Постанова

від 18.10.2013 по справі 825/3186/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/3186/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Сучасні комунікаційні системи» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Сучасні комунікаційні системи» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 23.04.2013 № 0002202200, від 10.07.2013 № 0003572200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді між ПП «Сучасні комунікаційні системи» (далі - ПП «СКС») та ПП «КРУЗО» було укладено договір купівлі-продажу товарів.

Виконання договору підтверджується податковими та видатковими накладними, податковими деклараціями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631, розрахунками, аналізами оборотів, локальними кошторисами, відомостями ресурсів до локального кошторису.

На підставі виписаних податкових накладних, в перевіряємий період сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договору із контрагентом, на думку позивача, здійснено без належного аналізу характеру договору, його товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише акт ДПІ у м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області № 300/23-206/31846034 від 13.12.2011, за яким ПП «КРУЗО» відсутнє за місцезнаходженням.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «КРУЗО, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення (т. 2 а. с. 34-37), в яких зазначено, що працівником ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Сучасні комунікаційні системи» (код 32194620) з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за червень-серпень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з приватним підприємством «Крузо» код 31846034 та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом, та повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, та податку на прибуток за відповідний період.

За результатами перевірки складено акт від 09.04.2013 № 855/22/32194620, яким встановлено, що ПП «СКС» мало господарські взаємовідносини з ПП «КРУЗО» (код ЄДРПОУ 31846034) в червні-серпні 2011 року, за результатами яких було сформовано податковий кредит по податку на додану вартість за відповідні періоди, а саме: до податкового кредиту за червень 2011 року включено ПДВ по взаємовідносинам з ПП «КРУЗО» у сумі 11144,00 грн, за липень 2011 року у сумі 19041,36 грн, за серпень 2011 року у сумі 12149,57 грн.

Згідно ІС «Податковий блок» існує, розбіжність між податковим кредитом ПП «СКС» та податковими зобов'язаннями ПП «КРУЗО» за червень, липень, серпень 2011 року на суму ПДВ відповідно 11144,00 грн, 19041,36 грн, 12149,57 грн.

Крім того, ДПІ у м. Чернігові від ДПІ у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області ДПС листом від 22.12.2011 № 46998/7/23-215 отримано акт про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «КРУЗО» (код за ЄДРПОУ 31846034) з питання дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкового кредиту та податкових зобов'язань по деклараціям з податку на додану вартість за період червень - жовтень 2011 року від 21.12.2011 № 5859/372/23-206/31846034, згідно якого ПП «КРУЗО» за податковою адресою не знаходиться, про що складено «Акт про неможливість вручення» від 13.12.2011 № 300/23-206/31846034. Також, ДПІ у м. Дніпродзержинську отримано висновок експерта від 10.10.2011 № 12/41271 від науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Дніпропетровській області, згідно якого підписи виконані в деклараціях можливо різними особами.

Таким чином, ПП «СКС» безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання товарів ПП «КРУЗО» за червень 2011 року у сумі 11144,00 грн, липень 2011 року у сумі 19041,36 грн, за серпень 2011 року у сумі 12149,57 грн, які не можна розглядати в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, а суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток ПП «СКС» на підставі первинних документів з реквізитами постачальника ПП «КРУЗО» не підлягають включенню до складу витрат відповідного податкового періоду.

На підставі акту перевірки № 855/22/32194620 від 09.04.2013 ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013 № 0002202200, від 10.07.2013 № 0003572200.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення - є обгрунтованими і законними, а позовні вимоги позивача є безпідставними.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПП «СКС» (ідентифікаційний код 32194620) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 25.09.2002 та 05.11.2002 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові, що підтверджується копією виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а. с. 43) та копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1 а. с. 44), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 1029 від 25.03.2013, відповідно до наказів № 970 від 25.03.2013, № 1057 від 29.03.2013 співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «СКС» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за червень-серпень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з ПП «КРУЗО» та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом; щодо достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року та податку на прибуток за відповідній період.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 09.04.2013 № 855/22/32194620 (т. 1 а. с. 15-41), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 198.2. п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «СКС» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 42335,00 грн, у т.ч.: за червень 2011 року на суму ПДВ 11144,00 грн, за липень 2011 року на суму ПДВ 19041,00 грн, за серпень 2011 року на суму ПДВ 12150,00 грн;

- пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «СКС» занижено суму податку на прибуток підприємств, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 48686,00 грн, у т.ч.: за II квартал 2011 року на суму 12816,00 грн, за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 48686,00 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013 № 0002202200, від 10.07.2013 № 0003572200 (т. 1 а. с. 41, 42), якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 48686,00 грн, у т.ч. за основним платежем 48686,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0,00 грн, та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 57932,00 грн, з яких за основним платежем - 42335,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15597,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «СКС» є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, будівництво житлових і нежитлових будівель, електромонтажні роботи, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, що підтверджується копією довідки з ЄДР підприємств та організацій України (т. 1 а. с. 45).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПП «СКС» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ПП «КРУЗО».

01.03.2012 між ПП «СКС» (Покупець) та ПП «КРУЗО» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 31, у відповідності до вимог якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар й оплатити його (а. с. 66).

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні: № 17 від 01.06.2011 на загальну суму 27123,70, в т.ч. ПДВ 4520,62 грн, № 85 від 06.06.2011 на загальну суму 39740,30 грн, в т.ч. ПДВ 6623,38 грн, № 80 від 01.07.2011 на загальну суму 32018,70 грн, в т.ч. ПДВ 5336,45 грн, № 92 від 04.07.2011 на загальну суму 38/246,52 грн, в т.ч. ПДВ 6374,42 грн, № 96 від 06.07.2011 на загальну суму 43982,94 грн, в т.ч. ПДВ 7330,49 грн, № 98 від 02.08.2011 на загальну суму 72897,43 грн, в т.ч. ПДВ 12149,57 грн (т. 1 а. с. 67, 69, 71, 73, 75, 77);

- податкові накладні: № 17 від 01.06.2011 на загальну суму 27123,70, в т.ч. ПДВ 4520,62 грн, № 85 від 06.06.2011 на загальну суму 39740,30 грн, в т.ч. ПДВ 6623,38 грн, № 80 від 01.07.2011 на загальну суму 32018,70 грн, в т.ч. ПДВ 5336,45 грн, № 82 від 04.07.2011 на загальну суму 38/246,52 грн, в т.ч. ПДВ 6374,42 грн, № 96 від 06.07.2011 на загальну суму 43982,94 грн, в т.ч. ПДВ 7330,49 грн, № 90 від 02.08.2011 на загальну суму 72897,43 грн, в т.ч. ПДВ 12149,57 грн (т. 1 а. с. 68, 70, 72, 74, 76, 78);

- податкові декларації з податку на додану вартість (т. 1 а. с. 79-80, 83-84, 87-88);

- розрахунки коригувань сум податку на додану вартість до податкових деклараціях з податку на додану вартість (т. 1 а. с. 81, 85);

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т. 1 а. с. 82, 86, 89).

Також, на підтвердження реальності здійснення господарської операції з вищевказаним контрагентом суду надано договір оренди приміщення від 07.03.2011 (т. 1 а. с. 110-112), акт прийому-передачі приміщення за договором № б/н від 07.03.2011 (т. 1 а. с. 113), додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 31 від 01.03.2011 (т. 1 а. с. 114), оборотно-сальдові відомості по рахунку: 631 (т. 1 а. с. 115), аналіз оборотів (т. 1 а. с. 116-137), журнал-ордер і відомість по рахунку 112 малоцінні необоротні матеріальні активи (т. 1 а. с. 138-144), оборотно-сальдові відомості по рахунку: 10 (т. 1 а. с. 145-147), штатний розклад ПП «СКС» з 01.05.2011 (т. 2 а. с. 43), штатний розклад ПП «СКС» з 01.07.2011 (т. 2 а. с. 44), оборотно-сальдові відомості по рахунку: 22, 112, 201 (т. 2 а. с. 45-46, 47-49, 50-193, т. 3 а. с. 141-143), журнал-ордер і відомість по рахунку (т. 2 а. с. 198), рахунки-фактури (т. 2 а. с. 199-230), акти здачі-прийняття послуг (т. 2 а. с 231-250, т. 3 а. с. 1-12), прибуткова накладна № СК-000410 від 01.06.2011, № СК-000422 від 06.06.2011, № СК-000530 від 01.07.2011, № СК-0000542 від 04.07.2011, № СК-000468 від 04.07.2011, № СК-0000541 від 02.08.2011 (т. 3 а. с. 13, 35, 61, 79, 84-85, 140), оборотно-сальдові відомості по рахунку: 201 (т. 3 а. с. 14-34, 36-57, 65-71, 77, 105, 117-134), акт списання № СК-0000089 від 28.12.2012 (т. 3 а. с. 58-60), оборотно-сальдові відомості по рахунку: 281 (т. 3 а. с. 62-64, 72-76, 86-104, 106-107, 109-116), оборотно-сальдові відомості по рахунку:22 (т. 3 а. с. 78, 80-83, 108), журнал проводок (т. 3 а. с. 135-137), акт списання № СК-0000081 від 30.10.2012 (т. 3 а. с. 138-139).

Як докази використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності суду надано: договір підряду в капітальному будівництві № 139 від 15.06.2012 (т. 1 а. с. 148-152), договірна ціна (т. 1 а. с. 153, 157, 221, 233, 247, т. 2 а. с. 7, 17, 27), графіки фінансування і виконання робіт на 2012-2013 роки (т. 1 а. с. 154, 158, 160, 220, 229, 246, 250, т. 2 а. с. 6, 10, 16, 20, 26, 29), протокол засідання наглядової ради (т. 1 а. с. 155), додаткова угода № 1 до договору № 139 (т. 1 а. с. 156), додаткова угода № 2 (т. 1 а. с. 159), кошторисні розрахунки (т. 1 а. с. 161, т. 2 а. с. 8, 18), локальні кошториси (т. 1 а. с. 162-164, 169-170, 173-176, 181-183, 188-191, 196-198, 203-205, 210-2011, 214), відомості ресурсів до локальних кошторисів (т. 1 а. с. 165-166, 171, 179, 186-187, 192-193, 199-200, 208-209, 213, 222-224, 234-235), розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів (т. 1 а. с. 167-168, 172, 177, 184-185, 194-195, 201-202, 206-207, 212, 239-240), договір підряду в капітальному будівництві № 217 від 15.10.2012 (т. 1 а. с. 215-219), підсумкова відомість ресурсів (т. 1 а. с. 225, 236-238), додаткова угода № 2 до договору № 217 від 15.10.2012 (т. 1 а. с. 228), договір про виконання робіт № 1652 від 22.11.2012 (т. 1 а. с. 230-231), додаткова угода № 1 до договору № 1652 від 22.11.2012 (т. 1 а. с. 232), договір підряду в капітальному будівництві № 334 від 07.12.2012 (т. 1 а. с. 241-246), кошторисний розрахунок (т. 1 а. с. 148), додаткова угода № 1 до договору № 334 від 21.12.2012 (т. 1 а. с. 249), договір підряду в капітальному будівництві № 335 від 07.12.2012 (т. 2 а. с. 1-5), додаткова угода до договору № 335 від 07.12.2012 (т. 2 а. с. 9), договір підряду в капітальному будівництві № 336 від 07.12.2012 (т. 2 а. с. 11-15), додаткова угода № 1 до договору № 336 від 07.12.2012 (т. 2 а. с. 19), договір підряду в капітальному будівництві № 337 від 07.12.2012 (т. 2 а. с. 21-25), додаткова угода № 1 до договору № 337 від 07.12.2012 (т. 2 а. с. 28).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство - контрагент позивача був зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується актом ДПІ у Дніпродзержинську Дніпропетровської області № 5859/372/23-206/31846034 від 21.12.2011 (т. 1 а. с 92-104), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ПП «СКС», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ПП «КРУЗО» відповідач посилається на «Акт про неможливість вручення» від 13.12.2011 № 300/23-206/31846034 ДПІ у Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг), при придбанні та продажу товарів (послуг) для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) об'єктів оподаткування для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є його контрагентами та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначений договір був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Сучасні комунікаційні системи», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 23.04.2013 № 0002202200, від 10.07.2013 № 0003572200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Сучасні комунікаційні системи» судові витрати в сумі 1066 (одна тисяча шістдесят шість) грн 19 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан