Ухвала

від 10.10.2013 по справі 815/3946/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 р.Справа № 815/3946/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Інжинірінг» до Державної податкової інспекції у м.Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013р. ТОВ «Стандарт Інжинірінг» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області (на час звернення ДПІ у м.Южному Одеської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2013р. №0000042220 та №0000032220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6, 201.10 ст.201 ПК України, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 ПК України є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі бухгалтерські, первинні, технічні документи, які повністю підтверджують реальність виконання договорів з контрагентами ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Аван-Тайм» та ТОВ «Олдеко». При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Южному виходила лише з даних Декларацій з ПДВ, баз даних ДПС, актів перевірок контрагентів, а наявні у позивача документи податковим органом повністю проігноровано. Як на підставу порушення податкового законодавства в акті перевірки ДПІ посилається лише на неможливість контрагентами ТОВ «Стандарт Інжинірінг» виконати умови договорів постачання внаслідок відсутності засобів ведення фінансово-господарської діяльності, на неможливість проведення зустрічних звірок щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків. Висновки про ознаки нікчемності укладених угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються посиланнями на будь-які первинні документи. Недоліки у правовому статусі контрагентів позивача самі по собі не тягнуть за собою протиправності віднесення сплачених сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, за умови реального здійснення господарських операцій платником податків.

ДПІ у м.Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності позивачем з контрагентами ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Аван-Тайм» та ТОВ «Олдеко» за період з липня по грудень 2011 року. Угоди позивача по операціях з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності, не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, транспортних засобів, а тому, як наслідок, здійсненні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м.Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин справи та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Стандарт Інжинірінг» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 18.01.2013р. №5, згідно з п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у період з 21.01.2013р. по 25.01.2013р. службовою особою ДПІ у м.Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Стандарт Інжинірінг» (код за ЄДРПОУ 33436167) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, стосовно встановлення взаємовідносин з ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг» (код за ЄДРПОУ 337502950), ТОВ «Аван-Тайм» (код за ЄДРПОУ 37426833) та ТОВ «Олдеко» (код за ЄДРПОУ 37680145) за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №12/4/22-1007/33436167 від 01.02.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 112416 грн. (у т.ч. за серпень 2011р. на суму 21281 грн., за вересень 2011р. на суму 6227 грн., за жовтень 2011р. на суму 7114 грн., за листопад 2011р. на суму 36342 грн. та за грудень 2011р. на суму 41452 грн.);

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 129278 грн. (у т.ч. по періодах: 2-3 квартал 2011р. - 31634 грн., 2-4 квартал 2011р. - 97644 грн.);

- ч.1, 5 ст.203, ч.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених з ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Аван-Тайм» та ТОВ «Олдеко».

Підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток на суму 129278 грн. та податку на додану вартість на суму 112416 грн. у зв'язку з завищенням податкового кредиту та завищення валових витрат в частині господарських відносин позивача з ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Аван-Тайм» та ТОВ «Олдеко» слугувала інформація, викладена в отриманих відповідачем від інших податкових органів актах перевірок та про неможливість проведення зустрічних звірок.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно акту Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 17.09.2012р. №650/1520/37426833 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Аван-Тайм» з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податковою кредиту з податку на додану вартість за серпень-вересень 2011 року», на підставі дослідження взаємовідносин TOB «Аван-Тайм» з ТОВ «ПВП «Сфера» встановлено порушення TOB «Аван-Тайм» вимог Господарського Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України та визначено, що правочини, здійснені TOB «Аван-Тайм» не спричиняють настання правових наслідків, та є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача»; підприємствами-покупцями TOB «Аван-Тайм» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних TOB «Аван-Тайм» на загальну суму 5810888,7 грн.; підприємствами-постачальниками TOB «Аван-Тайм» безпідставно сформовано податкові зобов'язання на загальну суму 6335053,20 грн..

Згідно акту Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 20.11.2012р. №1036/1520/37502950 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авант-Тайм.Зовнішторг» з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року» правовідносини ТОВ «Авант-Тайм.Зовнішторг» з ТОВ «Інтернет в кожен дім» не спричиняють настання правових наслідків, та є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача»

Також, зазначено, що актами перевірок ДПІ у Приморському районі м.Одеси №3070/23-5/37680145 від 14.12.2011р. та №318/23-5/37680145 від 17.02.2012р. встановлено відсутність реальності та нікчемність правочинів TOB «Олдеко» за жовтень 2011р. та за листопад 2011р. з контрагентами; вказано на відсутність у TOB «Олдеко» трудових ресурсів (водіїв, вантажників, брокерів, бухгалтерів, комірників), підприємство не має на балансі складських та виробничих приміщень, відсутні транспортні засоби.

У зв'язку з цим, податковий орган прийшов до висновку, що в порушення п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 та п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 ПК України ТОВ «Стандарт Інжинірінг» у період з 01.10.2008р. по 13.09.2011р. завищено валові витрати на 562080 грн. та за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. завищено податковий кредит на 112416 грн. по господарським відносинам з TOB «Аван-Тайм.Зовнішторг», TOB «Аван-Тайм», TOB «Олдеко», правочини яких визнані нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки 15.02.2013р. ДПІ у м.Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000042220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 129278 грн. (у т.ч. за основним платежем - 129278 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.) та №0000032220, яким ТОВ «Стандарт Інжинірінг» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 168624 грн. (у т.ч. за основним платежем - 112416 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56208 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Стандарт Інжинірінг» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки акту перевірки про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Аван-Тайм» та ТОВ «Олдеко» є припущеннями перевіряючих, які не засновані на будь-яких належних доказах, оскільки податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення позивачем п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 та п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 ПК України з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку. Позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської і податкової звітності. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Аван-Тайм» та ТОВ «Олдеко». Наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, товарно-транспортні накладні, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Для зберігання, обробки придбаних у постачальників товарів ТОВ «Стандарт Інжиніринг», орендовано складські приміщення відповідно до договору №01/11 від 03.01.2011р. Для перевезення придбаних у постачальників товарів та іншого майна, позивачем орендовано транспортний засіб ГАЗ-2705 д/н НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2) відповідно до договору оренди від 01.01.2011р.; в штаті підприємства працює водій-постачальник ОСОБА_1, який прийнятий на роботу наказом від 23.10.2006р. №36-к. Крім того, для перевезення товарів у 2011р. TOB «Стандарт інжиніринг» укладено договір з перевізником ВККП «Вєлєс» від 14.01.2011р., на виконання умов якого сторонами складалися акти виконаних робіт та інші документи. Як вбачається з наданої копії журналу реєстрації довіреностей за 2011р., на працівників позивача виписувалися відповідні довіреності для отримання ТМЦ.

На підтвердження використання придбаного у контрагентів товару в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності та реалізації його іншим юридичним особам позивачем додано до матеріалів справи договір поставки №57-11 від 04.10.2011р. із додатковою угодою, специфікації №1 та №2, видаткові накладні на постачання товару контрагентам - Одеській залізниці та ТОВ «Енергоінвест», банківські виписки.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

В акті перевірки ДПІ у м.Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на матеріали перевірок ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Аван-Тайм» та ТОВ «Олдеко», які надійшли від Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС та ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, однак жодних доказів щодо обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочину акт перевірки ДПІ у м.Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області не містить.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано. Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності своїх контрагентів, в матеріалах перевірки відсутні. Відповідач в акті перевірки не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій та нікчемність угод позивача ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Аван-Тайм» та ТОВ «Олдеко» стало, серед іншого й те, що зазначені контрагенти мали господарські відносини з контрагентами ТОВ «Інтернет в кожен дім», ТОВ «ПВП «Сфера», ТОВ «Авєс-Торг», ТОВ «Рангіроа», ТОВ «Фортуна-Лайн», угоди яких визнані податковими органами такими, що не носять реальний характер. Колегія суддів погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду про безпідставність таких висновків податкового органу, так як безпосередньо ТОВ «Стандарт Інжинірінг» не мало господарських відносин з вказаними підприємствами, а тому висновки ДПІ щодо них не можуть стосуватися позивача.

Слід зазначити, що ТОВ «Олдеко» оскаржувало в судовому порядку акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2011 року №318/23-5/37680145 від 17.02.2012р. і постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. у справі №2а/1570/795/2012, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. залишено без змін, позов ТОВ «Олдеко» задоволено.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Аван-Тайм» та ТОВ «Олдеко», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Аван-Тайм» та ТОВ «Олдеко» у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 11.10.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.