Постанова

від 14.10.2013 по справі 917/870/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа №917/870/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Ліпін Ю.О. дов. б/н від 15.09.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла", с. Абазівка Полтавського району Полтавської обл. (вх.№2547 П/3-10)

на рішення господарського суду Полтавської області від 27.06.2013 по справі № 917/870/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік клінінг", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла", с. Абазівка Полтавського району Полтавської обл.

про стягнення 39009,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом та з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив стягнути з ТОВ "Дукла" на користь позивача 2662,95 грн. пені, 648,00 грн.- 3% річних та 5000,00 грн. оплати послуг адвоката. Свої вимоги обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №230701 від 23.07.2012 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.06.2013 по справі № 917/870/13 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Дукла" на користь ТОВ "Органік клінінг" 2662,95 грн. пені, 648 грн. -3% річних, 3000,00 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі доводів відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, як зазначає відповідач, позивачем не надано суду доказів повідомлення покупця про готовність продукції за 2 (два) робочих дні, як то було передбачено умовами спірного договору, що в унеможливлює в даному випадку початок розрахунку 14 банківських днів для оплати поставленого товару. У зв'язку з чим скаржник наполягає на застосуванні до спірних відносин приписів ст. 530 ЦК України щодо строків виконання зобов'язань. Також заперечує проти факту отримання претензії позивача та звертає увагу суду на її отримання лише 08.05.2013 року, в той час як строк оплати згідно отриманої претензії минув 10.04.2013 року. При цьому вважає необґрунтованим та незаконним нарахування 3% річних, а також пені, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язань за укладеним договором відповідачем не було порушено. Вважає недоведеним факт витрат позивача за надані адвокатом послуги в розмірі 5000,00 грн.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 08.10.2013 не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, повідомлення суду про вручення рекомендованого поштового відправлення повернулось на адресу апеляційного господарського суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України та враховуючи, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті за відсутністю представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та заслухавши представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 23.07.2012 між ТОВ "Органік клінінг" (постачальник) та ТОВ "Дукла" (покупець) було укладено договір поставки кормових добавок та комбікормів для тварин № 230701.

Розділом 5 укладеного договору, сторони встановили умови та порядок розрахунків, зокрема, відповідно до п. 5.1., покупець проводить оплату за поставлений товар протягом 14 банківських днів при умові обов'язкового повідомлення покупця про готовність продукції за 2 робочих дні.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та здійснив поставку продукції відповідачу на загальну суму 48 000 грн., що підтверджується належним чином складеними та підписаними сторонами видатковими накладними до договору №ОК-230701 від 23.07.12 р.; №ОК-240701 від 24.07.12 р. та № ОК-130801 від 13.08.12р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар та перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 12 000 грн., що підтверджується копією банківської виписки № С0918U9НQW від 18.09.12 р., яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач в порушення умов договору не здійснив повної остаточної оплати вартості за отриману продукцію, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 36000,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач 20.03.2013 звернувся до відповідача з вимогою до 10.04.2012 сплатити суму заборгованості та 1845,00 грн. нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язань за договором.

Враховуючи, що відповідач у зазначений вимогою строк погашення суми боргу, не здійснив, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу та штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки кормових добавок та комбікормів для тварин № 230701 від 23.07.2012р.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач платіжним дорученням від № НSAV3B00JN від 23.05.13 р. сплатив позивачу суму боргу в розмірі 36000,00 грн.

Зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 648,00 грн.

Крім того, позивачем на підставі п. 8.2. договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 2662,95 грн. за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення строків виконання зобов'язання, доказів своєчасного погашення суми заборгованості відповідачем не надано, суд вважав позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2662,95 грн. та 3% річних в розмірі 648,00 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Також, судом першої інстанції дійшов висновку про відшкодування судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги були задоволені місцевим господарським судом у повному обсязі, зважаючи на їх доведеність, матеріальну та документальну обґрунтованість.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № 230701 від 23.07.2012.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного договору № 230701 від 23.07.2012 відповідачем було отримано товар на загальну суму 48 000 грн., що підтверджується належним чином складеними та підписаними сторонами видатковими накладними до договору №ОК-230701 від 23.07.12 р.; №ОК-240701 від 24.07.12 р. та № ОК-130801 від 13.08.12р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар та перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 12 000 грн., що підтверджується копією банківської виписки № С0918U9НQW від 18.09.12 р., яка міститься в матеріалах справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач платіжним дорученням від № НSAV3B00JN від 23.05.13 р. сплатив позивачу суму боргу в розмірі 36000,00 грн.

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.1. укладеного договору сторони встановили, що покупець проводить оплату за поставлений товар протягом 14 банківських днів при умові обов'язкового повідомлення покупця про готовність продукції за 2 робочих дні.

Таким чином сторонами було узгоджено строк оплати за поставлений товар, проте, доказів повідомлення відповідача про готовність продукції за 2 робочих дні, як то було передбачено п. 5.1. договору сторони не надали.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказано в п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару і положення ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Враховуючи, що матеріалами справи належним чином підтверджується як факт поставки товару так і факт його отримання відповідачем, колегія суддів вважає, що строк оплати товару має визначатися відповідно до приписів ч.1 ст. 692 ЦК України.

Зазначене спростовує доводи скаржника про те, що строк виконання зобов'язання починається лише з моменту отримання ним вимоги позивача, тобто в порядку, визначеному ст. 530 ЦК України.

Також в апеляційній скарзі відповідач заперечує проти підстав нарахування йому пені та 3% річних, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання ним не було порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, колегія суддів вважає про наявність у позивача правових підстав вимагати стягнення з відповідача 3% річних інфляційних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим вважає правомірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 648,00 грн. - 3% річних за період з 19.09.2012 по 26.04.2013 року.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2662,95 грн., колегія суддів зазначає, що згідно ч.1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, п. 8.2. укладеного договору сторони встановили, що у випадку прострочення здійснення оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від загальної вартості товару за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи, що умовами договору сторони встановили застосування штрафних санкцій за порушення умов договору, а факт прострочення відповідачем строку здійснення оплати за отриману продукцію підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача 2662,95 грн. пені за період з 11.09.2012 по 11.03.її

Також в апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що факт витрат позивача за надані адвокатом послуги в розмірі 5000,00 грн. є недоведеним та не підтверджений належним чином.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи у суді в розмірі 5000,00 грн.

З приводу наведених відповідачем тверджень, колегія суддів зазначає наступне.

Діючим Господарського процесуального Кодексу України унормовано, що судові витрати за участь адвоката, при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (стаття 44). При цьому за правилами частини 3 статті 48 Господарського процесуального Кодексу України розмір витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Частиною 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, ...

Колегія суддів також зазначає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та адвокатом Логойда Т.В., повноваження якої підтверджені свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2291 від 18.04.2011 та ордером на надання правової допомоги ТОВ «Органік клінінг», було укладено договір №7/13 про надання правової допомоги від 15.03.2013. Оплата послуг адвоката за укладеним договором підтверджується рахунком-фактурою № 7/13-02 від 20.05.13 р. та видатковим касовим ордером від 20.05.13 р.. Факт надання адвокатських послуг адвокатом Логойда Т.В. також підтверджується актом прийому-передачі послуг №2 від 23.05.13 р.

До того ж, судом першої інстанції встановлено співрозмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 3000,00 грн. задоволеним позовним вимогам, а також обсягам виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №7/13 від 15.03.2013 року.

Таким чином, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн., є судовими витратами, які понесені ТОВ «Органік клінінг» у зв'язку із необхідністю судового захисту порушеного права, та які правомірно відшкодовані місцевим господарським судом за рахунок відповідача.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 27.06.2013.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла", с. Абазівка Полтавського району Полтавської обл. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.06.2013 по справі № 917/870/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 14.10.2013

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Барбашова С.В.

Плужник О.В.