Ухвала

від 29.03.2017 по справі 816/2961/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/8991/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "Інтекст" до Полтавської митниці Міндоходів, управління Державної казначейської служби України у місті Полтаві Полтавської області, Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, повернення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ПП "ІНТЕКСТ" звернулось до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № 806000002/2013/000008/1 від 17.04.2013 р., повернення (вивільнення) фінансової гарантії в сумі 46953,46 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р., позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості № 806000002/2013/000008/1 від 17.04.2013 р. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.04.2013 р. позивачем до відповідача подано митну декларацію № 806020000/2013/004135 з метою митного оформлення товару, зокрема:

за кодом 5407619000: тканини вибивні, які виготовлені шляхом переплетення ниток основи та утоку; ширина з урахуванням прутів 1530-1540 мм; тканини з комплексних синтетичних поліефірних не текстурованих ниток на 100%; не дубльовані, не мають просочення та покриття (окрім вибивного малюнку); усього 31 706 м, 47 559 кв. м., 318 рулонів упакованих в поліетиленові мішки, тканини шириною 150 см., загальна кількість 48460,5 м2. Країна виробництва CN Китай, виробник Wujiang Xinhuali Textile Co.) заявлена митна вартість у гривнях: 102 897,13 грн., в іноземній валюті: 12 873,41 доларів США (далі - товар №1);

за кодом 5903109090: тканини текстильні, виготовлені шляхом переплетення ниток основи та утоку; ширина 1530-1540 мм; з однієї поверхні має суцільне покриття полівінілхлоридом; всього 15427 м, 23 140 кв. м., 154 рулонів, упакованих в поліетиленові мішки, тканини шириною 150 см. Країна виробництва CN Китай. Виробник Wujiang Xinhuali Textile Co.) заявлена митна вартість у гривнях: 119 616, 93 грн., в іноземній валюті: 14 965,21 доларів США (далі - товар №2).

Зазначений Товар придбано позивачем за контрактом № WXT12-11-22 від 22.11.2012 р., укладеним з Компанією Wujiang Xinhuali Textile Co., Ltd, Китай (постачальник), поставка здійснена на умовах FOB-Shanhai на підставі рахунку-фактури (інвойсу) u/c 1122-1 від 22.11.2012 р. (т. 1, а. с. 45-52).

За умовами додаткових угод № 1 від 15.01.2013 р. та № 2 від 20.02.2013 р. сторони визначили загальну вартість товару за контрактом сумою у 120 937,75 доларів США (включає вартість зокрема товарів № 1, 2) та погодили здійснити розрахунок за товар шляхом внесення покупцем передоплати за товар на суму 40 274,70 доларів США, а непогашений залишок вартості (80 663,05 доларів США) сплатити протягом березня 2013 р. (т.1, а. с. 53; т. 2, а. с. 32).

Разом з митною декларацією позивачем надано документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме, МД, декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт та додаткові угоди до нього, рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, транспортні (перевізні) документи, пакувальний лист, договір на брокерське обслуговування, довідку про валютні цінності, сертифікат походження, екологічну декларацію, заяву імпортера, сертифікат аналізу тощо.

Митну вартість товарів декларантом визначено за першим методом (за ціною договору) відповідно ст. 58 МК України (тут і далі норми МК в редакції на момент спору).

До митної вартості товару позивачем включено витрати на транспортування до України (Одеський морський торговий порт), про що зазначено в р. 20 декларації.

Митним органом проведено консультації з позивачем та запропоновано надати додаткові документи, зокрема, виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою їх продажу; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем надано копію митної декларації країни відправлення.

17.04.2013 р. відповідачем складено картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення № 806000002/2012/000008/1, яким скориговано митну вартість імпортованих позивачем товарів № 1,2 за резервним методом на підставі показників вартості інших ВМД визнаних митним органом:

для товару № 1 (код УКТЗЕД 5407619000) в сумі 7,53 дол. США за кг. (позивачем задекларовано 4,59 дол. США за кг.) - взято за основу ВМД від 12.04.2013 р. № 100250000/2013/14383.

для товару № 2 (код УКТЗЕД 5903109090) відповідачем визначено в розмірі 6,00 дол. США за кг. (позивачем задекларовано 3,25 дол. США за кг.) - взято за основу ВМД від 07.03.2013 р. № 500060001/2013/7933.

19.04.2013 р. позивачем подано митну декларацію 806020000/2013/004364 (товар задекларовано за ціною резервного методу) , сплачено податок на додану вартість та мито в загальній сумі 46 953, 46 грн., а товар випущено в вільний обіг.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, визначаючи митну вартість за шостим методом діяв неправомірно, а тому рішення митного органу підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ст. 49 МК України ( в редакції , що діяла на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2, 3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1, 2, 5, 6 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі зокрема:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

Згідно ч. 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Як встановлено, позивачем до митного оформлення за першим методом подано митну декларацію на товар від 16.04.2013 р, зовнішньоекономічний договір (контракт) № WXT12-11-22 від 22.11.2012 р., додаткові угоди до нього № 1 від 15.01.2013 р. та № 2 від 20.02.2013 р.; рахунок-фактуру (інвойс) u/c 1122-1 від 22.11.2012 р.;банківські платіжні документи на суму 120 937,75 доларів США (оплата вартості поставки);транспортні документи (договір на перевезення № 1 від 03.07.2012 р., рахунок на перевезення, довідка про транспортні витрати);інші (пакувальний лист, договір на брокерське обслуговування, довідка про валютні цінності, сертифікат походження, екологічна декларація, заява імпортера, сертифікат аналізу тощо).

Додатково, під час консультацій, позивачем надано відповідачу митну декларацію країни відправлення.

Відповідач у касаційній скарзі та під час розгляду справи судами попередніх інстанцій обґрунтовував свою позицію тим, що зазначені документи не є достатніми для підтвердження задекларованої вартості товару за першим методом, оскільки позивачем сплачено товару за меншою ціною, ніж визначено контрактом від 22.11.2012 р., сторонами порушені умови контракту, а саме не своєчасно здійснено поставка товару, не нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, не своєчасно відбулася оплата товару.

Проте, вказаним доводам відповідача судами попередніх інстанцій вже була надана належна правова оцінка, з якою погоджується і колегія суддів.

Так, вказані відповідачем обставини не свідчать про неправильне визначення позивачем митної вартості товару, оскільки внесення змін до контракту, стягнення штрафних санкцій, нарахування пені пов'язано з відповідним волевиявленням сторін такої угоди, перебуває у сфері регулювання цивільного законодавства та міжнародного приватного права, а тому не стосується контрольних функцій митного органу, передбачених МК України.

З контракту та додаткових угод до нього вбачається, що пропорційно до зменшення вартості товару зменшено також обсяг поставки, при цьому ціна за одиницю виміру товару не змінювалась .

Оплата і відвантаження товару здійснено сторонами у спосіб, передбачений основним контрактом (предоплата із наступним повним погашенням вартості), у строки, погоджені сторонами у додаткових угодах до основного контракту.

Доводи відповідача про невідповідність характеристик задекларованого товару товаросупровідним документам, коду товару за УКТЗЕД, спростовується артикулами в інвойсі, з яких вбачається відповідність характеристик товару задекларованих позивачем змісту характеристик відповідних артикулів за товарними групами (одиницями) згідно УКТЗЕД.

Також, відповідач в обґрунтування своїх доводів зазначав про факт притягнення декларанта до адміністративної відповідальності за порушення митних правил при декларуванні ввезеного позивачем товару. Проте, як встановлено, відповідна постанова від 03.10.2013 р. скасована в адміністративному порядку управлінням боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Департаменту митної справи Міністерством доходів і зборів України, про що винесена відповідна постанова 12.11.2013р., протокол № 0071/80600/13 від 25.04.2013 р. стосується іншої вантажно-митної декларації позивача, а тому не містить даних щодо предмету доказування по справі.

На момент подання митної декларації від 16.04.2013 р. вартість задекларованого товару позивачем сплачена повністю, що підтверджується платіжними документам, довідкою про валютні цінності.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів, що зазначені платіжні документи, а також документи про обсяг та якісні характеристики товару, інші надані позивачем документи є достатніми для розмитнення за першим методом, тому як відповідають критеріям ст.ст. 49, 52 МК України.

Посилання відповідача на те, що надані позивачем платіжні документи складені в оплату проформи-інвойсу № u/c1122, а не рахунку-фактури від 22.11.2012 р. № u/c1122-1 від 22.11.2012 р., який надано до митного оформлення, також не свідчать на користь доводів митного органу, оскільки в банківських документах позивача ( від 04.03.2013 р., 06.03.2013 р. 07.03.2013 р.) міститься посилання на оплату згідно зовнішньоекономічного контракту № WXT12-11-22 від 22.11.2012 р.

Подання позивачем для митного оформлення рахунку-інвойсу не суперечить вимогам МК України, а існування рахунку-проформи, зазначеного в платіжних документах, пояснюється наявністю умови щодо здійснення часткової попередньої оплати за товар.

Розбіжність в номері інвойсу є технічною помилкою, яку постачальником виправлено вже після складення позивачем платіжних документів, вказане вбачається з письмових пояснень постачальника (Wujiang Xinhuali Textile Co. (Китай). Зазначені виправлення є технічними, не впливають на ціну контракту від 22.11.2012 р. № WXT12-11-22 (враховуючи додаткові угоди), а тому не є підставою для відмови в розмитненні товару за першим методом.

Твердження відповідача, що відомості про транспортно-експедиторське обслуговування та автотранспортні послуги по території України, в довідці про транспортні витрати від 11.03.2013 р. № 11/03/13, рахунку-фактурі від 12.03.2013 р. № LS-3731696 є суперечливими в частині перевізника по митній території України, також є не обґрунтованими.

Так, перевезення товару позивача здійснено шляхом залучення ТОВ "Ламан Шиппинг Ейдженси" (експедитор) на підставі договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 03.07.2012 р. № 1, умовами якого передбачено право експедитора, за необхідності для виконання своїх обов'язків за договором, укладати угоди з іншими організаціями.

Безпосереднє перевезення товару по митній території України з Одеського морського торгового порту до місця призначення, визначеного позивачем (м. Полтава), здійснено ТОВ "Трансконт-Логістик", яке є дочірнім підприємством ТОВ "Ламан Шипінг Ейдженсі".

Статтею 932 ЦК України та пунктом 2.1 Договору від 03.07.2012 р. передбачено право експедитора, за необхідності для виконання своїх обов'язків за договором, укладати угоди з іншими організаціями, тому вказане також не є розбіжністю в первинних документах позивача.

При винесенні картки відмови в митному оформленні, коригуванні митної вартості товару, відповідач не з'ясував вище наведені обставини, що привело до необґрунтованої відмови позивачу в розмитнені товару за першим методом.

Доводи відповідача щодо не врахування судами висновку Харківського служби з експертного забезпечення митних органів від 05.04.2013р., в якому зазначено про невідповідність заявлених характеристик товару фактичним характеристикам, визначальним для класифікації товару за УКТЗЕД, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки митне оформлення відбулося за заявленим позивачем кодом УКТЗЕД, будь якого рішення про визначення іншого коду ввезеного позивачем товару митним органом не приймалося.

Як встановлено, митну вартість товару відповідачем визначено за резервним методом на підставі ВМД від 12.04.2013 р. № 100250000/2013/14383, та ВМД від 07.03.2013 р. № 500060001/2013/7933, що були визнані (прийняті) митним органом раніше.

Між тим, при коригуванні митної вартості імпортованого позивачем товару, митний орган в порушення ст. 57 МК України не мав права для застосування резервного методу визначення митної вартості без застосування послідовно визначених законом методів.

Отже, застосування резервного методу відповідачем є передчасним, а тому спірне рішення відповідача про визначення митної вартості є неправомірним.

Колегія суддів вважає, щ судові рішення у частині задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів відхилити, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: