Постанова

від 19.09.2013 по справі 808/6687/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року 15:57Справа № 808/6687/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхів ремонт-сервіс»,

м. Оріхів Запорізької області,

до: Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Пологи Запорізької області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріхів ремонт-сервіс» (далі позивач, ТОВ «Оріхів ремонт-сервіс») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі Пологівська МДПІ) за №0000541502 від 17.04.2013, яким ТОВ «Оріхів ремонт-сервіс» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 8751 грн. 25 коп.

Позивач зазначає у позовній заяві, що податкове повідомлення-рішення №0000541502 від 17.04.2013, прийняте Пологівською МДПІ на підставі акту позапланової невиїзної перевірки №216/2201/33157574 від 02.04.2013, підлягає скасуванню, оскільки податковий орган необґрунтовано та безпідставно дійшов висновку про порушення ТОВ «Оріхів ремонт-сервіс» вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у І, ІІ та ІІІ кварталах 2010 року на загальну суму 7001 грн. Позивач вважає, що позапланова невиїзна перевірка була проведена податковим органом всупереч вимогам ст. 78, 79 Податкового кодексу України, якими визначені підстави для проведення такої перевірки. Окрім того, позивач вважає, що податковий орган під час проведення перевірки, по-перше, вийшов за межі наданих йому законом повноважень, зробивши висновок про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Оріхів ремонт-сервіс» та ПП «Буджол»; по-друге, необґрунтовано зробив висновок про відсутність факту реальної поставки товару через відсутність у позивача товарно-транспортних накладних.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 19.09.2013 ухвалою суду було здійснено заміну відповідача його правонаступником - Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Пологівська ОДПІ)

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні. Під час надання пояснень та у письмових запереченнях на позов (вх.№37215 від 19.09.2012) представник відповідача зазначив, що висновки акту перевірки №216/2201/33157574 від 02.04.2013, на підставі якого було прийняте оскаржуване позивачем податкове №0000541502 від 17.04.2013, є цілком обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, встановленим податковим органом під час проведення перевірки, та не суперечать вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, на підставі наказу №229 від 19.03.2012 начальника Пологівської МДПІ, посадовими особами відповідача у період з 20.03.2013 тривалістю 5 робочих днів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Оріхів ремонт-сервіс» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ПП «Буджол», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2010 по 31.07.2010, за наслідками якої складено акт №216/2201/33157574 від 02.04.2013 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог частин 1, 2, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, статей 234, 236 Цивільного кодексу України, а також п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 7001,00 грн., у тому числі по періодам: І кв. 2010 року на суму 330 грн.; ІІ кв. 2010 року на суму 5442 грн.; ІІІ кв. 2010 року на суму 1229 грн.

17 квітня 2013 року Пологівською МДПІ, на підставі акту перевірки, прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000541502, яким ТОВ «Оріхів ремонт-сервіс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8751 грн. 25 коп., з яких за основним платежем - 7001 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 1750 грн. 25 коп.

Не погоджуючись із збільшенням грошового зобов'язання по податку на додану вартість, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби в Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000541502 від 17.04.2013.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 21.06.2012 позивачу було відмовлено у задоволенні цієї скарги.

У подальшому позивач звернувся зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України на податкове повідомлення-рішення №0000541502 від 17.04.2013.

Зазначена скарга позивача була залишена без задоволення.

05 серпня 2013 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000541502 від 17.04.2013.

Вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

На стр. 5 акту перевірки зазначено, що в порушення п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ «Оріхів ремонт-сервіс» безпідставно віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту за недійсною угодою.

При цьому у акті перевірки також зазначено, що згідно наданих ТОВ «Оріхів ремонт-сервіс» документів, останнє здійснило отримання товару сільськогосподарських запчастин відповідно до податкових та видаткових накладних, перелік яких наведено у таблиці на стр. 5-6 акту перевірки.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду. Операція з придбання сільськогосподарської техніки була відображена у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 28 «Товари» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Дт 644 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунками з вітчизняними постачальниками». Оплата придбаного товару проводилась готівковими коштами, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, перелік яких наведено на стор. 6 акту перевірки. Станом на 31.10.2010 року кредиторська/дебіторська заборгованість ТОВ «Оріхів ремонт-сервіс» по розрахункам з ПП «Буджол» складає 0 грн. Разом з тим, у акті перевірки зазначено про те, що документи щодо транспортування товару до перевірки позивачем не надані.

Також на стор. 8 акту перевірки є посилання на ст. 18 Декрету КМУ України «Про стандартизацію і сертифікацію», яким передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо врегульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності. При відсутності таких документів неможливо ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету договору. Однак жодної прив'язки вищезазначеного до спірних господарських відносин та виявлених порушень акт перевірки не містить.

Також, на стр. 8 акту перевірки відповідач зазначає про те, що позивачем не надано до перевірки документів: угод відповідального зберігання, штатного розкладу, наказів на призначення матеріально-відповідальних осіб, прийняття основних працівників та працівників за сумісництвом, наявність власних або орендованих транспортних засобів, журналу реєстрації виданих довіреностей, товарних накладних внутрішнього переміщення, бухгалтерських регістрів та інших документів. При цьому відповідачем не зазначено, чим передбачено обов'язковість складання та наявності таких документів у позивача, не наведено доказів витребування таких доказів у відповідача та не зазначено зв'язку факту не надання таких документів із виявленими в ході перевірки порушеннями.

Далі у акті перевірки відповідач зазначає про те, що в ході проведення перевірки не встановлено фактів передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Однак доказів того, що зазначені документи та пояснення щодо їх наявності або відсутності витребовувались у позивача під час перевірки відповідачем суду не надано.

Окрім цього, свій висновок щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Оріхів ремонт-сервіс» та ПП «Буджол», відповідач обґрунтовує на стор.8 акту перевірки постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2012 у кримінальній справі №0818/5673/2012/10818/565/2012 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що зазначені громадяни здійснювали фіктивне підприємництво від імені ПП «Буджол».

З огляду на вищенаведені обставини відповідач на стор. 10 акту перевірки робить висновок про здійснення позивачем діяльності з ПП «Буджол», спрямованої на прикриття фіктивної діяльності.

Суд не погоджується з вищенаведеними висновками позивача з огляду на наступне.

По-перше, відповідачем застосовано до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України, порушення якого встановлено актом перевірки та які стали підставою для прийняття спірного рішення. Однак ПК України набрав чинності лише з 01.01.2011року, в той час, як відповідачем у акті перевірки були встановлені заниження податку на додану вартість у 2010 році, протягом якого спірні відносини були врегульовані нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже відповідачем невірно були встановлені порушення позивачем вимог ПК України, який ще не діяв під час існування спірних відносин.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у самому акті перевірки, позивачем були надані до перевірки податкові та видаткові накладні, прибуткові касові ордери. Крім того, позивачем суду були надані копії видаткових та податкових накладних на підтвердження факту використання позивачем придбаних у ПП «Буджол» сільськогосподарських запчастин у власній господарській діяльності, а саме - шляхом подальшого продажу придбаних у ПП «Буджол» товарів іншим особам.

Щодо відсутності документів про транспортування та зберігання придбаних у ПП «Буджол» товарів позивач суду пояснив, що не займався транспортуванням товару, придбаний товар доставлявся постачальником самостійно і отримувався позивачем за накладними біля воріт Товариства позивача за його юридичною адресою. Факт приймання придбаного товару відображено у видаткових накладних та посвідчується підписами того хто отримав та того хто відпустив товар. Зберігався товар на присадибній ділянці будинку директором товариства, оскільки обсяг придбаної продукції не був великим і це дозволяв.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем документів на підтвердження транспортування придбаних товарів суд зазначає наступне. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Зазначений висновок суду підтверджується численною судовою практикою, зокрема ухвалами Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 по справі №К-27230/10, від 19.07.2012 по справі №К-30744/10.

З приводу доводів відповідача про наявність постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2012р. по кримінальній справі №0818/5673/2012, суд зазначає, що зазначена постанова суду є постановою про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за амністією. При цьому, згідно вимог ч.4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Таким чином, обставини, встановлені постановою суду про звільнення від кримінальної відповідальності, навіть за нереабілітуючих обставин, в силу приписів ст. 72 КАС України не є такими, що не потребують доведення іншими доказами при розгляді адміністративної справи.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на додану вартість, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхів ремонт-сервіс» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби №0000541502 від 17 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхів ремонт-сервіс» (код ЄДРПОУ 33157574) 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова