Рішення

від 01.10.2013 по справі 911/3113/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"01" жовтня 2013 р. Справа № 911/3113/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деніка", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнянський комбікормовий завод", Київська обл., смт Рокитне про стягнення 67059,21 грн. за участю представників:

позивача:Кійко О.А. - дов. від 06.08.2013р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Деніка" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнянський комбікормовий завод" (далі - відповідач) про стягнення 67059,21 грн., з яких 60020,00 грн. основний борг, 4517,21 грн. 26% річних та 2522,00 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 04.02.2013р. № 330204 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язується поставити і передати у власність відповідача - покупця товар згідно специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар згідно специфікації і оплатити його на умовах, передбачених цим договором. Сторони підписують специфікацію на кожну окрему поставку товару, специфікація є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору у специфікаціях зазначаються найменування, асортимент і кількість товару, його ціна і загальна вартість. За згодою сторін в специфікаціях можуть бути зазначені додаткові відомості про товар, а також інші, ніж в договорі, умови поставки товару та його оплати. У цьому випадку, до поставки товару здійснюваної за такою специфікацією, застосовуються правила, погоджені сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору ціна товару вказується в специфікації і може бути змінена за згодою сторін. Загальна вартість договору визначається як вартість всіх поставок товару, здійснених відповідно дот специфікації до цього договору.

Якщо інше не погоджено сторонами у специфікації, покупець оплачує товар на умовах 100% передоплати (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору покупець сплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.2 договору).

Специфікаціями від 04.02.2013р. № 1, від 19.02.2013р. № 2, від 12.03.2013р. № 3, від 14.03.2013р. № 4, від 08.04.2013р. № 5, від 17.05.2013р. № 6 та від 13.06.2013р. № 7 до договору сторони погодили найменування, кількість та вартість товару, що постачається за договором, а також умови оплати, зокрема п. 3 кожної із перелічених специфікацій сторони встановили, що оплата здійснюється протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.

На виконання умов договору та у відповідності до перелічених вище специфікацій до договору позивач в період з лютого по червень 2013р. поставив відповідачу товар по наступним видатковим накладним: від 02.02.2013р. № РН-0000018 на суму 30025,00 грн., від 19.02.2013р. № РН-0000029 на суму 3300,00 грн., від 12.03.2013р. № РН-0000053 на суму 32600,00 грн., від 14.03.2013р. № РН-0000056 на суму 25900,00 грн., від 08.04.2013р. № РН-0000088 на суму 8600,00 грн., від 17.05.2013р. № РН-0000132 на суму 4120,00 грн. та від 13.06.2013р. № РН-0000169 на суму 8800,00 грн., всього на загальну суму 113345,00 грн., а відповідач на підставі довіреностей від 14.03.2013р. № 45, від 08.04.2013р. № 56 та від 13.06.2013р. № 80 вказаний товар отримав. Зазначені видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств. Завірені копії вищезазначених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково, сплативши на користь позивача: 07.03.2013р. грошові кошти в сумі 3300,00 грн. за поставлений згідно видаткової накладної від 19.02.2013р. № РН-0000029 товар; 08.04.2013р. грошові кошти в сумі 30025,00 грн. за поставлений згідно видаткової накладної від 02.02.2013р. № РН-0000018 товар та 13.06.2013р. грошові кошти в сумі 20000,00 грн. за поставлений згідно видаткової накладної від 12.03.2013р. № РН-0000053, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за відповідний період, завірені копії яких залучені до матеріалів справи, в зв'язку з чим за відповідачем рахується борг в розмірі 60020,00 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Розмір зазначеної заборгованості підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами у справі за період з 01.07.2013р. по 23.07.2013р., відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 23.07.2013р. складає 60020,00 грн. Зазначений акт складений та підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 60020,00 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 60020,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк погоджений сторонами у специфікація до договору, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору, яким встановлено, що в разі прострочення виконання грошового зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 26% річних від простроченої суми, просить суд стягнути з відповідача 26% річних від простроченої суми боргу за загальний період прострочення з 27.03.2013р. по 02.08.2013р., розмір яких за його розрахунком складає 4517,21 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 26% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині є доведеною і обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати за товар пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 27.03.2013р. по 09.06.2013р. складає 2522,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині є доведеною і обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 60020,00 грн. основного боргу, 4517,21 грн. 26% річних та 2522,00 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнянський комбікормовий завод" (09600, Київська область, Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Вокзальна, 222, ідентифікаційний код 37800131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деніка" (49000, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н, вул. Леніна, 2 А, кв. 65, ідентифікаційний код 37276765) 60020 (шістдесят тисяч двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 4517 (чотири тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 21 коп. 26% річних, 2522 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 00 коп. пені, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 16.10.2013р.