Ухвала

від 10.10.2013 по справі 2а-6378/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6378/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бориспіль» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бориспіль» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0038012220 та № 0038022220 від 29 листопада 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12 листопада 2012 року Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 495/22-2/34977030 від 12 листопада 2012 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автоцентр Бориспіль» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «ВІП СОЮЗ», їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, лютий 2012 року».

За результатами перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства: - ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Автоцентр Бориспіль» при отриманні товарів від ТОВ «ВІП СОЮЗ»; - п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 11 010, 00 грн. за період грудень 2011 року, лютий 2012 року, задекларованого за рахунок ТОВ «ВІП СОЮЗ»; - пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 12 369,50 грн. за ІV квартал 2011 року та І квартал 2012 року.

На підставі акта перевірки Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення № 0038012220 та № 0038022220 від 29 листопада 2012 року.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бориспіль» є юридичною особою згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 099143 від 23 лютого 2007 року.

12 грудня 2011 року між ТОВ «Автоцентр Бориспіль» та ТОВ «ВІП СОЮЗ» укладено договір № 01/12-11, за умовами якого ТОВ «ВІП СОЮЗ» поставив позивачу за номенклатурою автошини в кількості 8 штук загальною вартістю 48 540,00 грн.

Факт поставки товарів підтверджується рахунком-фактури № СФ-0001128 від 12 грудня 2011 року та видатковою накладною № РН-0001463 від 12 грудня 2011 року.

Крім того, позивач розрахувався з ТОВ «ВІП СОЮЗ» за поставлений товар, що підтверджується виписками по поточному рахунку від 12 січня 2012 року, від 18 січня 2012 року, на загальну суму 48 540, 00 грн.

06 лютого 2012 року на виконання умов укладеного договору ТОВ «ВІП СОЮЗ» поставило позивачу за номенклатурою автозапчастини (двигун та турбіна) загальною вартістю 17 520,00 грн. відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000119 від 06 лютого 2012 року та видаткової накладної № РН-0000214 від 06 лютого 2012 року.

Позивач розрахувався з ТОВ «ВІП СОЮЗ» за поставлений товар, що підтверджується випискою по поточному рахунку від 15 лютого 2012 року на загальну суму 17 520,00 грн.

У матеріалах справи наявні рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки на підтвердження виконання укладеного договору.

Крім того, згідно з договором оренди № 01-06-АБ від 01 червня 2011 року ТОВ «Автоцентр Бориспіль» на праві тимчасового користування належить вантажний автомобіль DAF 95.380 д.н.з. АІ 1321 АЕ.

30 грудня 2011 року на підставі акту списання № СпТ-0000000021 придбані у ТОВ «ВІП СОЮЗ» автошини у кількості 3 штуки встановлені на вказаний автомобіль у зв'язку з закінченням строку експлуатації поверхні.

З матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2012 року між позивачем та ТОВ «Логіка-Транс» укладено договір № 4, на виконання умов якого, придбані у ТОВ «ВІП СОЮЗ» автошини у кількості 5 штук, позивач поставив ТОВ «Логіка-Транс», відповідно до рахунку-фактури № СФ-00000000007 від 31 січня 2012 року та видаткової накладної № РН-00000000004 від 31 січня 2012 року.

Також, ТОВ «Логіка-Транс» розрахувалося з позивачем за поставлений товар, що підтверджується актом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 31 березня 2012 року.

Крім того, придбані у ТОВ «ВІП СОЮЗ» автозапчастини використані при виконанні робіт згідно з договором № 8 від 08 лютого 2012 року з технічного обслуговування та ремонту автомобіля Skoda Superb 1.8Т, д.н.з. АЕ 0579 СМ, який належить ТОВ «Фірма «Автосвіт ЛТД».

Згідно з рахунком-фактури № АБ-00000000041 від 08 лютого 2012 року та актом виконаних робіт № 00000000000158 від 13 лютого 2012 року, позивачем виконані роботи із зняття та установки двигуна та підрамника на автомобіль Skoda Superb 1.8Т, д.н.з. АЕ 0579 СМ, загальною вартістю 16 992,00 грн.

Згідно з рахунком-фактури № АБ-00000000045 від 10 лютого 2012 року та актом виконаних робіт від 13 лютого 2012 року, позивачем виконані роботи з технічного обслуговування (заміна масла та масляного фільтра) автомобіля Skoda Superb 1.8Т, д.н.з. АЕ 0579 СМ, загальною вартістю 4 662,82 грн.

ТОВ «Фірма «Автосвіт ЛТД» розрахувалося з позивачем за виконані роботи у повному обсязі, що підтверджується виписками по поточному рахунку, а саме: від 08 лютого 2012 року, від 10 лютого 2012 року на загальну суму 21 654,82 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0038012220 та № 0038022220 від 29 листопада 2012 року, оскільки сума податкового кредиту за відповідний період підтверджується відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бориспіль» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.