Постанова

від 14.10.2013 по справі 919/827/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року Справа № 919/827/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Голика В.С.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус";

відповідача - Бондар В.І., представник, довіреність б/н від 10.10.2013,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельний дім "Ветеран" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 19 серпня 2013 року у справі № 919/827/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (пл. Ак. Стародубова, 1, оф. 121, Дніпропетровськ, 49050)

до Приватного підприємства "Торгівельний дім "Ветеран" (пр. Ген. Острякова, 72, кв.52, Севастополь, 99029)

про стягнення 43872,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства "Торгівельний дім "Ветеран" про стягнення 43872,00 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем порушені обов`язки за договором оренди обладнання № 211с від 02 липня 2008 року в частині сплати орендних платежів.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 19 серпня 2013 року у справі №919/827/13 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" про стягнення 43872,00 грн. задоволена частково.

При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог суд керувався тим, що відповідачем неналежним чином виконувалися зобов`язання щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів. Щодо вимог, по яких було відмовлено, суд встановив, що штраф у розмірі 32860,00 грн. є надмірно великім поряд з сумою основного боргу, яка складає 7137,00 грн., тому зменшив розмір штрафу до 3286,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Торгівельний дім "Ветеран" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що господарський суд міста Севастополя не повідомив відповідача про час та місце слухання справи, позовна заява та ухвала про виклик до суду на адресу відповідача не поступали. Крім того, відповідач зазначає, що судом не врахований укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 210с, умови якого щодо поставки товару позивачем впродовж тривалого часу не виконувалися. Заявник апеляційної скарги також вказує, що у договорі купівлі-продажу сторонами не погоджені істотні умови, тому він є неукладеним, а оскільки вказаний договір та договір оренди обладнання № 211с знаходяться у прямій залежності та пов`язані між собою, тому і договір № 211с є неукладеним. Відповідач звертає увагу, що обладнання відповідачем тривалий час не використовувалось, отже, договір припинив свою дію, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій. Також відповідач зазначає, що орендоване обладнання знаходиться у нього на відповідальному зберіганні, однак позивач з вимогою про його повернення до відповідача не звертався, тому відсутні підстави для стягнення з останнього його вартості. Заявник апеляційної скарги також звертає увагу суду на те, що позивачем пропущений строк позовної давності по певних вимогах. Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2013 року відновлено строк на подання апеляційної скарги та апеляційна скарга Приватного підприємства "Торгівельний дім "Ветеран" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Голика В.С., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

У судовому засіданні відповідач наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання 14.10.2013 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до приписів чинного законодавства, про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності позивача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

02 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (Орендодавець) та Приватним підприємством "Торгівельний дім "Ветеран" (Орендар) укладено договір оренди обладнання №211с (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти в термінове платне користування обладнання - кавомашину Optima Spic у кількості 1 одиниця (далі - Майно) та платити орендну плату.

Розділом 3 Договору встановлена орендна плата та порядок розрахунків, відповідно до яких розмір щомісячної орендної плати з урахуванням ПДВ дорівнює 5 % від вартості обладнання зазначеного в акті прийому-передачі. У разі придбання Орендарем у Орендодавця кофе у зернах у розмірі кг менш 1 кг. у місяць по цінам діючого прайс-листа Орендодавця та на умовах договору купівлі-продажу №210с орендна плата з урахуванням ПДВ складає 1,00 грн. у місяць за кожну одиницю обладнання (п. 5.8 Договору).

Розділом 5 Договору визначені права та обов`язки сторін, в тому числі те, що Орендар письмово щомісячно до 5 числа зобов`язувався інформувати Орендодавця про місцезнаходження орендованого обладнання. У випадку відсутності даної інформації, Орендодавець набував право розірвати договір в односторонньому порядку, і вимагати повернення обладнання або відшкодування повної його вартості. Орендар також зобов`язаний оплатити Орендодавцю штраф у розмірі 20% від вартості обладнання за кожен випадок такого порушення.

Пунктом 2.2 Договору встановлений строк оренди, який складає 12 календарних місяців з дати прийняття орендованого майна згідно Акту прийому-передачі.

Відповідно до пункту 6.1 Договору після закінчення строку дії оренди Орендар своїми силами та за власний рахунок зобов`язаний протягом трьох робочих днів повернути орендоване майно Орендодавцю разом з тарою, упакуванням і технічною документацією (комплектно) згідно Акту прийому-передачі.

02 липня 2008 року на виконання умов Договору обладнання було передано позивачем відповідачу за актом прийому-передачі майна (а.с.11).

Відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати за користування обладнанням виконав не в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з липня 2008 року по листопад 2012 року в розмірі 7137,00 грн.

Відповідачем не виконаний п. 5.5 Договору щодо надання інформації позивачу про місцезнаходження обладнання.

Крім того, відповідачем не виконані договірні зобов`язання в частині повернення майна.

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання Договору та просив сплатити борг (а.с.12). Претензія залишена відповідачем без реагування.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про сплату боргу та нарахованих санкцій за порушення зобов`язань.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди обладнання № 211с від 02 липня 2008 року.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та статті 283 Господарського кодексу України, які містять аналогічні положення, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що обов`язок Орендодавця з передачі майна (обладнання) в оренду був виконаний належним чином, про що свідчить підписаний сторонами Акт прийому-передачі майна (а.с. 11).

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором сторонами погоджений розмір орендної плати, а саме: відповідно до пункту 3.1 Договору - 5 % від вартості обладнання (155,00 грн. щомісячно), зазначеного в Акті прийому-передачі або відповідно до пункту 3.2 Договору - 1,00 грн. на місяць у випадку виконання Орендарем зобов`язань з придбання кави згідно пункту 5.8 Договору.

Судовою колегією встановлено, що лише протягом періоду з липня 2008 року по січень 2009 року відповідач купував каву на умовах договору купівлі-продажу №210с та виконував пункт 5.8. Договору.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість нарахування орендної плати відповідно до пункту 3.2 Договору за 7 місяців у розмірі 1,00 грн. в місяць та за 46 місяців (з лютого 2009 року по листопад 2012 року) у розмірі 155,00 грн. в місяць, в розмірі 7137,00 грн., виходячи з розрахунку (1,00 грн. х 7 місяців) + (3100,00 грн. х 5% х 46 місяців).

Оскільки розмір оплати за користування обладнанням відповідає умовам п.3.1-3.2 Договору та відповідач не надав доказів її оплати у встановленому Договором розмірі, судова колегія визнає вірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 7137,00 грн.

Стосовно вимог позову про стягнення з відповідача штрафу за період з липня 2008 року по листопад 2012 року у розмірі 32860,00 грн., судова колегія визнає, що господарським судом першої інстанції вірно застосовані норми пункту 1 частини третьої статті 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшений розмір штрафних санкцій до 3286,00 грн.

Щодо вимог позову про стягнення 775,00 грн. компенсації та вартості обладнання в розмірі 3100,00 грн. у зв`язку з розірванням договору, судова колегія зазначає, що господарський суд першої інстанції вірно послався на приписи статей 546, 627 Цивільного кодексу України, з урахуванням домовленостей сторін, викладених у пунктах 5.5, 7.4.4 Договору від 02 липня 2008 року, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 775,00 грн. та вартість обладнання в розмірі 3100,00 грн., правомірно задоволені судом першої інстанції.

Дослідивши доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

В апеляційній скарзі заявник вказує, що господарським судом першої інстанції не було направлено на його адресу копію ухвали про порушення провадження у справі, що позбавило його можливості прийняти участь в судовому засіданні та заявляти клопотання, заяви та виступати у дебатах.

З матеріалів справи вбачається, що процесуальні документи господарського суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, за адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі та повернуті до суду з відміткою на довідках Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 20.02.2013 №28, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно позиції, викладеної у листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 № 01-8/482, дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На ухвалах суду від 18.07.2013 (а.с.1-2), є відмітка канцелярії суду, яка оформлена у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Крім того, у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.07.2013 місцезнаходженням Приватного підприємства "Торгівельний дім "Ветеран" є пр. Ген. Острякова, 72, кв.52 в місті Севастополі (а.с.21).

Відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 21), поштова кореспонденція була повернута поштою з відміткою „за закінченням терміну зберігання".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про дату і місце слухання справи, відтак, довід заявника апеляційної скарги про те, що господарський суд міста Севастополя не повідомив відповідача про час та місце слухання справи, є необгрунтованим.

Одним із доводів заявника апеляційної скарги є те, що Договір № 211с відповідач вважає таким, що припинив свою дію, тому що умовою продовження строку його дії є продовження використання орендованого обладнання після спливу строку дії договору, яке відповідачем не здійснювалося.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судовою колегією встановлено, що сторони не заявляли заперечення щодо продовження орендних відносин по Договору, у зв`язку з чим, договір оренди обладнання № 211с від 02.07.2008 фактично був поновлений.

Крім того, відповідач не звертався до позивача з повідомленням про намір не використовувати орендоване обладнання або його повернення, відтак, майно є таким, що використовувалось Орендарем (відповідачем).

Не може бути прийнятий судом довід Приватного підприємства "Торгівельний дім "Ветеран", що договір оренди обладнання № 211с від 02.07.2008 є неукладеним, оскільки є неукладеним договір купівлі-продажу № 210с, з наступних підстав.

Нормами статті 180 Господарського кодексу України встановлені вимоги до змісту господарського договору та його істотних умов та визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Тобто, умови договору можуть узгоджуватись сторонами за вільним волевиявленням або прийматися як обов`язкові відповідно до законодавства.

Судова колегія встановила, що договір оренди обладнання № 211с від 02.07.2008 був підписаний обома сторонами та скріплений печатками. Дана обставина дає підстави зробити висновок, що сторонами узгоджені всі істотні умови договору.

Крім того, згідно статті 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

До матеріалів справи доданий підписаний сторонами Акт прийому-передачі майна від 02 липня 2008 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір оренди обладнання № 211с від 02.07.2008 є укладеним та виконувався сторонами.

Крім того, на момент вирішення спору даний Договір оренди обладнання не визнаний недійсним.

Довід відповідача про неукладеність договору купівлі-продажу № 210с не може розглядатись судом, оскільки даний договір не є предметом спору, а умови договору оренди обладнання № 211с від 02.07.2008, хоча і містять посилання на договір купівлі-продажу товару, однак не пов`язують укладення договору оренди обладнання з виконанням договору купівлі-продажу товару, а лише надають відповідачеві певні переваги у випадку його виконання.

Невиконання позивачем умов договору купівлі-продажу товару, на думку судової колегії, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки договір оренди обладнання № 211с від 02.07.2008 не пов`язує оплату орендної плати з поставкою товару, а лише передбачає пільгу на орендну плату у випадку придбання ним товару у позивача.

Враховуючи вищевикладене, довід заявника апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій у зв`язку з неукладеністю Договору оренди обладнання № 211с від 02.07.2008, є хибним.

Довід відповідача про відсутність його вини у неповерненні орендованого обладнання у зв`язку з відсутністю звернення позивача з цією вимогою до відповідача, не приймається судовою колегією, оскільки обов`язок з повернення орендованого обладнання покладений на орендаря (відповідача) згідно п. 6.1 Договору.

Довід заявника апеляційної скарги про неправомірність відхилення судом умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 210с, який на його думку невідривно пов`язаний із Договором № 211с від 02.07.2008, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки даний договір не є предметом розгляду по вказаній справі, не наданий сторонами та не впливає на виконання умов договору оренди обладнання.

Суд не приймає довід відповідача щодо застосування строку позовної давності, оскільки відповідно до пункту 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Відповідач із зазначеною заявою до суду не звертався, доказів неможливості подання відповідної заяви в суді першої інстанції судовій колегії не надав (обгрунтування вище), відтак відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності.

Судова колегія також не приймає довід заявника апеляційної скарги про те, що повний текст рішення був складений раніше прийняття самого рішення, оскільки ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.09.2013 виправлено описку у даті оскаржуваного рішення з "02 вересня 2013 року" на вірну "19 серпня 2013 року".

Згідно з приписами пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом правомірно покладені на відповідача витрати по сплаті судового збору в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга Приватного підприємства "Торгівельний дім "Ветеран" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельний дім "Ветеран" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 19 серпня 2013 року у справі №919/827/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді В.С. Голик

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (пл. Ак. Стародубова, 1, оф. 121, Дніпропетровськ, 49050).

2. Приватне підприємство "Торгівельний дім "Ветеран" (пр. Ген. Острякова, 72, кв.52, Севастополь, 99029).