Ухвала

від 15.10.2013 по справі 812/5177/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року справа №812/5177/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Карпушової О.В., Сухарька М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщені суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі № 812/5177/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нертіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нертіс» до Макіївською об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано повністю недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Луганській області Державної податкової служби від 28.05.2013 року № 0000232220 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича компанія «Нертіс» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 66453грн., у тому числі 44302,00грн. - за основним платежем, 22151,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), визнано повністю недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Луганській області Державної податкової служби від 28.05.2013 року № 0000242220 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нертіс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42192,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ТОВ «НВК «Східний резерв», що було виявлено в ході документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Апелянт посилається на відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача, а тому і безпідставність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі первинних документів, виданих за цими господарськими операціями.

Апелянт зауважує, що під час судового розгляду справи позивачем були надані специфікації до договору та подорожні листи, які не були надані до перевірки, а тому суд першої інстанції з урахуванням приписів п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України не повинен був приймати ці докази. Також суд не звернув уваги на те, що договір на постачання продукції між ТОВ «НВК «Нертіс» та ТОВ «Східний резерв» було укладено 01.05.2012 року в той час, як договір на придбання ТОВ «Східний резерв» у ТОВ «Брідстаф» даної продукції було укладено лише 01.07.2012 року, тобто позивач уклав договір на придбання відповідної продукції раніше, ніж підприємство-контрагент уклало договір на придбання цієї ж продукції.

Крім того, апелянт зазначив, що у наданих позивачем подорожніх листах, у графі 25 «Номери прикладених товарно-транспортних накладних» зазначено номери ТТН. відповідно до яких транспортування товару здійснювалося від ТОВ «Брідстаф» до ТОВ «НВК «Східний резерв» та одночасно ТТН, відповідно до яких здійснювалося транспортування від ТОВ «НВК «Східний резерв» до позивача із зазначенням пункту відправлення м.Луганськ, що є неможливим, оскільки територіально ТОВ «Брідстаф»» знаходиться у м. Київ.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку відповідача та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача у період з 15 травня 2013 року по 17 травня 2013 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Науково-виробнича компанія «Нертіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Східний резерв» за жовтень, листопад 2012 року, результати якої оформлено актом від 17 травня 2013 року № 877/22-6/35707018 (далі Акт перевірки) (т.1 арк. справи 16-30)..

Згідно висновків Акту перевірки встановлені порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п.200.1, п.200.3, ст..200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за листопад 2012 року у сумі 42192грн; порушення пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 44302 грн., у тому числі за ІV квартал 2012 року на суму 44302 грн.

Висновки акта перевірки вмотивовані нереальністю здійснення господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг) від товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Східний резерв» за жовтень, листопад 2012 року.

17.05.2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000232220 про збільшення ТОВ «НЕРТІС» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 66453грн., у тому числі 44302,00 грн. - за основним платежем, 22151,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 арк. справи 31); та № 0000242220 про зменшення ТОВ «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42192грн. (т.1 арк. справи 32).

Також судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» та товариством з обмеженою відповідальністю «НВК «Східний резерв» був укладений договір щодо постачання товарів №9 від 01.05.2013 (т.1 арк. справи 117-118).

На виконання умов вищевказаного договору позивач на адресу ТОВ «НВК «Східний резерв» здійснило поставку товарів, визначених у специфікаціях за жовтень та листопад 2012р. на суму 1 355 901,49грн.

Відповідно до платіжних доручень ТОВ «НВК «Нертіс» на користь ТОВ «НВК «Східний резерв» на виконання умов вищевказаного договору була сплачена сума у розмірі 247899,82грн. про що свідчить відповідні доручення, а також умови розрахунків між сторонами (т.1 арк. справи 101-107, 108, 109).

На підтвердження реальності операцій з поставки товару на адресу ТОВ «НВК «Нертіс» від його контрагента ТОВ «НВК «Східний резерв», за період жовтень - листопад 2012 р. позивачем до матеріалів справи надано копії оригіналів відповідних документів, а саме: специфікації до договору № 9 за період з 01.10.2012 по 27.11.2012. (т.1 арк. справи 119-148), податкові накладні між продавцем ТОВ «НВК «Східний резерв» та покупцем ТОВ «НВК «Нертіс» (т.1 арк. справи 149-178), видаткові накладні за період з 01 жовтеня по 27 листопада 2012 (т.1 арк. справи 178 - т.2 арк. справи 19), товарно-транспортні накладні за період з 01 жовтня по 27 листопада 2012 (т.1 арк. справи 180 - т.2 арк. справи 20), подорожні листи за період з 01 жовтня по 27 листопада 2012 (т.2 арк. справи 21-49), договори оренди автомобілів від 09 червня 2012; від 01 липня 2012, з допомогою яких здійснювались перевезення товарів (т.2 арк. справи 50-53).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про неможливість фактичного здійснення між позивачем та ТОВ «НВК «Східний резерв» господарських операцій, а також про те, що проведені операції не мають реального товарного характеру, свого підтвердження не знайшли, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В частині відмови в задоволені решти позовних вимог постанова суду першої інстанції сторонами по справі не оскаржується.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових і видаткових накладних є підставою для включення до валових витрат і податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів нікчемності або визнання недійсним правочину, що був укладений позивачем з ТОВ «НВК «Східний резерв».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, на момент здійснення відповідачем перевірки, реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «НВК «Східний резерв» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, тому позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з ТОВ «НВК «Східний резерв» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги надані позивачем в судовому засіданні специфікації до договору та подорожні листи, які не були надані до перевірки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивач під час проведення документальної перевірки взагалі жодних первинних документів у платника податків не витребовував, а використав копії тих документів, які раніш отримував на свій інформаційний запит, тобто поза межами проведення перевірки. При цьому підставою для призначення цієї позапланової перевірки стало неповне, на думку відповідача, надання первинних документів платником податків на запит податкового органу.

Щодо посилань апелянта на невідповідність дат укладення ТОВ «НВК «Східний резерв» договорів на поставку товарів з їх постачальником та покупцем, то вони також є недоречними, оскільки для оцінки реальності господарських операцій мають значення відповідність дат постачання товарів, а не дат укладення договорів. Суд вважає, що прийняття суб'єктом господарювання на себе зобов'язань з поставки товару іншому суб'єкту господарювання ще до придбання такого товару у свою власність не суперечить змісту підприємницької діяльності та нормам законодавства.

Доводи апелянта про те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні та подорожні листи містять недостовірну інформацію також не заслуговують на увагу. На думку апелянта реєстрація ТОВ «Брідстаф» у м.Київ виключає можливість постачання ним на користь ТОВ «НВК «Східний резерв» матеріальних цінностей, які відразу перевозились на користь ТОВ «НВК «Нертіс», з території м.Луганськ. Ці доводи є безпідставними, оскільки суб'єкт господарювання може мати у власності матеріальні цінності в будь-якому місті незалежно від місця своєї державної реєстрації та юридичної адреси, а так само відвантажувати належний йому товар з будь-якого місця, де він перебуває. Переконливих доказів про те, що ТОВ «Брідстаф» не міг здійснювати відвантаження належного йому товару з території м.Луганськ відповідачем не надано.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «НВК «Східний резерв» і правомірність віднесення позивачем до валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість сум понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі № 812/5177/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нертіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 15 травня 2013 року № 541, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 року № 0000232220, № 0000242220 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

О.В. Карпушова

М.Г. Сухарьок