Постанова

від 11.10.2013 по справі 812/7843/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2013 року Справа № 812/7843/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000032204 та №0000022204 від 28.08.2013, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000032204 та №0000022204 від 28.08.2013.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «ВКФ Укрпомснаб», код ЄДРПОУ 34202109, на підставі якої складено акт перевірки №238/12-34-22-04 від 15.08.2013. За результатами акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0000032204 та №0000022204 від 28.08.2013, якими позивачу нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними.

Просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000032204 та №0000022204 від 28.08.2013 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні проти позову та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.03.1994 за № 1 382 120 0000 000242, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області та є платником податків.

На підставі наказу №172 від 08.08.2013, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Караван» код за ЄДРПОУ 21771960 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», код за ЄДРПОУ 34202109 за період з 01.02.2011 по 12.08.2013. За результатами перевірки складено акт №238/12-34-22-04/21771960 від 15.08.2013 (а.с. 19-25).

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення:

1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану варртітсь за лютий 2011 року на суму ПДВ 28113,00 грн.

2. п.138.1 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 18808,00 грн. за ІІ-ІV кавртали 2011 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 28 серпня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення: №000002204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 28113,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 1,00 грн. та № 0000032204, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 18808,00 грн. (а.с. 17, 18).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між ТОВ та ПП «ВКФ «Укрпромснаб», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат витрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

Щодо податкового повідомлення - рішення №000002204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 28113,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 1,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно пункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповівдно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року (а.с. 129-131).

Згідно декларації з податку на додану вартість (додаток №5) за лютий 2011 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у розмірі 28113,33 грн. (а.с. 131).

Під час розгляду справи позивачем було надано суду засвідчені копії первинних документів, які відповідають оригіналам, досліджених під час розгляду справи, є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 рік по контрагенту ПП «ВКФ «Укрпромснаб».

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» було укладено договір поставки №21/07 від 21.07.2010, предмет якого є поставка товару -ланцюг землерийний ЕТЛ-165 шаг/100 шир. 250 мм, апарат для стикової зварки KL 250 (а.с. 26).

Згідно п. 2.3 договору Постачальник вважається виконавшим зобов'язання по передачі товару в момент його відгрузки зі свого складу (дата накладної), а у випадку доставки Товару з притягненням третіх осіб - в момент сдачі Товару перевізнику для доставки Товару Покупцю. Витрати Постачальника по доставці включаються до вартості Товару або сплачуються Покупцем.

Як встановлено у судовому засіданні, поставка товару відбувалася шляхом самовивозу позивачем товару за власні кошти та на власному транспорті.

На виконання умов договору постачання товару - ланцюгу землерийного ЕТЛ-165 шаг/100 шир. 250 мм та апарату для стикової зварки KL 250, позивачем було отримано від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» податкові накладні №406 від 16.02.2011, №636 від 22.02.2011, видаткові накладні №160211076 від 16 лютого 2011 року, №220211030 від 22 лютого 2011 року, рахунки-фактури №160211076 від 16 лютого 2011 року, №220211030 від 22 лютого 2011 року (а.с. 27, 30, 77, 78).

На підтвердження факту поставки товару по договору позивачем надано товарно-транспортні накладні №3 від 16 лютого 2011 року, №4 від 16 лютого 2011 року, №7 від 22 лютого 2011 року, подорожній лист службового автомобіля від 22.02.2011, де водієм вказано ОСОБА_1; наказ № 3-к від 01.06.1995 про прийняття на роботу водієм ОСОБА_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію машини, паспорт та інструкція по експлуатації на землерийний ланцюг ЄТЦ-165 (а.с. 74-76, 85, 86, 95-96, 97, 99, 134).

Повна сплата позивачем податку на додану вартість за отриманий товар підтверджена квитанціями до прибуткогового касового ордера (а.с. 68, 69, 105, 106).

Оприбуткування придбаного товару та взяття на облік основних засобів підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 22.02.2011 та інвентарізаціною карткою обліку основних засобів № 29 від 22.02.2011 (а.с. 79-80).

Отримання товару уповноваженою особою позивача підтверджується витягом із журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік (а.с. 143-145).

Подальше використання позивачем товару, отриманого від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у своїй господарській діяльності підтверджується наступними документами бухгалтерського обліку: договір підрярду на виконання монтажних робіт від 12.05.2011, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад, грудень 2011 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад, грудень 2011 року; договір підряду № 17 по капітальному ремонту, будівництву від 08.04.2011; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року; податкові накладні; договір підряду № 70 від 10.10.2011 (а.с. 100-117, 135-142).

Таким чином, наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку достовірно підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у лютому 2011 року.

Внаслідок чого, суд приходить до висновку, що складені бухгалтерські документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік» та достовірно підтверджують реальність господарської операції між позивачем та його контрагентів.

Посилання представника відповідача на те, що первинні бухгалтерські документи підписані не уповноваженою особою, а тому, складені з порушеннями норм законодавства про податковий облік, оскільки підписані ОСОБА_3, у той час як згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, директором був ОСОБА_3, суд вважає незмістовним, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу про наявність експертного висновку або рішення суду, яким встановлено, що вказані бухгалтерські документи підписані не уповноваженою особою платника податку.

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 16 Наказу Мінфіна від 21.12.2010 № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку. Таким чином, бухгалтерські документи, зокрема, податкові накладні можуть бути підписані не лише директором підприємства, але і уповноваженою особою, якій відповідно до норм діючого законодавства, установчих документів або наказів керівника підприємства надано таке право. Внаслідок чого, наявність у бухгалтерських документах ПП «ВКФ «Укрпромснаб», а саме, договорі, податкових накладних та інших бухгалтерських документах, прізвища та підпису - ОСОБА_3 ніяким чином не свідчить, що дана особа не є уповноваженою від імені директора підприємства, а тому не спростовує того факту, що бухгалтерські документи були оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік», підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою платника податку.

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставні рішення податкового органу.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було встановлено порушення вимог податкового законодавства з боку позивача, яке б позбавило його права на формування податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт Ленінської ОДПІ у м. Луганську від 13.09.2012 № 932/15-300/34202109 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 рік» як підставу для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

Також є безпідставним посилання відповідача на лист ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 12.09.2012 № 7727/7/07-50 про незнаходження за юридичною адресою посадових осіб Приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб», оскільки вказаний документ було складено працівниками податкової міліції після здійснення позивачем із вказаним контрагентом господарських операцій, а тому не є належним доказом на підтвердження факту відсутності за юридичною адресою контрагента позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що не знаходження контрагента платника податку за місцем реєстрації не свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у відповідні періоди за результатами здійснення господарських операцій. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

Також суд вважає за необхідним зазначати, що контрагентом позивача у 2011 році було оскаржено у судовому порядку дії податкової інспекції щодо складання наказу, проведення перевірки та складання акту за період 01.01.2011 по 31.01.2011 та з 01.12.2010 по 31.12.2012, що свідчить про те, що підприємство у грудні 2010 року, січні 2011 року здійснювало господарські операції та підтверджує те, що підприємство на момент господарських відносин з позивачем було діючим, оскільки в судовому порядку у 2011 році відновлювало свої порушені права.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за договором, укладеним між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000032204, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 18808,00 грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається із акту певірки, підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств, стали обставини, які були встановлені під час перевірки, а саме, безпідставність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у ІІ-ІV кварталі 2011 року.

Згідно п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.3 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 139.1.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було достовірно встановлено та підтверджено документами бухгалтерського обліку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у ІІ-ІV кварталі 2011 року та в повному обсязі сплачені суми за отримані товари (послуги) у відповідні періоди по вказаному контрагенту, суд приходить до висновку, що відповідачем також безпідставно було визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 18808,00 грн.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС Украйни обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Аналізуючи викладені обставини, враховуючи надану правову оцінку доказам, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними під час розгляду справи, а тому, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000032204 та №0000022204 від 28.08.2013 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000032204 від 28.08.2013, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Караван» донараховано податок на прибуток в сумі 18808,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000022204 від 28.08.2013, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Караван» донараховано податок на додану вартість за основним платежем в сумі 28113,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 469,23 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 жовтня 2013 року.

Суддя Н.В. Кравцова