Постанова

від 16.10.2013 по справі 922/1381/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 922/1381/13

Колегія суддів у складі: головуючого судді Хачатрян В.С.,

судді Бородіної Л.І., судді Шевель О.В.,

при секретарі Лисокобилка А.Ю.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+», м. Харків, (вх.№2154Х/2-7), на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 року у справі №922/1381/13,

за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+», м. Харків,

про стягнення 495160,51 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+» загальної суми заборгованості за «Договором зростання» договір про надання овердрафту № 191/11-ОВ від 28.10.2011 року у розмірі 495 160,51 грн., а саме: заборгованості за наданим овердрафтом в розмірі 420 000,00 грн., заборгованості за простроченими процентами за користування овердрафтом у розмірі 51 371,98 грн., пені в розмірі 23 788,53 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. (суддя Жигалкін І.П.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+» на користь Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» суму заборгованості по «Договору зростання» договору про надання овердрафту № 191/11-ОВ від 28.10.2011 року у розмірі 495 160,51 гривень (Чотириста дев'яносто п'ять тисяч сто шістдесят гривень п'ятдесят одна копійка). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+» на користь державного бюджету України 9 903,21 грн. судового бору. (т.1 а.с.184-190).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу від 01.07.2013 року та доповнення до апеляційної скарги від 06.07.2013 року, в яких просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. у справі № 922/1381/13 та прийняти нове рішення, яким розмір стягуваної з відповідача суми зменшити на 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення від 17.06.2013 року було неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для вирішення справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, у відповідності до пункту 4.2. договору про надання овердрафту, овердрафт надається позичальнику шляхом сплати протягом банківського операційного часу платіжних документів позичальника в сумах, які перевищують фактичний залишок коштів на поточному рахунку. Таким чином, належним доказом заборгованості відповідача перед позивачем може бути лише належно проведені платіжні доручення позичальника за умови, що їх розмір перевищує фактичний залишок коштів на рахунку відповідача. Виписки по особовому рахунку відповідача не містять, на думку апелянта, належної інформації щодо суми отриманого відповідачем кредиту за договором зростання.

Апелянт не погоджується з заявленою позивачем до стягнення сумою заборгованості та зазначає в апеляційній скарзі наступний розмір заборгованості: 375 160 грн. 51 коп. - розмір кредиту, 45 500 грн. - заборгованість за проценти.

Апелянт вважає, що заборгованість, яка виникла у зв'язку з наданням овердрафту та процентів за його користування виникла не з його вини. На думку апелянта, ним здійснено всі залежні від нього дії з метою виконання зобов'язань. Так, листом від 12.11.2012р № 201 Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа+» вимагало від голови правління Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» повідомити точну суму заборгованості за договором овердрафту та надати відповідні розрахунки. Також апелянт зазначає, що він звертався до відділення № 10 Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» для здійснення сплати за наданий кредит та проценти, що підтверджується листом від 26.10.2012р. б/н, в якому начальник відділення № 10 Публічного акціонерного банку «ЕРДЕ БАНК» зазначає про неможливість проведення розрахунків по заборгованості у зв'язку з тим, що протягом вересня 2012 року не працювала банківська програма, а 25 та 26 жовтня 2012 року в банку було відсутнє електропостачання.

Таким чином, на думку апелянта, він не повинен нести відповідальність за порушення зобов'язання, включаючи сплату пені, оскільки заборгованість виникла не з його вини.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального законодавства, а саме в судовому рішенні від 17.06.2013р. не проаналізовано та не спростовано доводи, на які посилається відповідач.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6322 від 29.07.2013р.), в якому зазначив, що оскаржуване рішення господарського суду Харківської області вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. (т.1 а.с. 239-242)

Позивач, посилаючись на вимоги «Плану розрахунків бухгалтерського обліку банків України», затвердженого постановою Національного банку України від 17.06.2004 року № 280, «Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 року № 481, які регулюють здійснення кредитних операцій, облік кредитів овердрафт в банках, зазначає, що виписки по особовому рахунку відповідача є належним доказом встановлення заборгованості відповідача та містять всі рухи по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+». Також позивач зазначає, що специфіка кредиту у формі овердрафту не передбачає відслідковування банком використання позичальником кредитних коштів, отже, в виписках по особовому рахунку, в якості призначення платежу, не зазначається «видача кредитних коштів».

На думку позивача, неможливість апелянта сплатити заборгованість до теперішнього часу не відповідає дійсності. Фактична можливість сплати апелянтом кредитної заборгованості, за твердженням позивача, підтверджується листом-повідомленням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Куреного О.В. від 06.02.2013 року № 909, який містить вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+» щодо погашення кредитної заборгованості та процентів в розмірі 320 393,53 гривень, а також зміну реквізитів для оплати зазначеної заборгованості.

Таким чином, позивач вважає вимоги апелянта щодо скасування рішення суду першої інстанції безпідставними та неправомірними, а тому такими, що не підлягають задоволенню

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+» до суду було подане письмове клопотання про призначення судової економічної експертизи від 26.07.2013р. б/н (вх. № 6297 від 26.07.2013 року, т.1 а.с.224-226), в якому відповідач просив поставити на вирішення судовим експертом наступні питання:

1. Чи вірно Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» проведений розрахунок донарахованих сум, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+», а саме:

- суми основної заборгованості за овердрафтом;

- суми заборгованості за процентами;

- суми простроченої заборгованості за процентами;

- суми пені за прострочення овердрафту, процентів.

2. Чи відповідають умови нарахування процентів, пені, умовам договору зростання № 191/11-ОВ від 28.10.2011р. та діючому законодавству України?

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» встановлює, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи питання, які відповідач просив поставити на вирішення судовому експерту, колегія суддів дійшла висновку про недоцільність проведення судової експертизи, у зв'язку з достатністю наданих сторонами письмових доказів у справі для правильного вирішення спору.

Слід також зазначити, що питання щодо відповідності умов нарахування процентів, пені умовам договору зростання № 191/11-Ов від 28.10.2011 року та діючому законодавству має оцінюватися саме судом.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про проведення судової експертизи у даній справі.

У судове засідання апеляційного господарського суду 07.10.2013р. представники сторін не з'явились, про час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлені.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду скарги у даному судовому засіданні та те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та Товариством з обмеженої відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+» було укладено «Договір зростання» договір про надання овердрафту № 191/11-ОВ (надалі, - договір, т.1 а.с.11-14).

Згідно з п. 1.1. договору банк (позивач у справі) зобов'язаний надати позичальнику (відповідач у справі) овердрафт на умовах цього договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку заборгованість за договором та сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим договором. Овердрафт надається позичальнику для оплати платіжних документів на суму, що перевищує залишок на його поточному рахунку, відкритому в банку, в межах встановленого йому кредиту.

Пунктами 1.2.,1.3. договору встановлено ліміт овердрафту в розмірі 200 000 гривень 00 коп. та плату за користування кредитними коштами в розмірі 23 проценти річних.

Згідно з п. 1.4. договору термін користування овердрафтом закінчується 27.10.2012 року включно.

Пунктом 4.2. договору передбачено надання овердрафту позичальнику шляхом сплати протягом банківського операційного часу платіжних документів позичальника з його поточного рахунку в банку в сумах, що перевищують фактичний залишок коштів на поточному рахунку.

Відповідно до п. 5 договору проценти нараховуються щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів користування овердрафтом і фактичних залишків по дебетовому сальдо за поточним рахунком. Дебетове сальдо утворюється при списанні з поточного рахунку позичальника та/або будь-якого іншого поточного рахунку позичальника, що відкритий в банку, проценти за користування овердрафтом. Нарахування процентів за користування овердрафтом починається з першого дня утворення дебетового залишку на поточному рахунку позичальника і припиняється в передостанній день терміну користування овердрафтом.

Пункт 7.1. договору встановлює обов'язок позичальника повернути банку основну суму боргу за овердрафтом, що обліковується за поточним рахунком, не пізніше строку вказаного в п. 1.4. договору.

Пункт 9 договору визначає відповідальність позичальника за неналежне виконання умов договору. За повне або часткове не повернення у строки, що передбачені договором, загальної заборгованості за овердрафтом (основну суму боргу) позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п.1.3. цього договору, від суми неповернутого в строк овердрафту за кожний день прострочення.

27.04.2012 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та Товариством з обмеженої відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+» було укладено додаткову угоду № 1 до «Договору зростання» договору про надання овердрафту № 191/11-ОВ (надалі - додаткова угода № 1, т.1 а.с. 15).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 ліміт овердрафту складає 420000 гривень 00 копійок.

Пункт 2 додаткової угоди №1 встановлює плату за користування кредитними коштами в розмірі 25 проценти річних.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Пункт 4.3. Положення про порядок розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик шляхом кредитування юридичних осіб в національній та іноземній валютах від 29.12.2006р. № 12 визначає, що овердрафт - форма короткострокового кредиту, при наданні якого банк здійснює оплату платіжних документів понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника в межах визначеної договором суми. Овердрафт використовується для ліквідації розриву між витратами та надходженнями коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 198, 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до вищевказаних приписів чинного законодавства та «Договору зростання» договір про надання овердрафту № 191/11- ОВ від 28.10.2011 року предмет договору, а саме овердрафт - кредит або кредитна лінія , що надається позичальнику для оплати платіжних документів на суму, що перевищує залишок на його поточному рахунку, відкритому в банку, в межах встановленого йому ліміту та надається на поповнення оборотних коштів позичальника.

Тобто, за своєю правовою природою даний договір не вимагає цільового використання наданих грошових коштів, окрім заборони використання овердрафту на цілі, які прямо або опосередковано заборонені законодавством або його установчими документами.

Відповідно до стаття 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Бухгалтерський (фінансовий) облік операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик шляхом кредитування юридичних осіб в національній та іноземній валютах здійснюється згідно з наступними нормативно-правовими актами:

- План рахунку бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004р. № 280;

- Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затверджені постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004р. № 435 та ін.

Відповідно до п. 1.4. Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України від 15.09.2004р. № 435 банк здійснює кредитні та вкладні (депозитні) операції відповідно до вимог законодавства України і відображає в бухгалтерському обліку за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України від 17.06.2004 № 280.

Глава 2 розділу IV вищезазначеної інструкції регулює бухгалтерський облік кредитів овердрафт (кредитування рахунку). Відповідно до п. 2.2 глави 2 розділу IV Інструкції банк відображає в бухгалтерському обліку суму наданих кредитів овердрафт за дебетом рахунків клієнтів (юридичних та фізичних осіб), у результаті чого виникає дебетовий залишок на цих рахунках, і здійснює таку бухгалтерську проводку:

«Дебет

Рахунки клієнтів;

Кредит

Рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів, рахунки клієнтів.»

Пункт 2.4. глави 2 розділу IV вказує, що банк відображає заборгованість за нарахованими процентними доходами за кредитом овердрафт, що не сплачена

позичальником у визначений договором строк, наступного робочого дня за відповідними рахунками для обліку прострочених нарахованих доходів. У цьому разі здійснюється така бухгалтерська проводка:

«Дебет

Рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів;

Кредит

Рахунки для обліку нарахованих доходів за наданими кредитами.»

Колегія суддів зазначає, що позивачем взяті на себе зобов'язання за «Договором зростання» договір про надання овердрафту № 191/11-ОВ виконані належним чином, а саме позивач надавав позичальникові кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи, включаючи виписки по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+».

Проте, позичальник не повернув надану йому суму овердрафту та проценти за користування ним, тим самим не виконав належним чином свої зобов'язання, які встановлені умовами договору та додаткової угоди, у зв'язку з чим, у позичальника утворилась прострочена заборгованість за кредитом. Даний факт також не заперечується і самим відповідачем.

За даними розрахунку позивача заборгованість відповідача складає 495 160,51 гривень, а саме: заборгованість за основною сумою кредиту складає 420000,00 гривень, за простроченими процентами за користування кредитом складає 51 371,98 гривень, розмір пені за прострочення виконання зобов'язання щодо сплати основного кредиту складає 23 788,53 гривень.(т.1 а.с.102)

Однак відповідачем заперечується розмір заборгованості, вказаної позивачем, та надано розрахунок заборгованості за даними бухгалтерського обліку за договором про надання овердрафту станом на 01.07.2013р. Відповідно до нього, заборгованість перед Публічним акціонерним банком «ЕРДЕ БАНК» складає 375 160,51 гривень, а саме: 329 660,51 гривень (тіло кредиту), 45 500,00 гривень (проценти), пеня - 0,00 гривень.

Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування розміру грошової заборгованості перед позивачем, зазначає наступне.

Наявні матеріали справи, в тому числі виписки по особовому рахунку відповідача, підтверджують розмір кредитної заборгованості відповідача перед позивачем за простроченим тілом кредиту у сумі 420000,00 гривень, факт часткової сплати процентів за користування кредитом та остаточну суму заборгованості відповідача щодо сплати процентів за користування кредитом в розмірі 51 371,98 гривень.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу свої вимог та заперечень.

Відповідачем не надано ні до суду першої, ні до апеляційної інстанцій доказів, які б підтверджували наведену у розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова-виробнича фірма «Альфа+» суму заборгованості відповідача перед позивачем та/або спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості за «Договором зростання» договором про надання овердрафту № 191/11-ОВ.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що надані позивачем виписки по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+» є належними доказами у справі, у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є офіційно встановленою формою фіксації руху грошових коштів по особовому рахунку клієнта банку, відповідно до діючих нормативно-правових актів та п. 7 Положення про порядок розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик шляхом кредитування юридичних осіб в національній та іноземній валютах від 29 грудня 2006 року № 12(т.1 а.с.16-а.с.101, т. 2 а.с.72-а.с.78). У колегії суддів відсутні правові підстави не приймати виписки по особовому рахунку відповідача, як докази у справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 420 000,00 гривень заборгованості за кредитом та 51 371,98 гривень заборгованості за відсотками є обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Щодо твердження апелянта про виникнення заборгованості з вини позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначає про те, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.4. «Договору зростання» Договору про надання овердрафту № 191/11-ОВ від 28.10.2011р. термін користування овердрафтом закінчується 27 жовтня 2012 року включно.

Відповідно до п. 7.1. даного договору позичальник повинен повернути банку основну суму боргу за овердрафтом, що обліковується за поточним рахунком, не пізніше строку (терміну), вказаного в п 1.4. цього договору.

Відповідно до п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Ст. 614 Цивільного кодексу України вказує, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Твердження апелянта про звернення до відділення № 10 Публічного акціонерного банку «ЕРДЕ БАНК», підтверджене листом від 26.10.2012 року, в якому зазначене про неможливість провести належні банківські операції 25 та 26 жовтня, не свідчить про вжиття апелянтом всіх належних заходів для виконання зобов'язання та про відсутність вини.

Апелянтом не надано доказів звернення до установи банку до 25 жовтня 2012 року або в наступні після 26 жовтня 2012 року дні з метою погашення грошового зобов'язання. Докази погашення заборгованості за «Договором зростання» договір про надання овердрафту № 191/11-ОВ станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист-повідомлення Публічного акціонерного банку «ЕРДЕ БАНК» від 06.02.2013 року з вимогою погашення відповідачем кредитної заборгованості, процентів за користування ним, та вказані реквізити, за якими мала бути проведена сплата після введення в банку ліквідаційної процедури.(т.1 а.с.243)

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив факт неналежного виконання зобов'язання, а також наявність вини відповідача, як підстави його відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 9.1. договору від 27.10.2011 року встановлено, що за повне або часткове не повернення у строки (терміни), що передбачені цим договором, загальної заборгованості за овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.3. цього договору, від суми неповернутого в строк (терміну) овердрафту за кожен день прострочення.

Колегія суддів зазначає, що позивач, скориставшись наданим йому законом та договором правом, правомірно нарахував відповідачу пеню за прострочення виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов «Договору зростання» договір про надання овердрафту № 191/11-ОВ. Наданий позивачем розрахунок пені здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства, умов договору та обставин справи.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 23 788,53 грн. за прострочення сплати кредиту є законними, обґрунтованими та правомірно були задоволенні судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 495160,51 грн. суми заборгованості у тому числі: 420000,00грн. заборгованість за кредитом; 51371,98 грн. заборгованості за процентами; 23788,53 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, - є законними, обґрунтованими та правомірно були задоволенні судом першої інстанції.

За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. у справі №922/1381/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альфа+» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 року у справі № 922/1381/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Шевель О.В.