Постанова

від 05.12.2013 по справі 911/3113/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа№ 911/3113/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

секретаря судового засідання Ворони В.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Воронков А.А. - дов. б/н від 03.12.2013 р.;

від відповідача - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю

«Рокитнянський комбікормовий завод»

на рішення Господарського суду Київської області

від 01.10.2013 року

у справі № 911/3113/13 (суддя Ю.В. Подоляк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деніка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський

комбікормовий завод»

про стягнення 67 059,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.10.2013 року по справі № 911/3113/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деніка» 60 020 грн. основного боргу, 4517,21 грн. 26% річних, 2522 грн. пені, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2013 року по справі № 911/3113/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.12.2013 року.

22.11.2013 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Деніка» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Деніка» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надав.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року про прийняття апеляційної скарги до провадження надсилалась сторонам за адресами вказаними у позовній заяві та апеляційній скарзі. Вказану ухвалу відповідач отримав 21.11.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 86).

Колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деніка» (далі - Позивач, Постачальник, ТОВ «Деніка») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» (далі - Відповідач, Замовник, ТОВ «Рокитнянський комбікормовий завод») було укладено договір поставки № 330204 (далі - Договір).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар згідно специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти товар згідно специфікації і оплатити його на умовах, передбачених цим договором. Сторони підписують специфікацію на кожну окрему поставку товару, специфікація є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1 Договору у специфікаціях зазначаються найменування, асортимент і кількість товару, його ціна і загальна вартість. За згодою сторін в специфікаціях можуть бути зазначені додаткові відомості про товар, а також інші, ніж в договорі, умови поставки товару та його оплати. У цьому випадку, до поставки товару здійснюваної за такою специфікацією, застосовуються правила, погоджені сторонами у специфікації.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено, що ціна товару вказується в специфікації і може бути змінена за згодою сторін. Загальна вартість договору визначається як вартість всіх поставок товару, здійснених відповідно до специфікації до цього договору.

Як встановлено п. 5.1 Договору, якщо інше не погоджено сторонами у специфікації, Покупець оплачує товар на умовах 100% передоплати.

Відповідно до п. 5.2 Договору Покупець сплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, вказаний в цьому договорі.

Згідно п. 10.2 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Специфікаціями від 04.02.2013 року № 1, від 19.02.2013 року № 2, від 12.03.2013 року № 3, від 14.03.2013 року № 4, від 08.04.2013 року № 5, від 17.05.2013 року № 6 та від 13.06.2013 року № 7 до Договору сторони погодили найменування, кількість та вартість товару, що постачається за Договором, а також умови оплати (а.с. 34-40).

Пунктом 3 вказаних специфікацій сторони встановили, що оплата здійснюється протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.

Позивач, в період з лютого по червень 2013 року, на виконання умов Договору та у відповідності до перелічених вище специфікацій до Договору, поставив Відповідачу товар по наступним видатковим накладним:

від 04.02.2013 року № РН-0000018 на суму 30 025 грн.;

від 19.02.2013 року № РН-0000029 на суму 3 300 грн.;

від 12.03.2013 року № РН-0000053 на суму 32 600 грн.;

від 14.03.2013 року № РН-0000056 на суму 25 900 грн.;

від 08.04.2013 року № РН-0000088 на суму 8 600 грн.;

від 17.05.2013 року № РН-0000132 на суму 4 120 грн.;

від 13.06.2013 року № РН-0000169 на суму 8 800 грн.,

всього на загальну суму 113 345 грн., а відповідач на підставі довіреностей від 14.03.2013 року № 45, від 08.04.2013 року № 56 та від 13.06.2013 року № 80 вказаний товар отримав. Видаткові накладні підписані та засвідчені печатками з боку обох сторін без будь-яких заперечень та зауважень.

Крім видаткових накладних Позивач надав податкові накладні та рахунки фактури (а.с. 41-54).

Відповідач за товар розрахувався частково, сплативши на користь позивача:

07.03.2013 року 3 300 грн. за поставлений товар, згідно видаткової накладної від 19.02.2013 року № РН-0000029;

08.04.2013 року 30 025 грн. за поставлений товар, згідно видаткової накладної від 04.02.2013 року № РН-0000018;

13.06.2013 року 20 000 грн. за поставлений товар, згідно видаткової накладної від 12.03.2013 року № РН-0000053.

Вказане підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за відповідний період (а.с. 28-30).

Таким чином, за Відповідачем виникла заборгованість по сплаті за поставлений товар в сумі 60 020 грн. (113 345 грн. поставлений товар - 53 325 грн. оплата за поставлений товар).

Заборгованість підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 23.07.2013 року, підписаним та засвідченим печатками з боку обох сторін без будь-яких заперечень та зауважень (а.с. 27).

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором Відповідачем, Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар по Договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено п. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України, та відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати заборгованості в розмірі 60 020 грн. суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення Відповідачем обов'язку зі сплати поставленого товару та стягненню на користь Позивача 60 020 грн. заборгованості за поставлений товар.

Крім того, Позивач за прострочення грошового зобов'язання нарахував та просить стягнути з Відповідача пеню за період з 27.03.2013 року по 02.08.2013 року в сумі 2 522 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Абзацом 1 п. 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення оплати за товар Покупець за кожен день прострочення сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення.

Як встановлено вище, Відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк погоджений сторонами у специфікаціях до Договору.

Враховуючи вищезазначене, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з Відповідача 2 522 грн. пені за період з 27.03.2013 року по 02.08.2013 року.

Крім того, позивач за прострочення грошового зобов'язання нарахував та просить стягнути з відповідача 26 % річних за період з 27.03.2013 року по 02.08.2013 року в сумі 4 517,21 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Абзацом 2 п. 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 26 % річних від простроченої суми.

Враховуючи вищезазначене, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з Відповідача 4 517,21 грн. 26 % річних за період з 27.03.2013 року по 02.08.2013 року.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 60 020 грн. основного боргу, 2 522 грн. пені та 4 517,21 грн. 26% річних.

Апелянт у своїй скарзі посилається на порушення його прав, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не відклав розгляд справи та не надав змоги Відповідачу обґрунтувати свої заперечення щодо вимог Позивача.

Колегія суддів вважає такі посилання безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що Відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвала суду першої інстанції про порушення провадження по справі від 12.08.2013 року, якою розгляд справи призначено на 01.10.2013 року, була вручена Відповідачу 19.08.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 4).

Таким чином, у Відповідача було майже півтора місяці для надання своїх заперечень, проте він своїм правом не скористався.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2013 року по справі № 911/3113/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2013 року по справі № 911/3113/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/3113/13 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз

Повний текст рішення складено 10.12.2013 року.