Ухвала

від 03.10.2013 по справі 2а-1517/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/6675/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010

у справі № 2а-1517/10/1670

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень: № 0003041703/2 від 05.02.2010, № 0003051703/2 від 05.02.2010.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2010 скасовано частково, прийнято нове рішення в цій частині яким визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0003041703/2 від 05.02.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 74635, 50 грн.; № 0003051703/2 від 05.02.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 85031 грн., в іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 01.06.2009 та складено акт № 978/1703/2148706483/01/ДПС від 04.09.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0003051703/0 від 11.09.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 85031 грн., № 0003041703/0 від 11.09.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102388, 50 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін та прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0003051703/1, № 0003041703/1, № 0003051703/2 від 05.02.2010 № 0003041703/2.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в

результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 64742 грн., пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено

податковий кредит по податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3517 грн., ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян", нарахована сума до сплати в бюджет податку з доходів фізичних осіб складає 87010 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в перевіряємий період мав взаємовідносини з ПП „Чандр-7" , ПП „Хантер - 2005" та ТОВ Компанія „Селіон" на підставі укладених договорів.

Стосовно взаємовідносин позивачка з ТОВ Компанія „Селіон".

Рішення Солом'янського районного суду в м. Києва від 12.12.2006 визнано недійсними статут ТОВ „Компанія „Селіон", зареєстрований Солом'янською райдержадміністрацією м. Києва за №10731020000007399 від 06.12.2005 з моменту його реєстрації, визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Компанія „Селіон" від 06.12.2005 з моменту його реєстрації та в визнано недійсним Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Компанія „Селіон" № 36121846 від 29.12.2005 року з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість.

Позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ „Компанія „Селіон", після набрання законної сили рішення суду а саме в 2007 році, тобто після дати анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що податкові накладні, виписані ТОВ „Компанія „Селіон", не могли бути підставою для включення сум податку на додану вартість в розмірі 14985 грн.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 30.04.2010 встановлено, що ПП „Чандр-7" та ПП „Хантер - 2005" були створені за зареєстровані на законних підставах, займались купівлею-продажем зернових та паливно - мастильних матеріалів, у встановленому порядку звітували до відповідних державних органів та сплачували податки та не мають ознак фіктивності.

З матеріалів справи вбачається , що позивачем виконано вимоги пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у ПП „Чандр - 7" та ПП „Хантер -2005", які, в свою чергу видали покупцеві належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Судом встановлено, що позивачкою було надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, а також копії банківських документів, які засвідчують перерахування коштів в оплату вартості товару, чим підтверджено обґрунтованість віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям із зазначеними контрагентами.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що вбачається з акту перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що понесені позивачем по взаємовідносинам з ПП „Чандр - 7" та ПП „Хантер -2005" витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, підтверджені документально.

Позивачем в березні 2008 року зависила податковий кредит з податку на додану вартість на 2317 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ „ЖСК-БУД-Сервіс", яким не задекларовано суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 2317 грн.

В березні 2008 року позивачем кошти вказаному контрагенту не перераховані, а сума завищення податкового кредиту за березень 2008 року склала 2317 грн.

Також, позивачем в квітні 2008 року завищено податковий кредит по податку на додану вартість на 1200 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ „Метро Кеш енд Кері", яким не задекларовано суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 1200 грн.

В квітні 2008 року кошти вказаному контрагенту не перераховані, в зв'язку з чим сума завищення податкового кредиту за квітень 2008 року склала 1 200 грн.

Колегією суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведено та не підтвердження правомірність віднесення зазначених сум до податкового кредиту.

Стосовно визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб всього за перевіряє мий період на суму за 2006 рік - 39329,30 грн.; за 2007 рік - 29633,90 грн.; за 2008 рік-17904 грн.; за 2009 рік - 233 грн..

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обґрунтованого розрахунку визначеного перевіркою податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період з підстав неприйняття віднесених витрат позивачем до валових витрат на не надано.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб всього за перевіряємий період не підтверджуються матеріалами перевірки та будь-якими іншими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 у справі № 2а-1517/10/1670 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 у справі № 2а-1517/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко