Рішення

від 10.10.2013 по справі 910/10867/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10867/13 10.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДОН"

до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

про повернення виконаного у зобов'язанні

Судді: Бондарчук В.В. (головуюча)

Марченко О.В.

Куркотова Є.Б.

Представники:

від позивача: Дементьєв І.Т.

від відповідача: Бондаренко А.Д.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРДОН" (далі-позивач) звернулося до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі-відповідач) про стягнення з відповідача у порядку повернення виконаного у зобов'язання по договору №КБР-ПО-21/04/11 від 19.04.2011 р. безпідставно одержані грошові кошти у розмірі 6 146,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки спірний договір №КБР-ПО-21/04/11 від 19.04.2011 р. згідно приписів чинного законодавства є неукладеним, тому перерахування позивачем коштів у розмірі 6 146,00 грн. та їх одержання відповідачем відбулося без достатньої правової підстави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

21.06.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що договір №КБР-ПО-21/04/11 від 19.04.2011 р. містить усі істотні та необхідні умови для використання об'єктів авторського права і суміжних, а також сплати винагороди, яка надалі розподіляється та виплачується суб'єктам авторського права і суміжних прав або особам, що мають відповідні майнові права, а тому є укладеним та чинним.

У судовому засіданні 25.06.2013 р. судом оголошувалась перерва до 30.07.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

24.07.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що відповідач є організацією колективного управління та діє на підставі Свідоцтва №19/2011 від 24.01.2011 р.

У судовому засіданні 30.07.2013 р. судом оголошувалась перерва до 22.08.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. продовжено строк вирішення спору на п`ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи №910/10867/13.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 22.08.2013 р. визначено склад суду для розгляду справи №910/10867/13 - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Марченко О.В., Куркотова Є.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2013 р. колегією суддів у складі: Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Марченко О.В., Куркотова Є.Б. справу №910/10867/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.09.2013 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 13.09.2013 р. судом оголошувалася перерва до 10.10.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

10.10.2013 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати у відповідача копії договорів про управління майновими авторськими правами або надати перелік переданих в управління прав станом на дату підписання спірного договору.

Розглянувши подане позивачем клопотання суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак позивач не зазначив, які обставини може підтвердити цей доказ, а тому суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання про витребування доказів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.10.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011 р.

19.04.2011 р. між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРДОН" укладено договір №КБР-ПО-21/04/11, умовами якого передбачено, що позивач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, а відповідач надає позивачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Позивач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) відповідачу відповідно до даного договору та Закону.

Відповідно до п. 2.3. договору позивач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок відповідача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що позивач зобов'язується надіслати відповідачу належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною у додатку 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується відповідачем, після чого 1 (один) примірник повертається позивачу.

У п. 2.6. договору встановлено, що у разі прострочення позивачем виконання грошового зобов'язання по договору, відповідач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 4.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 19.04.2012 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

Згідно п. 4.2. договору у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п.4.1. дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів Сторони, на адресу якої направлено листа.

Оскільки суду не надано жодного доказу наявності повідомлення про припинення дії договору №КБР-ПО-21/04/11 від 19.04.2011 р., суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення по справі є чинним.

Згідно п.п. 1.2. додатку №2 до договору загальна вартість щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 800,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується позивачем на розрахунковий рахунок відповідача відповідно до умов договору.

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 6 146,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (копії в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що оскільки у договорі відсутнє визначення конкретних об'єктів авторського права і суміжних прав, щодо яких він укладався, то договір, на думку позивача, є неукладеним, а відтак, кошти, перераховані на його виконання, підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДОН".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами пунктів "б" і "в" частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31-33 цього Закону; збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Статтею 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з частиною четвертою статті 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права» повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Разом з тим, за змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права» наявною є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Так, частинами п'ятою і шостою статті 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що:

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

За приписами пунктів "б" і "в" частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31-33 цього Закону; збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень частини другої вказаної статті суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Тим самим, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Використання відповідачем музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань у діяльності бару не оспорюється.

Виходячи з аналізу наведених приписів чинного законодавства позивач, як організація колективного управління уповноважений укладати договори про надання невиключних прав на використання об'єктів авторського права і суміжних прав з особами, які в своїй діяльності використовують такі об'єкти, у тому числі й з Товариством з обмеженою відповідальністю "АРДОН", у Договорі визначено усі істотні умови, необхідні для даного виду договорів.

Крім того, у статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті Договір є чинним, недійсним не визнавався, а тому є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

При цьому у пункті 3.4 Договору також вказано, що позивач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання фонограм в закладах користувача, зазначених у відповідних додатках до Договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин позивач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках у повному обсязі і за весь період.

Як встановлено господарським судом міста Києва, позивач не звертався до відповідача з таким повідомленням, а отже, дію договору не припинено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд визнає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 15.10.2013 р.

Судді Бондарчук В.В. (головуюча)

Марченко О.В.

Куркотова Є.Б.