Постанова

від 27.11.2013 по справі 814/1816/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р.Справа № 814/1816/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П. судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О. при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного Південного виробничо-технічного підприємства до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Державне Південне виробничо-технічне підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2013 року:

- №0000322301 щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 122 414 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 61 207 грн.;

- №0000362301 щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на 68 649 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 17 162 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами позапланової виїзної перевірки відповідач дійшов висновків про неправомірне формування товариством податкового кредиту та валових витрат по безтоварним господарським операціям з ТОВ «Маріком», у зв'язку з чим, були прийняті оскаржувані рішення. На думку позивача, ці висновки є безпідставними.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року позов задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 05 лютого 2013 року:

- за №0000322301, за яким збільшено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 122 414 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 61 207 грн., усього податкове донарахування з ПДВ визначено на загальну суму 183 621 грн.;

- за №0000362301, за яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 68 649 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 17 162 грн., усього податкове донарахування з податку на прибуток визначено на загальну суму 85 811 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на такі підстави.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 04 по 11 січня 2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Маріком» за період з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 18 січня 2013 року за №185/22 - 200/14310796 та 05 лютого 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000322301, яким збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на 122 414 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 61 207 грн.; №0000362301, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 68 649, та нараховане штрафні санкції на суму 17 162 грн., усього податкове донарахування з податку на прибуток визначено на загальну суму 85 811 грн.

Перевіркою встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по безтоварним господарським операціям з ТОВ «Маріком».

В обґрунтування безтоварності цих операцій податкова посилається на акт від 18 жовтня 2012 року №824/22-225/34234502 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маріком».

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що висновки про укладення позивачем нікчемних правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючого і не ґрунтуються на достатніх доказах. Також, суд виходив з того, що товарність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Маріком» підтверджується тим, що придбаний позивачем товар вже встановлено на зенітно-ракетні комплекси і в подальшому продано третім особам - ДП «Укроборонсервіс».

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 139, 198 ПК України, згідно з якими, правомірність формування валових витрати і податкового кредиту підтверджує, в першу чергу, факт придбання товарів.

Однак, суд першої інстанції помилково вважав, що товарність господарських операцій позивача є доведеною.

Так, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що факт використання позивачем товару у власній господарській діяльності (встановлення обладнання на зенітно-ракетні комплекси з подальшим продажем третім особам - ДП «Укроборонсервіс» за договорами від 20 липня 2012 року №Д29-4.1.1 /469 та від 10 квітня 2012 року №Д29-3.4.1/171) є підтвердженням факту придбання позивачем цього товару саме у ТОВ «Маріком», адже факт використання товару не є доказом його придбання у певної особи, тим більш, враховуючи, що ця особа, в даному випадку - ТОВ «Маріком», не є виробником товару.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у ТОВ «Маріком» відсутні трудові ресурси і транспортні засоби.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги вказані обставини, зазначивши, що отриманий позивачем товар не є великим у розмірах, тому для його транспортування та перенесення не потрібно великих трудових затрат.

Також, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи податкового органу про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару, зазначивши, що за укладеними договорами, обов'язок поставки товару покладається на продавця і, тому, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця товару. Крім того, суд першої інстанції не виключив можливість транспортування товару шляхом перевезення транспортним засобом, який є власністю директора або використання таксомотору або іншого транспорту для доставки товару до складу без укладення спеціальних договорів.

Разом з тим, жодного доказу транспортування товару будь-яким способом позивачем не було надано.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо руху товару ґрунтуються не на доказах, а лише на припущеннях, що цей рух був можливим.

Крім того, як зазначалось вище, ТОВ «Маріком» не є виробником товарів, які, нібито, це товариство поставило позивачеві (шлейфовий кабель, осцилографи та генератори). Відповідно, не вбачається господарської мети в діях позивача (основним видом діяльності якого являється виробництво апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення) придбавати осцилографи та генератори у фірми-посередника, а не у виробника чи його офіційного представника.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Маріком» та протиправність оскаржуваних рішень.

Враховуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.3 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити Державному Південному виробничо-технічному підприємству у задоволенні позовних вимог до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити Державному Південному виробничо-технічному підприємству у задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2013 року №0000322301 та №0000362301.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 грудня 2013 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець