Постанова

від 17.10.2013 по справі 922/877/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 922/877/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівПалія В.В., Кондратової І.Д. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" від позивача: не з'явились від відповідача: Масляний О.В. на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 року у справі№ 922/877/13-г за позовомПублічного акціонерного товариства "Земельний банк" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" простягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (далі позивач) звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" (далі відповідач) про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором № 23-07/К від 24.04.2007 року в розмірі 1 164 578 грн., в тому числі: борг за кредитними коштами у розмірі 799 300 грн.; борг за процентами за користування кредитом у розмірі 298 915 грн.; пеню у розмірі 66 362 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.05.2013 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача підлягало стягненню 799 300 грн. заборгованість за кредитом, 298 915 грн.заборгованість за процентами за користування кредитом та 6 250 грн. пені.

Що стосується позовних вимог про стягнення основного боргу та несплачених процентів, суд прийшов до висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню, як підтверджені належними доказами та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Суд не погодився з запереченнями відповідача щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом, якій обґрунтовував свої заперечення статтями 20, 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі Закон).

Що стосується вимог про стягнення пені, то судом частково відмовлено в задоволенні цих вимог з посиланням на п. 6 ст. 232 ГК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2013 року у справі № 922/877/13-г, в частині стягнення з відповідача 270 403 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 6 250 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом скасоване та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено.

В частині стягнення з відповідача 799 300 грн. боргу за кредитними коштами та 28 511 грн. боргу за процентами за користування кредитом, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що у відповідності до ч. 3 ст. 20, ст. 91 Закону, з моменту прийняття НБУ рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку, останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за всіма видами кредитних договорів.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 року, прийняту у даній справі змінити, скасувавши її в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь позивача 270 403 грн. боргу за процентами за користування кредитом та 6 250 грн. - пені за несвоєчасну сплату цих процентів.

В своїй касаційній скарзі, позивач звертає увагу касаційної інстанції на ту обставину, що при винесенні апеляційною інстанцією постанови було порушено діюче законодавство, а саме невірно застосовано приписи ч.3 ст.20, ст. 91 Закону.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

24.04.2007 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір № 23-07/К (далі Договір), згідно до умов якого позивач надає відповідачу кредит в сумі 400 000 дол. США строком на 1 рік.

Відповідно до п.1.3 Договору процентна ставка за користування кредитом складає 14 % річних.

Пунктом 4.2.6 Договору передбачено стягнення пені з відповідача у разі несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту та/або процентів за користування кредитом, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В період з 23.04.2008 року по 17.03.2010 року між сторонами у справі було укладено 5 додаткових угод до Договору (а.с. 11-15).

Згідно до додаткової угоди № 5 від 17.03.2010 року кредит надавався відповідачу позивачем строком з 24.04.2007 року по 16.03.2011 року включно.

В зазначеній додатковій угоді сторонами визначена заборгованість відповідача у розмірі 100 000 дол. США.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не були виконані умови Договору, як в частині повернення заборгованості за кредитом так і заборгованості по процентах за користування кредитними коштами.

30.07 2010 року НБУ прийнята постанова № 375, згідно до якої було відкликано банківську ліцензію позивача та ініційовано процедуру його ліквідації (а.с. 54).

З постанову НБУ № 375 вбачається, що відкликання банківської ліцензій та ініціювання процедури ліквідації позивача було здійснено в зв'язку з порушенням позивачем вимог банківського законодавства та нормативно- правових актів НБУ, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності позивача, а також з врахуванням висновку тимчасового адміністратора позивача про неможливість приведення банку в правову та фінансову відповідність до вимог Закону та нормативно - правових актів НБУ.

Відповідно до ст. 20 Закону, в редакції яка діяла станом на 30.07.2010 року: "Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках:

1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

3) у разі порушення цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;

4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України;

5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Національний банк України негайно повідомляє банк про відкликання у нього банківської ліцензії. Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути Національному банку України свою банківську ліцензію.

У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами відповідно до укладених договорів та положень цього Закону.

Рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії публікується в газеті "Урядовий Кур'єр" або "Голос України" і є підставою для звернення до суду з позовом про ліквідацію банку".

Судом апеляційної інстанції не враховано, що в постанові НБУ № 375 від 30.07.2010 року не зазначена та обставина, що контролюючими органами було виявлено, що документи надані для отримання ліцензії містять недостовірну інформацію і в зв'язку з цим у суду апеляційної інстанції не було підстав для застосування ч.3 ст. 20 Закону.

Відповідно до ст.91 Закону з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора:

1) припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

7) скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

8) вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Аналіз зазначено норми не дає підстав вважати, що по діючим кредитним договорам, за якими існує заборгованість у клієнта перед банком по процентах за користування кредитними коштами, нарахування процентів та пені припиняється в зв'язку з прийняттям постанови НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора.

Враховуючи викладене у суду апеляційної інстанції не було підстав для часткової відмови в задоволенні позовних вимог позивача.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" підлягає задоволенню, постанова апеляційної інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 270 403 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 6 250 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, а рішення суду першої інстанції повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 року прийняту у справі № 922/877/13-г скасувати, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 270 403 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 6 250 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, в іншій частині залишити без змін.

3. Рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2013 року у справі № 922/877/13-г залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" (Код ЄДРПОУ 21246745; 62340, Харківська обл., Дергачівський р-н с. Черкаська Лозова, вул. 1 Травня, 1) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (ЄДРПОУ 19358721; 61057 м. Харків, вул. Чернишевська, 4) - 2 766, 55 (дві тисячі сімсот шістдесят шість) грн. судового збору сплаченого платіжним дорученням № 3 від 21 серпня 2013 року за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий С.В.Бондар

Судді В.В.Палій

І.Д.Кондратова