Ухвала

від 03.12.2013 по справі 812/7843/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року справа №812/7843/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.

секретар Полторацька С.С.

за участі:

представників позивача Панфілова А.Г.

представника відповідача Старицької Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року по справі № 812/7843/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000032204 та №0000022204 від 28.08.2013.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «ВКФ Укрпомснаб», код ЄДРПОУ 34202109, на підставі якої складено акт перевірки №238/12-34-22-04 від 15.08.2013. За результатами акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0000032204 та №0000022204 від 28.08.2013, якими позивачу нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000032204 від 28.08.2013, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Караван» донараховано податок на прибуток в сумі 18808,00 грн. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000022204 від 28.08.2013, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Караван» донараховано податок на додану вартість за основним платежем в сумі 28113,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 469,23 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.03.1994 за № 13821200000000242, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області та є платником податків.

З 08.08.2013 по 12.08.2013 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Караван» код за ЄДРПОУ 21771960 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», код за ЄДРПОУ 34202109 за період з 01.02.2011 по 12.08.2013. За результатами перевірки складено акт №238/12-34-22-04/21771960 від 15.08.2013 (а.с. 19-25).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення:. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану варртітсь за лютий 2011 року на суму ПДВ 28113,00 грн.; п.138.1 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 18808,00 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року.

На підставі акту перевірки 28 серпня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення: №000002204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 28113,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 1,00 грн. та № 0000032204, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 18808,00 грн. (а.с. 17, 18).

Суть спору полягає в реальності господарських операцій, укладених між ТОВ та ПП «ВКФ «Укрпромснаб», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

Згідно пункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповівдно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року (а.с. 129-131).

Згідно декларації з податку на додану вартість (додаток №5) за лютий 2011 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у розмірі 28113,33 грн. (а.с. 131).

Між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» було укладено договір поставки №21/07 від 21.07.2010, предмет якого є поставка товару -ланцюг землерийний ЕТЛ-165 шаг/100 шир. 250 мм, апарат для стикової зварки KL 250 (а.с. 26).

Згідно п. 2.3 договору Постачальник вважається виконавшим зобов'язання по передачі товару в момент його відгрузки зі свого складу (дата накладної), а у випадку доставки Товару з притягненням третіх осіб - в момент сдачі Товару перевізнику для доставки Товару Покупцю. Витрати Постачальника по доставці включаються до вартості Товару або сплачуються Покупцем.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, поставка товару відбувалася шляхом самовивозу позивачем товару за власні кошти та на власному транспорті.

На виконання умов договору постачання товару - ланцюгу землерийного ЕТЛ-165 шаг/100 шир. 250 мм та апарату для стикової зварки KL 250, позивачем було отримано від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» податкові накладні №406 від 16.02.2011, №636 від 22.02.2011, видаткові накладні №160211076 від 16 лютого 2011 року, №220211030 від 22 лютого 2011 року, рахунки-фактури №160211076 від 16 лютого 2011 року, №220211030 від 22 лютого 2011 року (а.с. 27, 30, 77, 78).

На підтвердження факту поставки товару по договору позивачем надано товарно-транспортні накладні №3 від 16 лютого 2011 року, №4 від 16 лютого 2011 року, №7 від 22 лютого 2011 року, подорожній лист службового автомобіля від 22.02.2011, де водієм вказано ОСОБА_4; наказ № 3-к від 01.06.1995 про прийняття на роботу водієм ОСОБА_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію машини, паспорт та інструкція по експлуатації на землерийний ланцюг ЄТЦ-165 (а.с. 74-76, 85, 86, 95-96, 97, 99, 134).

Повна сплата позивачем податку на додану вартість за отриманий товар підтверджена квитанціями до прибуткогового касового ордера (а.с. 68, 69, 105, 106).

Оприбуткування придбаного товару та взяття на облік основних засобів підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 22.02.2011 та інвентарізаціною карткою обліку основних засобів № 29 від 22.02.2011 (а.с. 79-80).

Отримання товару уповноваженою особою позивача підтверджується витягом із журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік (а.с. 143-145).

Подальше використання позивачем товару, отриманого від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у своїй господарській діяльності підтверджується наступними документами бухгалтерського обліку: договір підрярду на виконання монтажних робіт від 12.05.2011, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад, грудень 2011 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад, грудень 2011 року; договір підряду № 17 по капітальному ремонту, будівництву від 08.04.2011; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року; податкові накладні; договір підряду № 70 від 10.10.2011 (а.с. 100-117, 135-142).

Наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку достовірно підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у лютому 2011 року.

Внаслідок чого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що складені бухгалтерські документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік» та достовірно підтверджують реальність господарської операції між позивачем та його контрагентів.

Доводи апелянта, що первинні бухгалтерські документи підписані не уповноваженою особою, а тому, складені з порушеннями норм законодавства про податковий облік, оскільки підписані ОСОБА_5, у той час як згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, директором був ОСОБА_6, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу про наявність експертного висновку або рішення суду, яким встановлено, що вказані бухгалтерські документи підписані не уповноваженою особою платника податку.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, податковий орган не враховував, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт Ленінської ОДПІ у м. Луганську від 13.09.2012 № 932/15-300/34202109 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 рік» як підставу для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

Також є безпідставним посилання відповідача на лист ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 12.09.2012 № 7727/7/07-50 про незнаходження за юридичною адресою посадових осіб Приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб», оскільки вказаний документ було складено працівниками податкової міліції після здійснення позивачем із вказаним контрагентом господарських операцій, а тому не є належним доказом на підтвердження факту відсутності за юридичною адресою контрагента позивача.

Незнаходження контрагента платника податку за місцем реєстрації не свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у відповідні періоди за результатами здійснення господарських операцій. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правові наслідки за договором, укладеним між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Відповідно до акту перевірки, підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств, стали обставини, які були встановлені під час перевірки, а саме, безпідставність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у ІІ-ІV кварталі 2011 року.

Згідно п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.3 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 139.1.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено документами бухгалтерського обліку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у ІІ-ІV кварталі 2011 року та в повному обсязі сплачені суми за отримані товари (послуги) у відповідні періоди по вказаному контрагенту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем також безпідставно було визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 18808,00 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів під час апеляційного перегляду правомірність свого рішення.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

Повний текст ухвали складений 04 грудня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року по справі № 812/7843/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року по справі № 812/7843/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак