Ухвала

від 21.11.2013 по справі 820/8556/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р.Справа № 820/8556/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 820/8556/13-а

за позовом Приватного підприємства "Лексо"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Лексо" (далі по тексту - позивач, ПП "Лексо") звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Західна ОДПІ), в якому з урахуванням наданих уточнень, прийнятих судом, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 року №0002351520 про сплату штрафних санкцій в сумі 340 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 820/8556/13-а адміністративний позов Приватного підприємства "ЛЕКСО" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.05.2013 року №0002351520.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ЛЕКСО" (61004, м. Харків, вул. Мар’їнська, 22, кв. 27, код ЄДРПОУ 24488822) витрати зі сплати судового збору у розмірі 114 грн. (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач з посиланням на п.323.1 ст.323 Податкового кодексу України наполягає на тому, що позивача законодавцем віднесено до інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), а тому у відповідності до п.328.3 ст.328 ПК України він повинен був за спірний період надати до податкового органу податкові декларації зі збору за спеціальне використання води. Враховуючи те, що ПП "Лексо" такі декларації за 1 кв.2012 року, 1 півріччя 2012 року до Західної ОДПІ не подавалися, позивачу цілком правомірно був визначений штраф на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 року №0002351520, яке є законним та обґрунтованим.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. Вважає, що оскільки ПП «Лексо» у розумінні п.323.1 ст.323 Податкового кодексу України не є платником збору за спеціальне використання води, обов'язок подання податкових декларацій зі збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2012 року (граничний строк подання 10.05.2012 року) та 1 півріччя 2012 року (граничний строк подання 09.08.2012 року) у нього відсутній.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "ЛЕКСО" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Західній ОДПІ.

13.05.2013 року співробітниками Західної ОДПІ було проведено камеральну перевірку ПП "ЛЕКСО" з питання своєчасності подання податкових декларацій збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року, за наслідками якої складено Акт №1616/15.2-16/24488822 від 13.05.2013 року.

За наслідками перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 328.3 ст. 328 ПК України внаслідок неподання платником протягом встановленого граничного терміну декларації збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2012 року (граничний строк подання 10.05.2012 року) та 1 півріччя 2012 року (граничний строк подання 09.08.2012 року).

Позивач, не погодившись із встановленими порушеннями, 20.05.2013 року надав до податкового органу заперечення на акт про результати камеральної перевірки, які, листом Західної ОДПІ №6210/10/15.2-27 від 24.05.2013 року були залишені без розгляду.

На підставі висновків вищезазначеного Акту та керуючись п.п.120.1.1 п. 120.1 ст. 120 ПК України, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002351520 від 21.05.2013 року, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 340 грн. (170 грн. за кожне порушення).

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з відсутності обов'язку у ПП «Лексо» подавати податкові декларації зі збору за спеціальне використання води за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року та як наслідок - відсутності підстав для застосування до позивача за спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що спірні відносини між сторонами склалися внаслідок різного тлумачення положень п.323.1 ст.323 Податкового кодексу України.

Так, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували висновки податкового органу про те, що позивач, будучі платником збору за спеціальне використання води, мав обов'язок подавати до податкового органу податкові декларації за спеціальне використання води. В свою чергу, оскільки підприємством за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року вказаних декларацій подано не було, то відповідач дійшов висновку про порушення останнім вимог п. 328.3 ст. 328 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що з 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані положеннями ПК України.

Статтею 49 вказаного Кодексу передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Приписами п. 323.1. ст.323 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, визначено, що платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Виходячи зі змісту положень ст. 323 ПК України, колегія суддів дійшла висновку, що на віднесення суб'єкта господарювання до платників збору за спеціальне використання води не впливає форма його власності, проте, суб'єкт господарювання має відповідати обов'язковим ознакам, а саме, бути первинним або вторинним водокористувачем та використовувати воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Визначений ст.323 ПК України перелік цільового використання води є вичерпним і не включає використання води для інших видів діяльності.

На підтвердження вказаного висновку законодавцем в подальшому було доповнено статтю 323 пунктом 323.2 такого змісту: "323.2. Не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку. Для цілей цього розділу під терміном "санітарно-гігієнічні потреби" слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані" (Закон України від 24.05.2012, № 4834-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм", який набрав чинності 01.07.2012 року).

Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу (п.328.1 ст. 328 ПК України).

Згідно п. 328.2 ст. 328 ПК України платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації (п. 328.3 ст. 328 ПК України).

Враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що з 01.01.2011 року, юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва є платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів, зобов'язані щоквартально подавати до податкового органу податкові декларації збору за спеціальне використання води.

Водні відносини в Україні регулюються Водним Кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 48 Водного кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Статтею 49 Водного кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Довідки з ЄДРПОУ, видами діяльності ПП "ЛЕКСО" за КВЕД є: 68.20 (Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), 96.09 (Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.), 69.10 (Діяльність у сфері права), 69.20 (Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування).

Виходячи зі змісту отриманої від КП «Харківводоканал» інформації щодо використання води за 1 та 2 квартали 2012 року підприємствами водокористувачами податковим органом було встановлено, що ПП "ЛЕКСО" було укладено договір на відпуск та споживання води №IV-1099/06-AK-2.

Матеріалами справи підтверджено, що підприємство дійсно є абонентом послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі договору, проте не має власних водозабірних споруд та використовує воду із мереж водопровідно-каналізаційного господарства виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб.

З огляду на те, що дозволу на спеціальне водокористування позивач не має, не здійснював забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та не здійснював скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, а послуги з водопостачання та водовідведення для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб йому надавались на підставі укладеного з КП «Харківводоканал» договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, у зв'язку з чим, визначення штрафних (фінансових) санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Посилання податкового органу на наявність у позивача обов'язку подавати податкові декларації за спеціальне використання води за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правильним.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, зазначає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та підстав для скасування судового рішення не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 820/8556/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.