Постанова

від 01.10.2013 по справі 816/2961/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2961/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі судового засідання - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Килимник О. С.,

представника відповідача - Дзюба І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ІНТЕКСТ" до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава Полтавської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, повернення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2013 року Приватне підприємство "ІНТЕКСТ" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № 806000002/2013/000008/1 від 17 квітня 2013 року, повернення (вивільнення) фінансової гарантії в сумі 46953,46 грн.

Протокольною ухвалою 21 серпня 2013 року було здійснено заміну відповідача Полтавську митницю його правонаступником Полтавською митницею Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області /том 2 а. с. 206-207/.

22 серпня 2013 року позивачем були уточнені позовні вимоги, а саме: до раніше заявленого в позові ПП "Інтекст" просив суд Управлінню Державного казначейства України у м. Полтаві повернути позивачу з Державного бюджету надмірно перераховані грошові кошти у сумі 46 953 грн. 46 коп.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава Полтавської області, а ухвалою від 11 вересня 2013 року - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про неправомірність дій посадової особи митного органу щодо визначення митної вартості товару за резервним методом, оскільки вважає, що заявлена декларантом митна вартість є достовірною та об'єктивною, яка підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, інвойсами та іншими документами. Товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів, визначеною митним органом, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету митні платежі в розмірі 46 953 грн. 46 коп. Саме ці суми позивач просить суд повернути на його користь з Державного бюджету України.

Представник відповідача - Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області - проти позовних вимог заперечував, з тих підстав, що митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідачі - Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава Полтавської області, Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області - у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава Полтавської області надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що повернення коштів з державного бюджету здійснюється відповідно до положень Порядку повернення коштів, помилкового або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226. Просив врахувати вказані пояснення при винесенні судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Інтекст" зареєстроване як юридична особа 27 жовтня 2005 року /том 1, а. с. 84/.

Між Компанією Wujiang Xinhuali Textile Co., Ltd, Китай та ПП "Інтекст" укладено контракт № WXT12-11-22 від 22 листопада 2012 року, відповідно до якого позивач придбав текстильну продукцію та фурнітуру.

Відповідно до розділу 1 зазначеного контракту, асортимент, кількість та ціна товару зазначаються в Додатку 1 до вказаного контракту. Згідно розділу 2 визначено, що загальна вартість контракту складає 123 187,20 доларів США. Поставка товару здійснюється на умовах FOB-Shanhai (розділ 3 Контракту) /том 1, а. с. 45-52/.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 15 січня 2013 року до угоди № WXT12-11-22 від 22 листопада 2012 року /том 1 а. с. 53/, загальна вартість контракту дорівнює загальній вартості товару та складає 120 937,75 доларів США. Покупець здійснює передоплату за товар, що поставляється у розмірі 40 274,70 доларів США, сплата суми, що залишилась, у розмірі 80 663,05 доларів США здійснюється протягом 2-х днів після отримання копії коносаменту.

Додатковою угодою № 2 від 20 лютого 2013 року до контракту № WXT12-11-22 від 22 листопада 2012 року його сторони: Wujiang Xinhuali Textile Co., Ltd, - Постачальник та ПП «Інтекст» - Покупець, погодили, що у зв'язку із несвоєчасним відвантаженням товару по даному контракту в пункт 5.1, раніше викладений в редакції від 15.01.2013 року (додаткова угода № 1 від 15.01.2013 року), внести наступні зміни: слова «протягом 2-ох днів після отримання копії коносамента» замінити словами «протягом березня 2013 року»; усі інші положення контракту, яких не торкається Додаткова угода № 1 від 15.01.2013 року і ця додаткова угода від 20.02.2013 року залишаються незмінними /том 2, а. с. 32/.

Відповідно до Додатку № 1 від 15 січня 2013 року до контракту № WXT12-11-22 від 22 листопада 2012 року /том 1, а. с. 54-59/ ціна на товар склала 120 937,75 доларів США.

ПП "Інтекст" здійснено оплату на користь постачальника за договором Wujiang Xinhuali Textile Co., Ltd ціну за поставлений товар, що підтверджується банківськими документами /том 1 а. с. 60-63/, копіями платіжних доручень в іноземній валюті /том 3, а.с. 69-72/ та відповіддю-підтвердженням Харківського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» № Э.НА.0.0.0.0/17-7483 від 24.09.2013 року /том 3, а.с. 73/.

Для здійснення митного оформлення товару декларантом позивача ТОВ «КФ Лаврік», який діє від іменні ПП «Інтекст» на підставі договору доручення від 03.12.2012 року № 03.12.2012 /том 1, а.с. 17-18/, подано митну декларацію № 806020000/2013/004135 в якій задекларовано до Полтавської митниці п'ять товарів, у тому числі митну вартість товару № 1 та товару № 2 тканини виробництва Wujiang Xinhuali Textile Co., за кодом товару відповідно до рішення Полтавської митниці від 12 квітня 2013 року № КТ-806000002-0030-2013, та у відповідності до частини 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України подано декларацію митної вартості № 806020000/2013/004135 від 16 квітня 2013 року, та задекларовано товар № 1 за кодом товару 5407619000; товар № 2 за кодом товару 5903109090. Щодо коду задекларованих товарів № 3-5 під час їх митного оформлення з боку митниці зауважень не надходило.

При цьому митну вартість товарів декларантом визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно статті 58 Митного кодексу України.

При визначенні митної вартості товарів, зокрема, товарів № 1 та № 2, до ціни, що підлягала сплаті за названим контрактом, позивач додав додаткові витрати на транспортування до України (Одеський морський торговий порт), що підтверджується гр. 20 декларації митної вартості № 806020000/2013/004135 від 16 квітня 2013 року /том 1, а.с. 31/.

Таким чином, митна вартість товарів позивачем визначена в декларації митної вартості № 806020000/2013/004135 від 16 квітня 2013 року, а саме:

- для товару № 1 за кодом 5407619000: тканини вибивні, які виготовлені шляхом переплетення ниток основи та утоку; ширина з урахуванням прутів 1530-1540 мм; тканини з комплексних синтетичних поліефірних не текстурованих ниток на 100%; не дубльовані, не мають просочення та покриття (окрім вибивного малюнку); усього 31 706 м, 47 559 кв. м., 318 рулонів упакованих в поліетиленові мішки, тканини шириною 150 см., загальна кількість - 48460,5 м2. Країна виробництва CN Китай, торгівельна марка нема даних, виробник Wujiang Xinhuali Textile Co.) заявлена митна вартість у гривнях: 102897,13 грн., в іноземній валюті: 12873,41 доларів США (надалі за текстом - товар №1 тканини вибивні);

- для товару № 2 за кодом 5903109090: тканини текстильні, виготовлені шляхом переплетення ниток основи та утоку; ширина 1530-1540 мм; з однієї поверхні має суцільне покриття полівінілхлоридом; всього 15427 м, 23 140 кв. м., 154 рулонів, упакованих в поліетиленові мішки, тканини шириною 150 см. Країна виробництва CN Китай. Виробник Wujiang Xinhuali Textile Co.) заявлена митна вартість у гривнях: 119616, 93 грн., в іноземній валюті: 14965,21 доларів США (надалі за текстом - товар №2 текстильні тканини).

- для товару № 3 за кодом 5407730000: тканини виготовлені з ниток різних кольорів, шляхом переплетення ниток основи та утоку. Тканини виготовлені із комплексних синтетичних поліамідних ниток -60,0 + - 1 мас% та комплексних синтетичних поліефірних ниток - 40,0 +- 1мас%. Не дубльовані, не мають просочення та покриття. Всього 42595м, 63892,5 кв.м., 428 рулонів упакованих в поліетиленові мішки; тканини шириною 150см, заявлена митна вартість у гривнях: 583258,22 грн., в іноземній валюті: 72971,13 доларів США.

- для товару № 4 за кодом 59039099000: виготовлена з ниток чорного кольору з однієї поверхні має тонке суцільне покриття поліетилакрилом (полімером). Всього 5030 м, 7545 кв.м., 50 рулонів в упакованих в поліетиленові мішки; тканини шириною 150см., заявлена митна вартість у гривнях: 68876,33 грн., в іноземній валюті: 8617,08 доларів США.

- для товару № 5 за кодом 96071900000: застібки блискавки виготовлені із полімерних матеріалів: застібки-блискавки «трактор» № 110 довжиною 110 см.; застібки-блискавки «трактор» № 185 довжиною 85 см.; всього 61000 шт., 32400 м., в 23 тканих поліпропіленових мішках, заявлена митна вартість у гривнях: 10798,83 грн., в іноземній валюті: 12736,00 доларів США.

На виконання вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495 (надалі - Кодекс) позивачем було надано до митного органу документи, які підтверджують митну вартість товарів, про що зазначено в гр. 44 вказаних ВМД, а саме:

1) МД № 806020000/2013/004135 від 16 квітня 2013 року та декларацію митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) № WXT12-11-22 від 22 листопада 2012 року та додаткові угоди до нього № 1 від 15 січня 2013 року та № 2 від 20 лютого 2013 року;

3) рахунок-фактуру (інвойс) u/c 1122-1 від 22 листопада 2012 року;

4) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та свідчать про сплату вартості товару в розмірі 120 937,75 доларів США № 130304PBАNUA2ХАХХХ4909379473 від 04 березня 2013 року, № 130306 PBАNUA2ХАХХХ4912382220 від 06 березня 2013 року та № 130307 PBАNUA2ХАХХХ4913383682 від 07 березня 2013 року;

5) транспортні (перевізні) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості - договір на перевезення № 1 від 03 липня 2012 року, рахунок на перевезення № LS-3731696 від 12 березня 2013 року, довідка про транспортні витрати від 11 березня 2013 року;

6) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, зокрема: пакувальний лист б/н від 22 листопада 2012 року, договір на брокерське обслуговування № 03/12/12 від 03 грудня 2012 року, довідка про валютні цінності № 6 від 22 лютого 2013 року, сертифікат походження № ССРІТ 123294936 від 26 січня 2013 року, лист від 10 березня 2013 року, екологічна декларація № 19362 від 07 березня 2013 року, заява імпортера б/н від 15 квітня 2013 року, лист № 12/04/13 від 12 квітня 2013 року, лист б/н від 10 березня 2013 року, сертифікат аналізу б/н від 01 лютого 2013 року.

Відповідно до пункту 4.1 статті 54 Митного кодексу України відповідачем здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що:

відповідно до контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 загальна вартість товару складає 123 187,20 доларів США. Ціни на товар не підлягають зміні, товар продається у відповідності до доповнення до контракту, але в доповненні від 22 листопада 2012 року № 1 до контракту загальна вартість товару зазначена в сумі 120937,75 доларів США та зменшена дана вартість згідно з додаткового угодою від 15 січня 2013 року № 1.

відповідно до контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 поставка товару мала відбутися протягом 21 календарного дня за дня отримання передоплати. Передплата була здійснена 30 листопада 2012 року , а товар відвантажений згідно коносаменту 20 січня 2013 року. Умови контракту не виконані. Пунктом 5.4 контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 передбачено сплату пені за весь період простроченого строку поставки.

у наданій довідці про транспортні витрати від 11 березня 2013 року № 11/03/13 міститься посилання на рахунок-фактуру від 12 березня 2013 року № LS-3731696, який містить відомості про транспортно-експедиторське обслуговування та автотранспортні послуги по території України, хоча перевізником виступало інше підприємство

коносамент, виписаний 20 січня 2013 року, а оплата здійснена 04 березня 2013 року, 06 березня 2013 року, 07 березня 2013 року, хоча за умовами контракту мала бути здійснена через 2 дні після коносаменту. Відповідно до вимог пункту 5.5 контракту 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 умови оплати не підлягають зміні, але при цьому в додатковій угоді № 2 від 20 лютого 2013 року змінюються строки оплати.

відсутній рахунок u/c 1122 від 22 листопада 2012 року та рахунок-проформа u/c 1122, в яких містяться посилання в сертифікаті походження та відомостях про оплату за товар.

У відповідності до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості Полтавська митниця зобов'язала позивача надати протягом 10 календарних днів додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На зазначені вимоги посадових осіб митного органу позивача надав копію митної декларації країни відправлення. Стосовно виписки з бухгалтерської документації позивачем направлено митному органу повідомлення про те, яку саме бухгалтерську виписку позивач має надати. Оскільки митним органом не було надано відповіді на вказане повідомлення, позивач своїм листом /том 1 а. с. 112-113/ зазначив про затягування митним органом процедури митного оформлення товару та прохав завершити митне оформлення у строки, визначені частиною 1 статті 255 Митного кодексу України або у строки, визначені частиною 3 статті 256 Митного кодексу України відмовити у митному оформленні.

17 квітня 2013 року після проведення письмових консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 806000002/2012/000008/1, відповідно до якого митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД від 12 квітня 2013 року № 100250000/2013/14383 та від 07 березня 2013 року № 500060001/2013/7933 /том 1 а. с. 22-24/.

Полтавська митниця також зафіксувала у рішенні наступні розбіжності: відповідно до контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 загальна вартість товару складає 123 187,20 доларів США. Ціни на товар не підлягають зміні, товар продається у відповідності до доповнення до контракту, але в доповненні від 22 листопада 2012 року № 1 до контракту загальна вартість товару зазначена в сумі 120937,75 доларів США та зменшена дана вартість згідно з додаткового угодою від 15 січня 2013 року № 1; відповідно до контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 поставка товару мала відбутися протягом 21 календарного дня за дня отримання передоплати. Передплата була здійснена 30 листопада 2012 року , а товар відвантажений згідно коносаменту 20 січня 2013 року. Умови контракту не виконані. Пунктом 5.4 контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 передбачено сплату пені за весь період простроченого строку поставки; у наданій довідці про транспортні витрати від 11 березня 2013 року № 11/03/13 міститься посилання на рахунок-фактуру від 12 березня 2013 року № LS-3731696, який містить відомості про транспортно-експедиторське обслуговування та автотранспортні послуги по території України, хоча перевізником виступало інше підприємство; коносамент, виписаний 20 січня 2013 року, а оплата здійснена 04 березня 2013 року, 06 березня 2013 року, 07 березня 2013 року, хоча за умовами контракту мала бути здійснена через 2 дні після коносаменту. Відповідно до вимог пункту 5.5 контракту 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 умови оплати не підлягають зміні, але при цьому в додатковій угоді № 2 від 20 лютого 2013 року змінюються строки оплати; відсутній рахунок u/c 1122 від 22 листопада 2012 року та рахунок-проформа u/c 1122, в яких містяться посилання в сертифікаті походження та відомостях про оплату за товар.

Також в Рішенні Полтавської митниці, зокрема зазначено, що рівень заявленої декларантом митної вартості за кодом УКТЗЕД 5407619000 становить 4,59 дол. США за кг., а рівень митної вартості товарів за цим же кодом УКТЗЕД (5407619000), оформлених за ВМД від 12.04.13 № 100250000/2013/14383, що визнана митним органом становить 7,53 дол. США за кг.; рівень заявленої декларантом митної вартості за кодом УКТЗЕД 5903109090 становить 3,25 дол. США за кг., а рівень митної вартості товарів за цим же кодом УКТЗЕД (5903109090), оформлених за ВМД від 07.03.13 № 500060001/2013/7933, що визнана митним органом становить 6,00 дол. США за кг.

Обґрунтованих заперечень до заявленої позивачем митної вартості товарів № 3-5 Полтавська митниця під час їх митного оформлення не надавала.

Після ухвалення Полтавською митницею рішення про коригування митної вартості товарів та оформлення картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, позивач, відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України, задекларував товари у вільний обіг за митною вартістю, визначеною за ціною договору, під надання гарантії сплати платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Позивач задекларував митну вартість за резервним методом, внаслідок чого була складена та подана до Полтавської митниці митна декларація 806020000/2013/004364 від 19 квітня 2013 року, яка була прийнята Полтавською митницею та позивачем в якості фінансової гарантії сплачено податок на додану вартість та мито в загальній сумі 46 953 грн. 46 коп.

Згідно матеріалів справи та письмових пояснень представника відповідача /том. 2, а с. 218/ кошти в сумі 46953,46 грн. обліковувались на депозитному рахунку митниці в якості гарантії для забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів. Протягом 80 днів позивач не надав до митниці додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. Після закінчення 90 днів, а саме: 12 серпня 2013 року, вказана гарантія реалізована, тобто, перерахована до Державного бюджету України згідно аркушу коригування № 806020000/2013/282 від 12 серпня 2013 року та платіжних доручень № 359,360 від 12 серпня 2013 року, що підтверджується реєстром списання коштів за 12 серпня 2013 та списками документів по яких були списання за кодами 20, 28, а також витягом з облікової картки учасника ЗЕД з 01 серпня 2013 по 21 серпня 2013 року.

На підтвердження викладених обставин представником відповідача залучені до матеріалів справи копії: Аркушу коригування митної декларації від 19.04.2013 № 806020000/2013/004364; платіжних доручень №359, 360 від 12.08.2013 року; Списання коштів в розрізі підрозділів за період з 12.08.2013 по 12.08.2013.; Списки документів, по яких відбулось списання за кодами 20, 28; Обороти учасника ЗЕД з 01 серпня 2013 по 21 серпня 2013 року /том 2, а.с. 219-225/.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню .

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 N 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Методичних рекомендацій).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Так, позивачем задекларовано в Полтавській митниці, митну вартість товару тканини виробництва Wujiang Xinhuali Textile Co., за декларацією митної вартості № 806020000/2013/004135 від 16 квітня 2013 року.

На виконання вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України позивачем було надано до митного органу, серед іншого, документи, які підтверджують митну вартість товарів, про що зазначено в гр. 44 вказаних ВМД, а саме:

1) МД № 806020000/2013/004135 від 16 квітня 2013 року та декларацію митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) № WXT12-11-22 від 22 листопада 2012 року (вартість контракту складає 123 187,20 доларів США) та додаткові угоди до нього № 1 від 15 січня 2013 року та № 2 від 20 лютого 2013 року, відповідно до яких вартість контракту була змінена та складала 120 937,75 доларів США;

3) рахунок-фактуру (інвойс) u/c 1122-1 від 22 листопада 2012 року на суму 120937,75 доларів США;

5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та свідчать про сплату вартості товару в розмірі 120 937,75 доларів США № 130304PBАNUA2ХАХХХ4909379473 від 04 березня 2013 року, № 130306 PBАNUA2ХАХХХ4912382220 від 06 березня 2013 року та № 130307 PBАNUA2ХАХХХ4913383682 від 07 березня 2013 року;

6) транспортні (перевізні) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості - договір на перевезення № 1 від 03 липня 2012 року, рахунок на перевезення № LS-3731696 від 12 березня 2013 року, довідка про транспортні витрати від 11 березня 2013 року;

7) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: пакувальний лист б/н від 22 листопада 2012 року, договір на брокерське обслуговування № 03/12/12 від 03 грудня 2012 року, довідка про валютні цінності № 6 від 22 лютого 2013 року, сертифікат походження № ССРІТ 123294936 від 26 січня 2013 року, лист від 10 березня 2013 року, екологічна декларація № 19362 від 07 березня 2013 року, заява імпортера б/н від 15 квітня 2013 року, лист № 12/04/13 від 12 квітня 2013 року, лист б/н від 10 березня 2013 року, сертифікат аналізу б/н від 01 лютого 2013 року.

Суд зауважує, що позивачем надано документи, вичерпний перелік яких визначений статтею 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, з оскаржуваного рішення вбачається, що коригування митної вартості товару здійснено у зв'язку з тим, що митним органом встановлено неповні відомості про митну вартість (у наданих позивачем документах містились розбіжності).

Так, митним органом встановлено, що

- відповідно до контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 загальна вартість товару складає 123 187,20 доларів США. Ціни на товар не підлягають зміні, товар продається у відповідності до доповнення до контракту, але в доповненні від 22 листопада 2012 року № 1 до контракту загальна вартість товару зазначена в сумі 120937,75 доларів США та зменшена дана вартість згідно з додаткового угодою від 15 січня 2013 року № 1.

- відповідно до контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 поставка товару мала відбутися протягом 21 календарного дня з дня отримання передоплати. Передплата була здійснена 30 листопада 2012 року, а товар відвантажений згідно коносаменту 20 січня 2013 року. Умови контракту не виконані. Пунктом 5.4 контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 передбачено сплату пені за весь період простроченого строку поставки.

- у наданій довідці про транспортні витрати від 11 березня 2013 року № 11/03/13 міститься посилання на рахунок-фактуру від 12 березня 2013 року № LS-3731696, який містить відомості про транспортно-експедиторське обслуговування та автотранспортні послуги по території України, хоча перевізником виступало інше підприємство.

- коносамент, виписаний 20 січня 2013 року, а оплата здійснена 04 березня 2013 року, 06 березня 2013 року, 07 березня 2013 року, хоча за умовами контракту мала бути здійснена через 2 дні після коносаменту. Відповідно до вимог пункту 5.5 контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 умови оплати не підлягають зміні, але при цьому в додатковій угоді № 2 від 20 лютого 2013 року змінюються строки оплати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Митне регулювання - регулювання питань, пов'язаних із встановленням мит та інших податків , що справляються при переміщенні товарів через митний кордон України, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України.

Суд зазначає, що в наданих позивачем під час митного оформлення товарів документів містяться дані, які піддаються обчисленню та заявлена ПП "Інтекст" митна вартість відповідає ціні контракту зі змінами, внесеними додатковими угодами, та фактично сплачена позивачем, а тому відповідає вимогам статей 49 та 52 Митного кодексу України.

Суд також зауважує, що внесення змін до контракту (угоди), стягнення штрафних санкцій (неустойки), нарахування пені пов'язано з існуванням відповідного волевиявлення сторін такої угоди, перебуває у сфері регулювання цивільного законодавства та міжнародного приватного права, а отже регулюється диспозитивно та перебуває поза межами контрольних функцій митного органу, визначених Митним кодексом України. За таких обставин, висновки щодо правомірності дій сторін зовнішньоекономічної угоди при внесенні змін до останньої є втручанням митного органу у господарську діяльність суб'єктів зовнішньоекономічних відносин.

Крім того, щодо строків поставки то додатковою угодою № 2 від 20 лютого 2013 року до контракту № WXT12-11-22 від 22 листопада 2012 року його сторони: Wujiang Xinhuali Textile Co., Ltd, - Постачальник та ПП «Інтекст» - Покупець, погодили, що у зв'язку із несвоєчасним відвантаженням товару по даному контракту в пункт 5.1, раніше викладений в редакції від 15.01.2013 року (додаткова угода № 1 від 15.01.2013 року) внести наступні зміни: слова «протягом 2-ох днів після отримання копії коносамента» замінити словами «протягом березня 2013 року»; усі інші положення контракту, яких не торкається Додаткова угода № 1 від 15.01.2013 року і ця додаткова угода від 20.02.2013 року, залишаються незмінними /том 2, а.с. 32/.

В запереченнях на позовну заяву /том 1, а. с. 95-100/ відповідач зазначив, що під час митного оформлення був відсутній рахунок u/c1122 від 22 листопада 2012 року та рахунок-проформа u/c1122, посилання на які містяться в сертифікаті походження та відомостях про оплату за товар. Тобто, на думку відповідача, фактично оплачено інший рахунок, ніж той, що надано до митного оформлення.

Також, відповідач в запереченнях зазначав, що надані позивачем платіжні документи від 30 листопада 2012 року, 04 березня 2013 року, 06 березня 2013 року та 07 березня 2013 року, свідчать про оплату проформи-інвойсу № u/c1122, а не рахунку-фактури від 22 листопада 2012 року № u/c1122-1 від 22 листопада 2012 року, який надано до митного оформлення.

Як вже було встановлено судом, позивачем фактично оплачено 120937,75 доларів США у відповідності до контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 зі змінами, внесеними додатковими угодами. Також суд зазначає, що в банківських документах, що стосуються оцінюваного товару та свідчать про сплату вартості товару в розмірі 120 937,75 доларів США № 130304PBАNUA2ХАХХХ4909379473 від 04 березня 2013 року, № 130306 PBАNUA2ХАХХХ4912382220 від 06 березня 2013 року та № 130307 PBАNUA2ХАХХХ4913383682 від 07 березня 2013 року міститься посилання не тільки про оплату проформи-інвойсу № u/c1122, але й про оплату саме зовнішньоекономічного договору (контракту) № WXT12-11-22 від 22 листопада 2012 року.

Крім того, в матеріалах справи наявні пояснення продавця товару - Wujiang Xinhuali Textile Co. (Китай) - відповідно до яких, останній підтвердив, що ним були допущені помилки в рахунку-фактурі № u/c1122 від 22 листопада 2012 року в графі "Опис товару", у зв'язку з чим необхідно вважати дійсним виправлений рахунок-фактуру № u/c1122-1 від 22 листопада 2012 року до контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 /том 2, а. с. 59-60/. Вказані виправлення не вплинули на ціну контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 зі змінами та на фактично оплачену позивачем суму.

Суд зазначає, що на підтвердження відомостей про заявлену митну вартість контракту, згідно статті 53 Митного кодексу України, надаються, серед іншого, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). В той же час в міжнародному обігу існують два види документів: рахунок проформа та рахунок інвойс. Рахунок проформа може виписуватися і у випадках здійснення попередньої оплати за товар, а рахунок інвойс являє собою документ, в якому зазначається сума, що повинна бути сплачена за товар. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Тому подання митному органу з боку ПП "Інтекст" для оформлення рахунку інвойсу не суперечить вимогам Митного кодексу України, а існування рахунку проформи, зазначеного в платіжних документах пояснюється наявністю умови щодо здійснення часткової попередньої оплати за товар.

Стосовно твердження відповідача, що у наданій довідці про транспортні витрати від 11 березня 2013 року № 11/03/13 міститься посилання на рахунок-фактуру від 12 березня 2013 року № LS-3731696, який містить відомості про транспортно-експедиторське обслуговування та автотранспортні послуги по території України, хоча перевізником виступало інше підприємство, суд звертає увагу на наступне.

Між позивачем (клієнт) та ТОВ "Ламан Шиппинг Ейдженси" (експедитор) 03 липня 2012 року було укладено договір № 1 про транспортно-експедиційне обслуговування /том 2 а. с. 41-46/, відповідно до пункту 1 якого клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів на території України та в міжнародному сполученні, а також надавати інші транспортно-експедиційні послуги клієнту за згодою сторін. Експедитор зобов'язаний за винагороду та за рахунок клієнта організувати перевезення вантажу останнього на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги клієнту за згодою сторін, в тому числі митне оформлення вантажу. За необхідності для виконання своїх обов'язків за договором, укладати від свого та/або від імені клієнта та за рахунок клієнта угоди з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями (пункт 2.1 Договору).

ТОВ "Ламан Шипінг Ейдженсі" надано позивачу рахунок-фактуру № LS-3731696 від 12 березня 2013 року /том 2 а. с. 20/ на оплату послуг, а саме: НРР (навантажувально-розвантажувальні роботи) на території України, експедиторська винагорода на території України, автотранспортні послуги на території України, морське перевезення вантажу за межами державного кордону, транспортно-експедиторське обслуговування на території України, також довідку про вартість транспортних витрат від 11 березня 2013 року № 11/03/13 /том 2 а. с. 21/, відповідно до якої вартість морського перевезення з Shanghai (Китай) до Одеського морського торгового порту контейнера GLDU 5642719/20, по коносаменту SHG94019 з вантажем (100% Poly Fabric, 100% Poly taffeta zipper) загальною масою 18 600 кг складає 9 792 грн. Експедитування на території України не здійснювалось. Страхування вантажу не передбачено контрактом та не було здійснено.

Також, в матеріалах справи міститься лист ТОВ "Ламан Шипінг Ейдженсі" від 12 квітня 2013 року № 12/04/13 /том 2 а. с. 57-58/, відповідно до якого безпосереднє перевезення контейнера з Одеського морського торгового порту до м. Полтави здійснювало ТОВ "Трансконт-Логістик", яке є дочірнім підприємством ТОВ "Ламан Шипінг Ейдженсі". Також експедитор повідомив, що послуги надавались виключно на митній території України.

Суд зауважує, що залучення іншої організації (перевізника) до надання послуг з перевезення товарів ПП "Інтекст" прямо визначено пунктом 2.1 договору від 03 липня 2012 року № 1 про транспортно-експедиційне обслуговування. Також, суд зазначає, що ТОВ "Ламан Шипінг Ейдженсі" не був безпосереднім перевізником позивача, а саме експедитором, що також відповідає вимогам статті 932 Цивільного кодексу України, згідно якої експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Враховуючи, що у поданих до митного органу платіжних документах, з яких вбачається, що оплата здійснена відповідно до контракту від 22 листопада 2012 року № WXT12-11-22 зі змінами на суму 120937,75 доларів США, зважаючи на те, що вартість імпортованого товару співпадає з даними банківських платіжних документів, документально підтверджені, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем митна вартість товару відповідає ціні господарської операції та є сплаченою у повному обсязі.

У спірному рішення митний орган зазначив, що митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару за кодом 5407619000 ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД від 12 квітня 2013 року № 100250000/2013/14383, а товару за кодом 5903109090 ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару оформленого по ВМД від 07 березня 2013 року № 500060001/2013/7933.

Так, в матеріалах справи наявна ВМД від 07 березня 2013 року № 500060001/2013/7933, поданої ТОВ "Маркон" за результатами коригування митної вартості товару (рішення Південної митниці від 06 березня 2013 року № 500000003/2013/000006/2), на яку посилався відповідач при коригування митної вартості ПП "Інтекст".

Положеннями статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Також відповідно до додаткового аркушу Б до основного аркуша ДМВ Наказу Мінфіну від 24 травня 2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (Розділ И "Основа для розрахунку" ) для використання резервного методу при визначенні митної вартості повинні використовуватися методи, викладені у статтях 58 - 63 Кодексу, при цьому допускається обґрунтована гнучкість у застосуванні зазначених методів. Прикладами обґрунтованої гнучкості щодо методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів:

вимога про те, що час експорту ідентичних або подібних (аналогічних) товарів повинен збігатися з часом експорту оцінюваних товарів або бути максимально наближеним до нього, може тлумачитися гнучко ;

основою для визначення митної вартості може виступати вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами , виробленими у країні, відмінній від країни експорту оцінюваних товарів ;

можуть використовуватися митні вартості ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 62 та 63 Кодексу;

З пояснень відповідача /том 1 а. с. 100/ вбачається, що останнім митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару за кодом 5407619000 ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД від 12 квітня 2013 року № 100250000/2013/14383, а товару за кодом 5903109090 ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару оформленого по ВМД від 07 березня 2013 року № 500060001/2013/7933. Також, відповідач зазначив, що товари, вказані в перелічених ВМД, мають ті ж характеристики, як і ті, що подані до митного оформлення ПП "Інтекст".

Разом з тим, з митної декларації від 12 квітня 2013 року № 100250000/2013/14383 вбачається, що за кодом УКТ ЗЕД 5407619000 визначено товар, країна виробництва якого є Італія, експортовані в Україну з Польщі (експортер ZETA Eastates S. A., Chelm, Poland), в графі 11 було відображено, що торгівельною країною є Панама.

Відповідно до статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку ; 3) країна виробництва ; 4) виробник .

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Положеннями статті 60 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку .

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Також, відповідно до вимог статті 61 Митного кодексу України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Тобто, митним органом при застосуванні резервного методу визначення митної вартості товару обов'язково враховуються такі фактори як якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку, країна виробництва, виробник.

Разом з тим, умови щодо гнучкого застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до ВМД від 12 квітня 2013 року № 100250000/2013/14383 відповідачем не виконані, оскільки одним з визначених митним органом подібним товаром взагалі були товари, вироблені в Італії, експортовані з Польщі, та власником яких є Панама. Стосовно ВМД № 500060001/2013/007933 від 07 березня 2013 року відповідачем не досліджувалась якість товарів, визначених у вказаній ВМД, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

При цьому згідно Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за № 883/21195) у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо . У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Згідно письмових пояснень представника відповідача, залучених до матеріалів справи /том 1, а.с. 98/, обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості виникли і тому, що згідно довідкової інформації мережі Інтернет та наявної інформації в базах даних митниці вартість товару є більшою порівняно з заявленою. Також під час надання пояснень, представник відповідача зазначав, що коригування митної вартості зроблено саме згідно інформації баз даних митниці, при цьому митні декларації зазначені в оскаржуваному Рішенні, з посиланням на які відбулось коригування митної вартості, в розпорядженні Полтавської митниці відсутні.

З цього приводу суд зауважує, що згідно отриманого судом відповідно до статей 4, 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» з Єдиного державного реєстру судових рішень, копії судового рішення, а саме: постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року, по справі № 820/3187/13-а було скасовано рішення Південної митниці про коригування митної вартості товарів № 500000003/2013/000006/2 від 06 березня 2013 року та № 500000003/2013/000009/2 від 19 березня 2013 року, на підставі яких ТОВ "Маркон" подано, в тому числі, і МД № 500060001/2013/007933 від 07 березня 2013 року.

Враховуючи, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд дійшов висновку, що визначення Полтавською митницею митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Що стосується заявленої позивачем позовної вимоги щодо повернення позивачу з державного бюджету надмірно перераховані грошові кошти у сумі 46 953 грн. 46 коп., суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618 (далі - Порядок N 618).

Розділом III зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147 затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Порядок N 611/147).

Згідно з пунктом 2 вказаного вище Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Пунктом 5 Порядку N 611/147 передбачено, що митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету (пункт 7 Порядку N 611/147).

Під час судового розгляду справи представником позивача не надано суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.01.2013 К/9991/1320/12.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених ввізного мита та податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження митних органів та органів Державного казначейства України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ІНТЕКСТ" до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава Полтавської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, повернення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № 806000002/2013/000008/1 від 17 квітня 2013 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький