Рішення

від 15.10.2013 по справі 911/3310/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа № 911/3310/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Олеандр",

99007, м. Севастополь, вул. Куликове поле, 3

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів",

31362, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Розсоша, вул. Леніна, 4/1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа",

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290

про стягнення 48 680,99 грн.

за участю представників:

позивача - Григоренко В.І. (довіреність від 27.12.2012, б/н);

відповідача 1 - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача 2 - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Олеандр" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа" (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення 48 680,99 грн., з яких: 25 396,00 грн. - основний борг, 16 398,16 грн. - відсотки річних, 3 809,40 грн. - штраф та 3 077,43 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.09.2013.

У судове засідання 17.09.2013 представники відповідачів не з'явились, вимоги ухвали суду від 23.08.2013 не виконали, розгляд справи відкладено на 01.10.2013.

У судове засідання 01.10.2013 представники відповідачів не з'явились, вимоги ухвали суду від 23.08.2013 не виконали, розгляд справи відкладено на 15.10.2013.

У судовому засіданні 15.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові.

Відповідачі письмових відзивів на позовну заяву не подали, представників у судові засідання не направили, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представників відповідачів та неподання відповідачами письмових відзивів на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "Олеандр" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" (далі - відповідач 1, покупець) укладено договір поставки від 11.04.2012 № Ол-20-0006 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити засоби захисту рослин (далі - товар), (пункт 1.2. Договору поставки).

Вартість товару на дату укладання договору становить 25 396,00 грн. (пункт 1.2. Договору поставки).

Відповідно до пункту 2.1. Договору поставки, покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначеного в пункті 1.2. Договору, в наступні строки: 15.04.2012 в сумі 7 618,80 грн., 01.09.2012 в сумі 10 158,40 грн., 01.10.2012 в сумі 7 618,80 грн.

Договір поставки набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.01.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором (пункт 7.1. Договору поставки).

На виконання умов Договору поставки, продавцем за видатковою накладною від 18.04.2012 № Ол-20-0001 на суму 25 396,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставлено відповідачу 1 товар, а відповідачем, за довіреністю від 18.04.2012 № 27, вказаний товар отримано. До матеріалів справи долучені оригінали зазначеної накладної та довіреності.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копію податкової накладної на поставку, що виписана позивачем на господарську операцію за Договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарського кодексу України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене та на підставі наявних у справі доказів, судом встановлено наявність боргу відповідача 1 перед позивачем за отриманий товар за Основним Договором поставки.

Між Приватним підприємством "Олеандр" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акруа" (далі - поручитель) укладено договір поруки 03.08.2012 № Пр-20-0006 (далі - Договір поруки), відповідно до якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" (далі - боржник) за Договором поставки (пункт 1.1. Договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо (пункт 1.3. Договору поруки).

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, договір поруки - це договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно положень статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивач стверджує, що його вимоги до поручителя про сплату боргу в розмірі 25 396,00 грн. залишалась без відповіді та без задоволення, що стало приводом для звернення до суду.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копію банківської довідки від 11.10.2013 № 52/1011-1/119 про те, що за період з 11.04.2012 по 11.10.2013 кошти від відповідача 1 та відповідача 2 на рахунок позивача не надходили.

Відповідачі письмових відзивів на позов не подали, представників у судові засідання не направили, доводи позивача не спростували.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу положень статей 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та статей 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачами не спростовано існування заборгованості перед позивачем у розмірі 25 396,00 грн.

Оскільки заборгованість відповідачів перед позивачем на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по Договору у сумі 25 396,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.4. Договору поставки заявляє до стягнення з відповідачів штраф у розмірі 3 809,40 грн. та на підставі пункту 5.2. Договору поставки - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 3 077,43 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

При перевірці розрахунку пені, що наданий позивачем, судом виявлена його помилковість та надмірне нарахування пені у розмірі 7,15 грн., за таких обставин, дана позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За результатами перевірки судом розрахунку штрафу, що наданий позивачем, зважаючи, що судом встановлено порушення відповідачами зобов'язань за Договором поставки та Договором поруки, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 3 809,40 грн. підлягає задоволенню.

При розгляді позовних вимог про стягнення пені та штрафу, судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, в постановах від 09.04.2012 у справі № 20/246-08 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 щодо правомірності одночасного стягнення пені та штрафу.

Згідно зі статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

На підставі пункту 5.5. Договору поставки позивач заявляє до стягнення відсотки річних в розмірі 16 398,40 грн.

Пунктом 5.5. Договору поставки сторони встановили відповідальність за порушення грошового зобов'язання в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений та 96% річних від несплаченої ціни товару до повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру відсотків річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 16 398,40 грн. відсотків річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів: 25 396,00 грн. основної заборгованості, 3 070,28 грн. пені, 3 809,40 грн. штрафу та 16 398,16 грн. відсотків річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачами не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 7,15 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Проскурів" (31362, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Розсоша, вул. Леніна, 4/1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37614512) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36432705) на користь Приватного підприємства "Олеандр" (99007, м. Севастополь, вул. Куликове поле, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32265811) 25 396 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 00 коп. основної заборгованості, 16 398 (шістнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 16 коп. відсотків річних, 3 070 (три тисячі сімдесят) грн. 28 коп. пені, 3 809 (три тисячі вісімсот дев'ять) грн. 40 коп. штрафу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 24 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук