Постанова

від 13.06.2013 по справі 814/1816/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

13 червня 2013 року Справа № 814/1816/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Державного Південного виробничо-технічного підприємства (вул. Кірова, 240а, м. Миколаїв, 54028)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2013 року № 0000322301, № 0000362301,

в с т а н о в и в:

Державне Південне виробничо-технічне підприємство (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2013 року № 0000322301, № 0000362301.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на підставі Акту перевірки від 18.01.2013 року № 185/22-200/14310796 відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 05.02.2013 року № 0000322301 про збільшення податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 122 414,00 грн. та нараховування штрафних санкцій на суму 61 207,00 грн.; № 0000362301 про збільшено податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 68 649,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 17 162,00 грн.

Позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні і зазначає, що у нього були підстави для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

У період з 04.01.2013 року по 11.01.2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріком» (код за ЄДРПОУ 34234502) за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 18.01.2013 р. за № 185/22 - 200/14310796 (надалі - акт перевірки) та 05.02.2013 року прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000322301, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 122 414,00 грн. та нараховане штрафні санкції на суму 61 207, 00 гри., усього податкове донарахування з податку на додану вартість визначено на загальну суму 183 621,00 грн.; № 0000362301, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 68 649, 00, та нараховане штрафні санкції на суму 17 162, 00 грн., усього податкове донарахування з податку на прибуток визначено на загальну суму 85 811,00 грн.

Відповідачем перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 та відповідно до п. 123.1, ст.123 розділу П, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- УІ, зі змінами та доповненнями , а відповідно до податкового повідомлення рішення № 0000362301 встановлено порушення п.138.1.1 п.138.1, 138.2, 138.8 ст.138, п.п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- \/І, зі змінами та доповненнями та відповідно до п. 123.1, ст.123 розділу п. 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- \/І, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 18.01.13 №185/22-200/14310796 працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва встановлено, що позивачем укладено договори від 03.05.2012 року та від 02.07.2012 року та виконано ряд господарських операції з контрагентом ТОВ «Маріком» по вищевказаним договорам.

Відповідно висновку податкового органу, позивач не вірно сформував податковий кредит по ПДВ та невірно відображав витрати для нарахування податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ « Маріком» через те, що підприємство продавець, відповідно до листа ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 22.10.23012 року № 6886/7/22-220 та акту від 18.10.2012 року № 824/22-225/34234502, не знаходиться за місцем реєстрації, тому податковий орган не може встановити чи дійсно здійснювалась постачання визначених товарів, чи перевозився товар та де він зберігався.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Усі зазначені реквізити у наших первинних документах є у наявності.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі неможливості перевірки контрагента зроблено висновок, що до відсутності первинних бухгалтерських документів які б свідчили про товарність операції на підприємстві позивача, так єдиним документом, який вважає податковий орган необхідним для правильності формування податкового кредиту з ПДВ по придбанню матеріалів та обладнання є товарно-транспортна накладна, також на думку податкового органу відсутність товарно-транспортної накладної є перешкодою для віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту. Чим порушено п. 198.1, п.198.2,п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, де чітко визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товару (п. 198.1), датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2), єдиним випадком, коли суми податку не відносяться до складу податкового кредиту у разі сплати податку це відсутність податкової накладної або неналежність оформлення податкової накладної.

В обґрунтування нікчемності правочинів податкова посилається на акт від 18.10.2012 року №824/22-225/34234502 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МАРІКОМ».

При складанні акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, податковим інспектором не досліджувались жодні первинні документи. У зв'язку з чим, інспектором було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12. 2010 року № 984. Висновки про укладення нікчемних правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючого і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами.

Крім того суд зазначає, що згідно Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Складений ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС акт від 18.10.2012 року №824/22-225/342.34502 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є різновидом податкової інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань, право на збір якої передбачено ст. 72 Податкового кодексу України.

Оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.

Отже, висновки щодо нікчемності правочинів, що були зроблені на підставі таких актів перевірки є недопустимими та не можуть породжувати цивільно-правові наслідки про недійсність договорів.

Суд зазначає, що доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару, не спростовують наведеного висновку, оскільки за договорами, умовами поставки надати товар у розпорядження покупця в зазначений у договорі термін у пункті поставки у тому місці, яке визначене у договорі, зобов'язаний продавець. Таким чином, зважаючи на закріплений за продавцем обов'язок поставки товару у зазначене покупцем місце, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця товару, а відтак відсутність у позивача зазначених накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій з продавцем.

При придбанні товару платник податку зобов'язаний сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю товару в складі вартості товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Особа, що придбає товари (платник податку) не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого в даному випадку покладено законодавчий обов'язок по внесенню податку до бюджету, що безпосередньо витікає з визначення терміну "платник податку", наведеному в п. 1 ст. 180 та у абз. а, п.1 ст. 185 ПК України.

Крім вищевказаних порушень відповідач в акті вказує на відсутність трудових ресурсів у контрагентів для здійснення постачання товару, але позивач зазначає, що отриманий позивачем товар не є великим у розмірах, тому для транспортування та для перенесення товару не потрібно великих трудових затрат. Відносно того, що контрагенти позивача не мали власних транспортних засобів для перевезення проданого товару та не укладали договорів оренди транспортних засобів, але це зовсім не виключає перевезення обладнання на підставі простого договору перевезення за плату. Тому висновки податкового органу щодо несплати комунального податку, відсутності амортизаційних відрахувань в Деклараціях по прибутку та відсутність розрахунку збору за забруднення навколишнього середовища не є доказами або підставами для виключення можливості транспортування товару шляхом перевезення транспортом засобом, який є власністю директора або використання таксомотору або іншого транспорту для доставки товару до складу без укладення спеціальних договорів.

Доводи відповідача, про те, що зазначені господарські операції є безтоварними, спростовуються тим, що придбаний позивачем товар вже встановлені на зенітно-ракетні комплекси і в подальшому продані третім особам - Державному підприємству «Укроборонсервіс», що підтверджується договорами від 20.07.2012 року №Д29-4.1.1 /469 та від 10.04.2012 року № Д29-3.4.1/171.

Відповідно до п. 138.1, п.138.2. п. 138.8, ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат, що відносяться при обчисленні об'єкта оподаткування включаються витрати операційної діяльності, до складу прямих витрат матеріальних витрат включаються вартість сировини, матеріалів. Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (ст. 139 ПК).

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг). Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначені норми, а також документи позивача свідчать, що позивачем правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит за спірними операціями.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги Державного південного виробничо-тенічного підприємства про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2013 року № 0000322301, № 0000362301 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби є обґрунтованими і слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.02.2013р.:

- за № 0000322301, за яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 122 414,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 61 207,00 грн., усього податкове донарахування з податку на додану вартість визначенона загальну суму 183 621,00 грн.;

- за № 0000362301, за яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 68 649,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 17 162,00 грн., усього податкове донарахування з податку на прибуток визначенона загальну суму 85 811,00 грн.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного південного виробничо-технічного підприємства (код ЄДРПОУ 14310796) шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034404) судовий збір у сумі 2 294,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 202 від 15.04.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих