперу та потребував додаткових, незапланованих та не узгоджених підприємством витрат за зберігання майна на території відповідача, необхідності чого ТОВ «Дніпропальп» не мало.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Проте, умови договору зберігання, а саме п. 2.6 , погоджені представниками сторін, також свідчать про зловмисну домовленість представників сторін, оскільки означеним пунктом договору передбачено, що повернення обладнання поклажодавцю проводиться лише після оплати ним наданих послуг, що також створює негативні наслідки для позивача у вигляді неможливості повернення належного йому на праві власності майна і за змістом суперечить положенням ст. 953 ЦК України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що саме укладання договору зберігання між Шабельником В.І., як представником ТОВ «Дніпропальп», який діяв на підставі довіреності, наданої йому директором ТОВ «Дніпропальп» Лебедєвим О.І., та Лебедєвим О.І., який у цьому договорі представляв ТОВ «Екомаркет Плюс», єдиним засновником і власником якого він являється, призвело до негативних наслідків для довірителя, яким в даному випадку виступає ТОВ «Дніпропальп» і є тими обставинами і тими доказами, які підтверджують існування саме зловмисної домовленості представників сторін.

Висновки суду про те, що Лебедєв О.І., на час укладання спірного договору зберігання був одним із учасників товариства «Дніпропальп», і це виключає його дії на шкоду інтересам товариства, не є обґрунтованими.

Як вбачається із договору зберігання, саме Лебедєв О.І. є єдиним засновником та власником ТОВ «Екомаркет Плюс», тому отримання плати за зберігання майна, належного ТОВ «Дніпропальп» відповідає саме його особистим інтересам.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, що позивачем в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України не доведено, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діяв при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє (в межах даної справи), є не обґрунтованими і не відповідає нормам чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропальп" - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2013 року у справі № 904/5587/13 - скасувати .

Визнати договір зберігання, укладений 31.05.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропальп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомаркет плюс" недійсним з часу його укладання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет плюс" (вул.Котовського, 47-а-1-1, с.Єлизаветівка, Петриківський р-н, 51831 код ЄДРПОУ 34512594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропальп" (вул.Котовського, 47-а-1-1, с.Єлизаветівка, Петриківський р-н, 51831 код ЄДРПОУ 37320143) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1147 грн. та 573,50 грн. за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 16.10.2013 року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Судді: М.О.Дармін

І.М.Подобєд