Постанова

від 26.09.2013 по справі 2а-1918/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/44749/11

№ К/9991/44749/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011

у справі № 2-а-1918/10/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Хард»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 у задоволенні позову відмовлено з мотивів встановлення у судовому процесі фактів порушення позивачем норм пункту 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) та ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі - Закон № 98/96-ВР).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено: скасовано рішення ДПІ у м. Полтаві від 16.11.2005 № 0004052306/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Рішення суду вмотивоване висновком, що податковим органом у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірності прийнятого ним рішення з огляду на відсутність доказів здійснення ПП «Хард» діяльності у сфері грального бізнесу у приміщенні по пров. Рибальському, 22 у м. Полтаві.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

ДПА у Полтавській області було проведено перевірку господарської одиниці позивача - зали гральних автоматів, яка знаходиться за адресою: м. Полтава, пров. Рибальський, 22, за наслідками якої складено акт від 08.11.2005 № 343/23-317. Згідно висновків вказаного акту позивачем порушені норми частини 1 ст.3 Закону № 265/95-ВР та ст. 5 Закону № 98/96-ВР, а саме: не проведення розрахункових операцій на загальну суму 390,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій та надання послуг у сфері грального бізнесу з використанням 9 гральних автоматів за відсутності торгових патентів.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 16.11.2005 № 0004052306/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2157,18 грн.

Відповідно до пункту 1 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Частиною 1 ст.5 Закону № 98/96-ВР визначено, що патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

Під гральним бізнесом у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі. (частина 2 ст.5 цього Закону).

Абзацом першим частини четвертої цієї ж статті визначено, що торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути видано на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

Як встановлено у судовому процесі, позивач здійснював діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу в орендованому за договором оренди від 01.01.2005 приміщенні за адресою: м. Полтава, пров. Рибальський, 22, - на підставі 11 торгових патентів, строк дії яких поширювався на 2005 рік. При цьому, договір оренди був укладений на період з 01.01.2005 по 31.12.2005 .

Листом від 14.06.2005 позивач повідомив ДПІ у м. Полтаві про зупинення своєї діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу з 01.07.2005 та зобов`язувався повернути торгові патенти, внаслідок чого 01.07.2005 торгові патенти позивача (11 штук) були анульовані.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, оцінивши додані до матеріалів справи докази: лист позивача про намір розірвати договір оренди від 01.01.2005 (а.с. 13. т.1), договір оренди нежитлового приміщення між КТ «Авраменко та інші»фірма «Агро продукт» та МПП «Вегас» від 09.11.2005, в якому вказаний початок терміну дії оренди з 09.11.2005 (а.с. 13, т.2), оцінка яким дана з дотриманням норм ст.86 КАС України, враховуючи обставини наявності при проведенні перевірки 3-х попередньо анульованих торгових патентів в нотаріально завірених копіях, вивішених в доступному для огляду місці, та визнання представником позивача у судовому процесі факту наявності в приміщенні зали гральних автоматів, введених в робочий режим, на дату проведення перевірки при тому, що в цей час приміщення перебувало в оренді у позивача, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, правильно розцінив ці обставини як підтвердження факту здійснення позивачем діяльності у сфері грального бізнесу та прийшов до обґрунтованого висновку про порушення позивачем норм ст. 5 Закону № 98/96-ВР та правомірність застосованих до позивача штрафних санкцій, встановлених ст. 8 Закону № 98/96-ВР.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на зміст правового регулювання норм матеріального права щодо правомірності застосування до суб`єкта господарювання, який здійснює діяльності у сфері грального бізнесу, штрафних санкцій за порушення ним норм пункту 1 ст.3 Закону № 265/95-ВР.

Пунктом 1 частини 2 додатка до постанови Кабінету Міністрів України «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 07.02.2001 № 121 встановлено, що до 31.12.2006 всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО (обладнані фіскальною пам'яттю).

У зв'язку з цим з 01.01.2007 у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону № 265/95-ВР.

За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.

Згідно зі статтею 12 Закону України № 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 07.02.2001 № 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України №265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

Таким чином, рішення від 16.11.2005 № 0004052306/0 у частині застосування до ПП «Хард» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1950,00 грн. за порушення норм пункту 1 ст.3 Закону № 265/95-ВР є неправомірним.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити частково, змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011, позов задовольнити частково: скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 16.11.2005 № 0004052306/0 у частині застосування до Приватного підприємства «Хард» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1950,00 грн.

У позові про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 16.11.2005 № 0004052306/0 у частині застосування до Приватного підприємства «Хард» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 207,18 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписН.Є. Блажівська підписН.Г. Пилипчук