Постанова

від 18.09.2013 по справі 808/6013/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року 16:56Справа № 808/6013/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Білоуса А.О. та представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Косицького С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 липня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі позивач або ФОП ОСОБА_3) до Державної податкової інспекції в Хортицькому районі м.Запоріжжя (далі відповідач або ДПІ у Хортицькому районі), в якому позивач просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000081720 від 26.02.2013.

Ухвалою суду від 29 липня 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 06 серпня 2013 року.

Провадження у справі зупинялось до 18 вересня 2013 року.

18 вересня 2013 року протокольною ухвалою суду клопотання представника відповідача щодо здійснення правонаступництва задоволено. Здійснено правонаступництво Державної податкової інспекції в Хортицькому районі м.Запоріжжя на її правонаступника Державну податкову інспекцію у Хортицькому районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Вважає висновки перевіряючих відповідача щодо нікчемності правочину між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Фиолент Пром» необґрунтованими. Господарська операція по придбанню позивачем у ТОВ «Фиолент Пром» автошин та автозапчастин на суму 32 000 грн., у т.ч. ПДВ 5 333,33 коп. відбулась в реальності, що підтверджується всіма необхідними первинними документами податкової та бухгалтерської звітності. В подальшому автошини та автозапчастини були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_3. Отже, відповідно до положень чинного законодавства позивач правомірно включив суму ПДВ за даною поставкою - 5 333,33 грн. - до податкового кредиту. Щодо відсутність товарно-транспортних накладних, а також інших товарно-супровідних документів зазначила, що в них була відсутня потреба, так як ФОП ОСОБА_3 володіє на праві приватної власності 5 одиницями автомобільної техніки, за допомогою якої перевозилися товари. В зв'язку з наявністю власної автомобільної техніки договори перевезення не укладались, а отже і не складались товарно-транспортні накладні.

На підставі викладеного в позовній заяві та письмових поясненнях, просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив. Зазначив, що під час перевірки, позивачем не надано товарно-транспортні накладні, а також інші товарно-супровідні документи (шляхові (подорожні) листи, тощо) на підтвердження поставок товарів від ТОВ «Фиолент Пром» до ФОП ОСОБА_3. Вважає, що відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції. В зв'язку з відсутністю документального підтвердження господарської операції правочин між позивачем та ТОВ «Фиолент Пром» є нікчемним. Отже, неправомірні дії позивача призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5333,33 грн.

З урахуванням обставин викладених в запереченнях на адміністративний позов, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 18.09.2013 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено з матеріалів справи, у період з 28.01.2013 р. по 01.02.2013 р. ДПІ у Хортицькому районі проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ «Фиолент Пром», у ході якої було встановлено порушення п.201.4 ст.201, п.198.3 ст. 198,.п 200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 за період вересень - жовтень 2011р. занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 333,33 грн.

За результатами перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 р.н.о.к.п. п.НОМЕР_1 з питань взаємовідносин з ТОВ «Фиолент Пром» (код 37358784) за вересень 2011 року» №104/172/НОМЕР_1 від 08.02.2013 року (далі по тексту - Акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000081720 від 26.02.2013, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 5 333,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1333,25 грн.

ФОП ОСОБА_3 оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Первинну скаргу позивача від 13.03.2013 р. було залишено без задоволення рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Запорізькій області №11/111/10-420 від 13.05.2013 р.

Повторну скаргу позивача від 23.05.2013 р. було також залишено без задоволення рішенням Міністерства доходів і зборів України №1952/м/99-99-10-01-03-14 від 10.06.2013 р.

Не погодившись з зазначеними рішеннями позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративним позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в Акті перевірки відповідач прийшов до висновку про безпідставність включення позивачем суми у розмірі 5333,33 грн. до податкового кредиту, оскільки у позивача відсутній об'єкт оподаткування ПДВ за операцією з ТОВ «Фиолент Пром» відповідно до ст.185 ПК України через те, що ФОП ОСОБА_3 не є покупцем товару у ТОВ «Фиолент Пром» (стор.15 Акта перевірки).

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач вказав, що основним контрагентом (постачальником) ТОВ «Фиолент Пром», за рахунок якого останній сформував податковий кредит за вересень 2011 pоку, є ПП «Тіаграм». На стор.8 Акта перевірки ДПІ у Хортицькому районі зазначило, що через відсутність будь-яких товарно-супроводжуючих документів (ТТН, шляхові листи тощо), інформації про наявність у підприємства складських приміщень (власних чи орендованих) неможливо підтвердити факт придбання ТОВ «Фиолент Пром» товару у ПП «Тіаграм».

Посилаючись на ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, відповідач визнав правочин, вчинений ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Фиолент Пром», нікчемним, тобто таким, що не створює жодних юридичних наслідків , крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім того, на стор.15 Акта перевірки, відповідач вказав, що фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визнання податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у платника податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості послуг з ПДВ.

Однак, згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених норм вбачається, що підставою для формування податкового кредиту підприємства є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

На сторінці 11 Акту перевірки зазначено, що позивачем до перевірки було надано:

- договір на постачання товару №208 від 01.09.2011;

- податкову накладну №4 від 05.09.2011;

- видаткову накладну №ф-00000210 від 05.09.2011;

- рахунок-фактуру №00000002 від 05.09.2011;

- квитанція до прибуткового касового ордеру №0802 від 08.02.2011;

- квитанція про сплату запасних частин від 28.10.2011.

Таким чином, позивачем до перевірки надані всі документи, передбачені Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які необхідні для формування податкового кредиту.

Крім того, позивачем додаткового надано, а судом долучено до матеріалів справи, наступні документи:

- свідоцтва про реєстрацію 5 транспортних засобів на 5 арк.;

- копії актів списання запасних частин від 31.10.2011 на 5 арк.;

- дублікат платіжного доручення №260 від 28.10.2011 на суму 32000 грн. на 1 арк., який підтверджує факт оплати за отриманий товар;

Зі змісту інформації викладеної на сторінках 8 та 15 Акту перевірки вбачається, що сума податкового кредиту не підтверджена внаслідок того, що:

- до перевірки не надано документів, що свідчать про факт здійснення господарської операції з поставки товарів (товарно-транспортних накладних, шляхових листів, тощо);

- у ТОВ «Фиолент Пром» відсутні будь-які товарно-супроводжуючи документи (ТТН, шляхові листи тощо), на підставі яких можливо підтвердити факт придбання ТОВ «Фиолент Пром» товару у ПП «Тіаграм».

Посилаючись на це податковий орган робить висновок про нікчемність правочину та не здійснення поставки товару.

З огляду на вказані обставини суд вважає за необхідне зазначити наступне.

По-перше, що стосується відсутності товарно-транспортних накладних, шляхових листів, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Фиолент Пром» укладено договір на постачання товару №208 від 01.09.2011.

Предметом договору є поставка товару покупцю згідно до накладної.

Відповідно до підпункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі - Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. При цьому, ці положення не передбачають, що ТТН обов'язково оформлюється на всі перевезення вантажів.

У відповідності до п.11.4 Правил перевезень, оформлення перевезень вантажів товарно - транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - видається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, складання товарно-транспортної накладної обов'язково при існуванні окремої особи - Перевізника. В даних правовідносинах ТТН є документом, що посвідчує факт руху товару між вантажовідправником, перевізником, вантажоодержувачем.

В той же час, при відсутності особи Перевізника товар Постачальником одразу передається кінцевому покупцю, що виключає необхідність документального підтвердження та посвідчення обов'язків третьої особи щодо транспортування даного товару, в тому числі ризиків щодо його пошкодження та втрати.

В даному випадку позивач має у власності 5 автомобільних засобів, за допомогою яких перевозився товар. Отже, він не мав обов'язку складати товарно-транспортні накладні чи шляхові листи. Також, ним не укладався окремий договір на перевезення товару.

Товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, на підставі якого можливо дійти висновку про фактичну поставку товару і відповідно висновку про документальне підтвердження понесених платником витрат. Товарно-транспортна накладна не є документом податкового обліку, на підставі якого здійснюється нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів і таким чином відсутність товарно-транспортних накладних не спростовує реальність вчинених операцій.

Зазначена позиція підтверджується також ухвалою Вищого адміністративного суду з цього питання у аналогічній справі від 07.03.2013 К/9991/35870/11, від 25.06.2012 К/9991/25932/11.

Також, в інформаційному листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011р. Вищий адміністративний суд України, зазначив, що: «Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.».

По-друге що стосується відсутності ознак товарності господарських операцій (не здійснення факту поставки товару) між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Фиолент Пром», а також не доведеності факту отримання ТОВ «Фиолент Пром» товару від ПП «Тіаграм».

Господарські операції, щодо яких проводилась перевірка, здійснювались на підставі договору № 208, укладеного між позивачем (покупцем) та ТОВ «Фиолент Пром» (постачальником) 01.09.2011 року.

Предметом зазначеного договору, є постачання товару (в т.ч. запасних частин для автомобілів, автошин і т.д) покупцю згідно наданої накладної.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності позивача є:

- Транспортне оброблення вантажів;

- Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

- Вантажний автомобільний транспорт.

Позивач має у власності 5 транспортних засобів, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Фиолент Пром» товару підтверджується: договором на постачання товару №208 від 01.09.2011; податковою накладною №4 від 05.09.2011, видатковою накладною №ф-00000210 від 05.09.2011, рахунком-фактури №00000002 від 05.09.2011, квитанцією до прибуткового касового ордеру №0802 від 08.02.2011, квитанцією про сплату запасних частин від 28.10.2011, які оформлені належним чином.

Ані договір, ані первинні та інші документи, складені на підтвердження здійснення зазначеної господарської операції, не визнавались недійсними, або такими, що неналежним чином оформлені.

Документи складено існуючими суб'єктами господарювання, правовий та податковий статус яких є належним та відповідає чинному законодавству.

Отриманий товар оприбуткований та оплачений в повному обсязі і в подальшому використаний у господарській діяльності, що підтверджується копіями актів списання запасних частин, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків (позивача).

Стосовно твердження відповідача, що у ТОВ «Фиолент Пром» відсутні будь-які товарно-супроводжуючи документи (ТТН, шляхові листи тощо), на підставі яких можливо підтвердити факт придбання ТОВ «Фиолент Пром» товару у ПП «Тіаграм», то згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Жодною нормою законодавства України, в тому числі Податковим кодексом України для платників податків (Покупців) не передбачається а ні обов'язків, а ні прав, вимагати від контрагентів - постачальників будь-яких відомостей щодо, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією придбання або продажу товарів, визначення осіб від яких походять дані товари і тим паче відомості, що стосується безпосередньо третіх осіб, які є контрагентами самого постачальника.

Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 27.06.2013 за №3642/6/99-99-19-04-01-15, згідно з положеннями Податкового кодексу України право суб'єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), безперечно, залежить від сплати вказаного податку у ціні придбання товару, використання придбаного товару у господарській діяльності та підтвердження вказаної операції відповідними первинними документами. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення - Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства «Інтерсплав» проти України (2007 рік) та у справі за позовом товариства «Булвес» проти Болгарії (2009 рік)).»

По-третє, щодо висновків податкового органу про нікчемність правочину.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Частиною 1 етапі 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від06.11.2009 звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодними нормами діючого законодавства не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не подано жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, тощо, щодо договору укладеному між ФОМ ОСОБА_3 та ТОВ «Фиолент Пром».

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем документально не доведено обґрунтованість висновків Акту перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем надані всі необхідні документи та матеріали, які свідчать про реальність вчиненого правочину.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 26 лютого 2013 року №0000081720.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко