Постанова

від 15.10.2013 по справі 816/5348/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м.ПолтаваСправа № 816/5348/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі судового засідання - Христич О.С.,

за участю:

представника позивача - Линник С.І.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-українська транспортна компанія" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Східно-українська транспортна компанія" (далі по тексту - ТОВ "Східно-українська транспортна компанія"/позивач звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ДПІ у м. Полтаві/відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24 травня 2013 року №0007561503, №00075551503, №0007541503.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, посилався на необгрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №2655/15.3/32996114 від 07 травня 2013 року про порушення ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" пункту 198.2, пункту 198.6, статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, завищено суму від'ємного значення ПДВ за січень 2013 року у сумі 533 грн.; пункту 200.1, підпункту "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, завищено заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2013 року на 9957 грн. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що господарські операції, на підставі яких сформовано податковий кредит у відповідних звітних періодах зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, що не ставилось під сумнів і самим податковим органом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях відповідач посилався на те, що оскільки оплата частини від'ємного значення постачальникам в загальній сумі 9957 грн. фактично відбувалася в червні-серпні 2012 року, отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Східно-українська транспортна компанія" завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за січень 2013 року на 9957 грн. та одночасно занижено на загальну суму 9957 грн., в т.ч. по податкових деклараціях за липень 2012 року на 79 грн., за серпень 2012 року на 1717 грн., за вересень 2012 року на 8161 грн. також вказував, що продавцем (ТОВ "Ай.Ті.Ес.Україна") невірно визначено дату виникнення податкових зобов'язань, що призвело до оформлення податкової накладної з порушенням, а саме дата виписування податкової накладної не відповідає першій події. В зв'язку з чим вважає податкові повідомлення - рішення законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Східно-українська транспортна компанія" (ідентифікаційний код 32996114) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14 червня 2004 року №1 588 120 0000 000098, Свідоцтво серії А00 №081082 (т.1 а.с. 35).

Позивач взятий на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Полтаві з 21 червня 2004 року (т.1 а.с. 74) та зареєстрований платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 37).

Згідно з поданою ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" до ДПІ у м. Полтаві податкової декларації з ПДВ за січень 2013 року та додатками (від 19 лютого 2013 року), від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 508,00 грн. та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість 9957 грн, на рахунок платника у банку відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме, за червень-серпень 2012 року (т.1 а.с. 38-43).

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1238, встановлено, що підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку являється існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки.

Згідно пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У період з 11 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року ДПІ у м. Полтаві, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку", відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2013 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №2655/15.3/32996114 від 07 травня 2013 року (т.1 а.с. 20-31), яким встановлено порушення:

- пункту 198.6, пункту 198.6, статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" завищено суму від'ємного значення ПДВ за січень 2013 року у сумі 533 гривень;

- пункту 200.1, підпункту "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2013 року на 9957 грн.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

На підставі акта перевірки №2655/15.3/32996114 від 07 травня 2013 року, ДПІ у м. Полтаві 24 травня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0007551503, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 533 грн. (т.1 а.с.32);

- №0007561503, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9957 грн. (т.1 а.с. 33);

- №0007541503, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 9957 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4978,50 грн. (т.1 а.с. 34).

Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ у м. Полтаві, за результатами розгляду скарги 16 серпня 2013 року Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області прийнято рішення №692/10/16-31-10-03-06, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 24 травня 2013 року №0007561503, №0007551503 та №0007541503, а скаргу ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" - без задоволення (т.1 а.с. 10-19).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11).

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій ТОВ "Східно-українська транспортна компанія", за наслідками яких було сформовано податковий кредит та відповідні суми бюджетного відшкодування, податковим органом під сумнів не ставилась. Приймаючи податкове повідомлення-рішення №0007561503, податковий орган посилався на те, що Податковим кодексом України не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування. Тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування ПДВ (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення про відмову від такого відшкодування та відповідно до пункту 200.14 статті 200 вказаного Кодексу, він враховує суми невідшкодованого ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

З зазначеними доводами суд не погоджується, оскільки Податковий кодекс України не містить прямої заборони платнику податку на додану вартість включати до суми бюджетного відшкодування залишки від'ємного значення ПДВ за будь-який попередній звітний період в межах строку, визначеного кодексом.

Попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному. Така позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 10.10.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Також пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав право включити до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за січень 2013 року залишки від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, у тому числі - за липень, серпень, вересень 2012 року.

З огляду на викладене, суд вважає суб'єктивними та необґрунтованими посилання податкового органу на відсутність можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування та, у разі невідшкодування сум ПДВ у відповідному звітному періоді, обов'язковість їх зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Що стосується податкового повідомлення - рішення №0007551503, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 533,00 грн. на тій підставі, що ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" неправомірно включено до складу податкового кредиту у січні 2013 року податкову накладну виписану ТОВ "Ай.Ті.Ес.Україна" №41 від 25 січня 2013 року, тоді як платіжне доручення виписане 24 січня 2013 року, у зв'язку із чим порушено пункт 198.2, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою декларацією.

Відповідно до пункту 198.6 статті 196 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Сама по собі податкова накладна, яка не ґрунтується на господарській операції, як об'єкту оподаткування податком на додану вартість, та без підтвердження договірної вартості товару, не може слугувати підставою для формування податкового кредиту в конкретному розмірі та за конкретний звітний період. Лише конкретна господарська операція може підтверджувати про наявність або відсутність об'єкта оподаткування зазначеним податком. Лише конкретна господарська операція може підтверджувати, що вона вчинялася платником такого податку. Лише конкретна господарська операція може підтверджувати, що вона звільнена чи не звільнена від такого оподаткування. Лише конкретна господарська операція може підтверджувати про розмір ставки податку на додану вартість, що підлягали сплаті в складі вартості товарів такої господарської операції.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Фактичне виконання договірних правовідносин між позивачем та ТОВ "Ай.Ті.Ес. Україна" підтверджуються Договором поставки №24/01 (т.1 а.с.135-136), рахунком на оплату (т.1 а.с. 138), журналом ордерів і відомостей по рахунку (т.1 а.с. 94), видатковою накладною (т.1 а.с. 139), податковою накладною (т.1 а.с. 45).

Оплата коштів за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням та банківськими виписками (т. 1 а.с. 44, т. 2 а.с. 48).

Крім того судом встановлено, що ТОВ "Ай.Ті.Ес. Україна" 15 травня 2013 року подано до ДПІ у м. Полтаві реєстр податкових накладних в якому відображено зміну дати складання податкової накладної №41 з 25 січня 2013 року на 24 січня 2013 року (т.2 а.с. 22-25).

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту (в розмірі 533 грн.) за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007541503, яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 4978,50 грн., що складає 50% від суми, на яку зменшено бюджетне відшкодування, так як контролюючим органом повторно визначено суму податкового зобов'язання протягом 1095 днів.

Абзацом 1 та 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-українська транспортна компанія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року залишено без змін (т.2 а.с. 1- 4).

Відповідачем до суду не надано доказів існування узгоджених податкових повідомлень-рішень у зв'язку із чим відсутня повторність порушення.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладених обставин, відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2013 року №0007561503, №0007551503, №0007541503, а відтак позовні вимоги ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору, які згідно з статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-українська транспортна компанія" до Державної податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24 травня 2013 року № 0007561503, № 0007551503, № 0007541503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-українська транспортна компанія" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 254 /двісті п'ятдесят чотири/ гривні 25 /двадцять п'ять/ копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2013 року.

Суддя С.О. Удовіченко