Ухвала

від 05.12.2013 по справі 816/5348/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 р.Справа № 816/5348/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 816/5348/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-українська транспортна компанія"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східно-українська транспортна компанія" (далі по тексту - ТОВ "Східно-українська транспортна компанія", позивач), звернувлося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.05. 2013 року №0007561503, №00075551503, №0007541503.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24 травня 2013 року № 0007561503, № 0007551503, № 0007541503.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 187.1 ст. 187 п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, пп. «а» п. 200.4, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.ї

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" (ідентифікаційний код 32996114) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14 червня 2004 року №1 588 120 0000 000098, Свідоцтво серії А00 №081082 (т.1 а.с. 35). Позивач взятий на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Полтаві з 21.06.2004 року (т.1 а.с. 74) та зареєстрований платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 37).

Згідно з поданою ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" до ДПІ у м. Полтаві податкової декларації з ПДВ за січень 2013 року та додатками (від 19 лютого 2013 року), від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 508,00 грн. та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість 9957 грн. на рахунок платника у банку відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме, за червень-серпень 2012 року (т.1 а.с. 38-43).

У період з 11.04.2013 року по 24.04.2013 року ДПІ у м. Полтаві, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку", відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2013 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №2655/15.3/32996114 від 07.05.2013 року (т.1 а.с. 20-31), яким встановлено порушення: пункту 198.6, пункту 198.6, статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" завищено суму від'ємного значення ПДВ за січень 2013 року у сумі 533 грн.; пункту 200.1, підпункту "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2013 року на 9957 грн.

На підставі акта перевірки №2655/15.3/32996114 від 07.05.2013 року, ДПІ у м. Полтаві 24 травня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0007551503, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 533 грн. (т.1 а.с.32);

- №0007561503, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9957 грн. (т.1 а.с. 33);

- №0007541503, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 9957 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4978,50 грн. (т.1 а.с. 34).

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги підприємства без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість, зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

У відповідності з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності з пп. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу

За змістом п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Таким чином, позивач, який фактично сплатив контрагентам у попередньому податковому періоді суму ПДВ, що підтверджується копіями платіжних документів, з урахуванням реального характеру господарських операцій, за наявності у попередньому та наступному податковому періоді від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, правомірно включив до суми бюджетного відшкодування суму ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Метал - Ресурс".

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних податкової декларації за січень 2012 року позивачем визначено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 9957,00 грн. з від'ємного значення, отриманого по податкових деклараціях з ПДВ за червень 2012 року в розмірі 79,00 грн., за липень 2012 року в розмірі 1717,00 грн., за серпень 2012 року в розмірі 8161.

Доводи податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що податковим органом в ході перевірки встановлено, що оплата частини від'ємного значення за вищевказані періоди в розмірі 9957,00 грн. відбулася в червні-серпні 2012 року, а Податковим кодексом України не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування. Тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування ПДВ (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення про відмову від такого відшкодування та відповідно до пункту 200.14 статті 200 вказаного Кодексу, він враховує суми невідшкодованого ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Між тим, колегія суддів зазначає, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному. Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 10.10.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамко" до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Також п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право включити до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за січень 2013 року залишки від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, у тому числі - за липень, серпень, вересень 2012 року.

Іншим порушенням ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" податковим органом визначено неправомірне включення до складу податкового кредиту у січні 2013 року податкову накладну виписану ТОВ "Ай.Ті.Ес.Україна" №41 від 25 січня 2013 року, в той час як платіжне доручення виписане 24 січня 2013 року, у зв'язку із чим порушено пункт 198.2, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою декларацією.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 196 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сама по собі податкова накладна, яка не ґрунтується на господарській операції, як об'єкту оподаткування податком на додану вартість, та без підтвердження договірної вартості товару, не може бути підставою для формування податкового кредиту в конкретному розмірі та за конкретний звітний період.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит. Лише конкретна господарська операція може підтверджувати про наявність або відсутність об'єкта оподаткування зазначеним податком.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання договірних правовідносин між позивачем та ТОВ "Ай.Ті.Ес. Україна" підтверджуються Договором поставки №24/01 (т.1 а.с.135-136), рахунком на оплату (т.1 а.с. 138), журналом ордерів і відомостей по рахунку (т.1 а.с. 94), видатковою накладною (т.1 а.с. 139), податковою накладною (т.1 а.с. 45).

Оплата коштів за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням та банківськими виписками (т. 1 а.с. 44, т. 2 а.с. 48).

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Ай.Ті.Ес. Україна" 15 травня 2013 року подано до ДПІ у м. Полтаві реєстр податкових накладних в якому відображено зміну дати складання податкової накладної №41 з 25 січня 2013 року на 24 січня 2013 року (т.2 а.с. 22-25).

Таким чином, належними доказами позивачем доведено, що ним правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту (в розмірі 533 грн.) за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Останнім порушенням вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки, став висновок відповідача про застосування до ТОВ "Східно-українська транспортна компанія" штрафної санкції на суму 4978,50 грн., що складає 50% від суми, на яку зменшено бюджетне відшкодування, у зв'язку з повторним визначенням контролюючим органом суму податкового зобов'язання протягом 1095 днів.

У відповідності з абз. 1 та 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-українська транспортна компанія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року залишено без змін (т.2 а.с. 1- 4).

Отже, відповідачем до суду не надано доказів існування узгоджених податкових повідомлень-рішень у зв'язку із чим відсутня повторність порушення.

Таким чином, доводи відповідача, викладені в апеляційні скарзі щодо заниження позивачем податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість, завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування не підтверджені належними доказами.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним повідомлень-рішень від 24 травня 2013 року №0007561503, №00075551503, №0007541503.

За вказаних обставин, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 816/5348/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.