Постанова

від 15.10.2013 по справі 820/8556/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 жовтня 2013 р. № 820/8556/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Лешкашелі-Ковалівська А.В., відповідач - Демчан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ЛЕКСО" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "ЛЕКСО" , звернувся до суду із адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням наданих уточнень, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 року №0002351520 про сплату штрафних санкцій в сумі 340 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для нарахування штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували встановлені за наслідками перевірки висновки податкового органу про те, що позивачем в порушення вимог діючого законодавства не було протягом встановленого граничного терміну подано податкові декларації збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2012 року (граничний строк подання 10.05.2012 року) та 1 півріччя 2012 року (граничний строк подання 09.08.2012 року). Разом з тим, оскільки позивач не використовує воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва, то він в розумінні положень п. 323.1 ст. 323 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не є платником збору за спеціальне використання води, в зв'язку з чим, не має обов'язку подавати до контролюючого органу відповідні податкові декларації за спеціальне використання води. В зв'язку з чим, висновки відповідача про порушення позивачем вимог діючого законодавства в частині неподання податкових декларацій за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року є неправомірними, та як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування суми штрафних санкцій за вказане порушення є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення є законним. Зокрема вказує, що за наслідками проведеної перевірки позивача було встановлено, що останній, будучі платником збору за спеціальне використання води, мав обов'язок подавати до податкового органу податкові декларації за спеціальне використання води. Враховуючи, що підприємством за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року вказаних декларацій подано не було, то податковий орган дійшов до обґрунтованого висновку про порушення останнім вимог п. 328.3 ст. 328 ПК України, та як наслідок, правомірно застосував до нього штрафні санкції у загальному розмірі 340 грн. (170 грн. за кожне порушення) на підставі спірного податкового повідомлення-рішення.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Ухвалою суду від 15.10.2013 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну первинного відповідача - Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на правонаступника - Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ПП "ЛЕКСО" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Західній ОДПІ.

13.05.2013 року співробітниками Західної ОДПІ було проведено камеральну перевірку ПП "ЛЕКСО" з питання своєчасності подання податкових декларацій збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року, за наслідками якої складено Акт №1616/15.2-16/24488822 від 13.05.2013 року.

За наслідками перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 328.3 ст. 328 ПК України внаслідок неподання платником протягом встановленого граничного терміну декларації збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2012 року (граничний строк подання 10.05.2012 року) та 1 півріччя 2012 року (граничний строк подання 09.08.2012 року).

Позивач, не погодившись із встановленими порушеннями, 20.05.2013 року надав до податкового органу заперечення на акт про результати камеральної перевірки, які, листом Західної ОДПІ №6210/10/15.2-27 від 24.05.2013 року були залишені без розгляду.

На підставі вищезазначеного Акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002351520 від 21.05.2013 року, яким до позивача на підставі п.п.120.1.1 п. 120.1 ст. 120 ПК України було застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 340 грн. (170 грн. за кожне порушення).

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували висновки податкового органу про те, що позивач, будучі платником збору за спеціальне використання води, мав обов'язок подавати до податкового органу податкові декларації за спеціальне використання води. В свою чергу, оскільки підприємством за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року вказаних декларацій подано не було, то відповідач дійшов висновку про порушення останнім вимог п. 328.3 ст. 328 ПК України.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані положеннями ПК України.

Статтею 49 вказаного Кодексу передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п. 323.1. ст.323 ПК України визначено, що платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу (п.328.1 ст. 328 ПК України).

Згідно п. 328.2 ст. 328 ПК України платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації (п. 328.3 ст. 328 ПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з 01.01.2011 року, платники збору за спеціальне використання водних ресурсів, зобов'язані щоквартально подавати до податкового органу податкові декларації збору за спеціальне використання води.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, позивачем вказаних податкових декларацій за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року подано не було.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

У зв'язку з неподанням позивачем відповідних податкових декларацій, податковим органом застосовано штрафну санкцію у загальному розмірі 340 грн. (170 грн. за кожне порушення).

В свою чергу, спірним у даному випадку є віднесення позивача до складу осіб, які є платниками збору за спеціальне використання води, та як наслідок, наявність у останнього обов'язку подавати податковому органу відповідні декларації.

З даного приводу, суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Водного кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Статтею 49 Водного кодексу визначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Як зазначив під час розгляду справи представник відповідача, згідно отриманої від КП «Харківводоканал» інформації щодо використання води за 1 та 2 квартали 2012 року підприємствами водокористувачами було встановлено, що ПП "ЛЕКСО" було укладено договір на відпуск та споживання води №IV-1099/06-AK-2.

Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, підприємство дійсно є абонентом послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі договору, проте не має власних водозабірних споруд та використовує воду із мереж водопровідно-каналізаційного господарства виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб.

Дозволу на спеціальне водокористування позивач не має, забір води з водних об'єктів із застосування споруд або технічних пристроїв не здійснює, при використанні води не скидає забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, що виключає підстави для висновку про здійснення ним спеціального водокористування у розумінні ст. 48 Водного кодексу України та належність його до платників збору за спеціальне використання водних ресурсів у розумінні ст. 30 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не здійснює спеціального водокористування у розумінні ст. 48 Водного кодексу України та не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів у розумінні ст. 30 цього Кодексу.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в ухвалах від 20.04. 2011 р. по справі №К-13593/08 та від 30.01.2013 року по справі №К-46928/09.

Також, що згідно із системного аналізу положень ст. 323 ПК України, суд дійшов висновку, що на віднесення суб'єкта господарювання до платників збору за спеціальне використання води на впливає форма його власності, проте, суб'єкт господарювання має відповідати обов'язковим ознакам, а саме бути первинним або вторинним водокористувачем та використовувати воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Визначений ст.323 ПК України перелік цільового використання води є вичерпним і виключає віднесення до платників збору суб'єктів господарювання, які використовують воду для інших видів діяльності.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Довідки з ЄДРПОУ, видами діяльності ПП "ЛЕКСО" за КВЕД є: 68.20 (Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), 96.09 (Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.), 69.10 (Діяльність у сфері права), 69.20 (Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування).

В свою чергу, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження провадження позивачем іншої господарської діяльності та використання останньою води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 71 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на наведені норми права, в зв'язку з ненаданням позивачем належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів, суд дійшов висновку, про необхідність вирішення справи на підставі наявним в матеріалах справи доказів.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції.

Враховуючи наведене, у зв'язку з відсутністю доказів використання позивачем води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва, що є необхідною ознакою віднесення підприємства до кола платників збору за спеціальне використання води, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку сплачувати вказаний податок.

Посилання податкового органу на наявність у позивача обов'язку подавати податкові декларації за спеціальне використання води за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року, в зв'язку з тим, що положення п.323.2 ст.323 ПК України, якими чітко було виключено є водокористувачів як платників збору, що використовують воду для санітарно - гігієнічних потреб, набрав чинності лише з 01.07.2012 року, суд вважає такими, що ґрунтуються лише на суб'єктивних твердженнях та довільному тлумаченні норм ПК України, які, в свою чергу, встановлюють вичерпний перелік потреб спеціального використання води, та не підтверджені жодними доказами.

З огляду на вищевикладене та беручі до уваги відсутність у позивача обов'язку сплачувати збір за спеціальне використання води, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу, про необхідність подання підприємством податкових декларацій із вказаного податку, у т.ч. за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року.

В зв'язку з чим, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за неподання позивачем протягом встановленого граничного терміну податкових декларацій зі збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення були прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ЛЕКСО" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.05.2013 року №0002351520.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ЛЕКСО" (61004, м. Харків, вул. Мар’їнська, 22, кв. 27, код ЄДРПОУ 24488822) витрати зі сплати судового збору у розмірі 114 грн. (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18.10.2013 року.

Суддя Горшкова О.О.