Постанова

від 16.10.2013 по справі 901/2877/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 901/2877/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Балюкової К.Г.,

Видашенко Т.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Кручиніна К.Є., довіреність № б/н від 03 вересня 2013 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Електробудова Україна")

відповідача: Дюкарь Є.С., довіреність № б/н від 06 березня 2012 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Крименергосети" )

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Крименергосети" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шаратов Ю.А.) від 17 вересня 2013 року у справі № 901/2877/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електробудова Україна" (вул. Генерала Петрова, 20, офіс 7, м. Севастополь, 99011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Крименергосети" (1. вул. Крилова, 135, м. Сімферополь, 95001; 2. вул Леніна, 12, офіс 6, м. Сімферополь, 95001)

про стягнення суми у розмірі 289028,08 грн., з якої 257049,50 грн. основна сума заборгованості, 5468,68 грн. - 3 відсотки річних, 26499,90 грн. - пеня

ВСТАНОВИВ :

29 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Електробудова Україна» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична Компанія «Крименергосети» про стягнення суми у розмірі 289028,08 грн., з яких: 257049,50 грн. - основна сума заборгованості, 5468,68 грн. - 3% річних, 26499,90 грн. - пеня (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) (а.с. 3-5, 50-51).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК Крименергосети» умов договору поставки від 27 серпня 2012 року № 02-08/2012 щодо своєчасної та повної сплати грошових коштів за отриманий товар. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних та пеню.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2013 року у справі № 901/2877/13 задоволено у повному обсязі (а.с. 56-61).

Рішення мотивоване правомірністю позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підтверджені належними доказами.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична Компанія «Крименергосети» звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем при зверненні до господарського суду не надано листів відповідача на замовлення того чи іншого товару, що є свідченням безпідставності виставлення та оформлення специфікації. Таким чином, позивачем, у супереч вимог статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, не наведено підстав оформлення специфікації, що ставить під сумнів здійснення поставки товарів відповідно до умов договору поставки № 02-08/2012 від 27 серпня 2012 року.

Крім того, у позивача не було підстав поставляти на користь відповідача товар, визначений специфікацією, оскільки передбачена умовами договору поставки та специфікацією передоплата у розмірі 30% вартості товару, збоку відповідача на користь позивача, не здійснювалась, проектна документація, погоджена з ПАТ «ДПЕК «Крименерго» не надавалась, хоча сукупність зазначених обставин є єдиною законною підставою для поставки товару.

Також, заявник апеляційної скарги вказує на те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Електробудова Україна» є передчасними, оскільки строк дії договору, а отже і момент виконання збоку відповідача грошового зобов'язання перед позивачем спливає до спливу строку дії самого договору, тобто, 31 грудня 2013 року. Окрім того, виконаний розрахунок штрафних санкцій викликає сумніви у правильності та вірності обчислень, оскільки визначення таких даних потребує спеціальних знань, якими володіє особа відповідного останнього рівня та певної кваліфікації.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2013 року у справі № 901/2877/13 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична Компанія «Крименергосети» прийнято до провадження.

15 жовтня 2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Електробудова Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вона є необґрунтованою, а оскаржуване рішення суду без змін, вважаючи його законним.

16 жовтня 2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична Компанія «Крименергосети» надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи з метою встановлення чи спростування підстав наявності у відповідача заборгованості та визначення розміру штрафних санкцій.

Судова колегія розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні, яке призначено на 16 жовтня 2013 року, вирішила відмовити у його задоволенні, оскільки воно є необґрунтованим. Крім того, для встановлення наявності або відсутності заборгованості за договором не потрібно спеціальних знань, оскільки зазначений факт встановлюється за поданими сторонами документами, тобто кожна сторона повинна довести факт виконання нею умов договору у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке призначено на 16 жовтня 2013 року, представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична Компанія «Крименергосети» підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити у повному обсязі. Представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Електробудова Україна» просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки воно прийнято судом при повному дослідженні матеріалів справи та на підставі норм чинного законодавства.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

27 серпня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Електробудова Україна» (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична Компанія «Крименергосети» (далі - Покупець) укладено договір поставки № 02-08/2012 (далі - Договір) (а.с. 14-16).

Відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 Договору Постачальник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність (поставити) Покупцеві продукцію (товар), а Продавець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму. Асортимент, кількість і ціна товару, зокрема, доплати/скидки до ціни за зміну якісних показників, погоджуються сторонами в специфікаціях до договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, посвідчуються печатками та є невід'ємною частиною цього договору.

27 серпня 2012 року між Постачальником та Продавцем було підписано Специфікацію №1 до Договору, в якій визначено асортимент, кількість та ціну товару - електротехнічного обладнання та комплектуючих, що підлягає поставки. Загальна вартість товару у вказаній специфікації визначена у розмірі 873110,76 грн.(а.с. 17).

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що строки оплати товару погоджуються сторонами в специфікаціях.

У пункті 2 Специфікації №1 до Договору сторони встановили обов'язок Покупця здійснити попередню оплату у розмірі 30% загальної суми специфікації протягом п'яти робочих днів з моменту підписання специфікації, а решту 70% суми специфікації - протягом вісімдесяти календарних днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору та Специфікації № 1 було здійснено поставку товару відповідачу на узгоджену суму у розмірі 840170,88 грн. відповідно до видаткової накладної від 08 січня 2013 року № 1 та на суму 32939,88 грн. відповідно до видаткової накладної від 25 березня 2013 № 6.

Вказаний товар отриманий відповідачем, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2 від 08 січня 2013 року та № 52 від 25 березня 2013 року. Крім того, факт отримання зазначеного товару не заперечується відповідачем.

Оплату товару, отриманого за вищезазначеними накладними відповідач здійснив частково на загальну суму 616051,26, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення № 39 від 30 серпня 2012 року на суму 252051,26 грн. (попередня оплата товару 30%);

- платіжне доручення № 500 від 28 травня 2013 року на суму 250000,00 грн.;

- платіжне доручення № 572 від 23 липня 2013 року на суму 19000,00 грн.;

- платіжне доручення № 574 від 24 липня 2013 року на суму 15000,00 грн.;

- платіжне доручення № 590 від 14 серпня 2013 року на суму 80000,00 грн. (а.с. 22-24).

26 червня 2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість за Договором у розмірі 257059,50 грн. (а.с. 11).

Відповідач вимоги зазначеної претензії не виконав, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначалось вище, між сторонами по справі був підписаний договір поставки, який в силу статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним, оскільки сторонами не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому порядку.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи містяться належні докази того, що позивач належним чином виконав умови Договору та Специфікації № 1 щодо поставки товару.

Проте, відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про повне та своєчасне виконання ним умов договору щодо оплати отриманого товару.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 257049,50 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 26499,90 грн. та 5468,68 грн. - 3% річних, у зв'язку з порушенням останнім свого зобов'язання по Договору.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пеня, яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 9.3 Договору у випадку порушення Покупцем встановлених цим договором (специфікацією) строків оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму заборгованості і пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого у строк товару за кожний день прострочення.

Позивачем до позову додано розрахунок пені. Судова колегія перевірила розрахунок пені та встановила, що він є правильним, оскільки відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за порушення грошового зобов'язання» та нормам статті 232 Господарського кодексу України та статті 258 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія перевіривши розрахунок 3% річних встановила, що він є правильним та станом на 27 серпня 2013 року складає 5468,68 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не наведено підстав оформлення специфікації, що ставить під сумнів здійснення поставки товарів відповідно до умов договору поставки № 02-08/2012 від 27 серпня 2012 року є безпідставними, оскільки Специфікація № 1 підписана відповідачем, товар ним отриманий, а також оплачений на 71%. Зазначене відповідач ніяким чином не пояснює.

Заявник апеляційної скарги вказує також на те, що у позивача не було підстав поставляти на користь відповідача товар, визначений специфікацією, оскільки передбачена умовами договору поставки та специфікацією передоплата у розмірі 30% вартості товару, збоку відповідача на користь позивача, не здійснювалась, проектна документація, погоджена з ПАТ «ДПЕК «Крименерго» не надавалась, хоча сукупність зазначених обставин є єдиною законною підставою для поставки товару.

Вказані доводи є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а саме, платіжним дорученням № 39 від 30 серпня 2012 року на суму 252051,26 грн. (попередня оплата товару 30%) та витягом з робочого проекту, який погоджений ПАТ «ДПЕК «Крименерго».

Також, заявник апеляційної скарги вказує на те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Електробудова Україна» є передчасними, оскільки строк дії договору, а отже і момент виконання збоку відповідача грошового зобов'язання перед позивачем спливає до спливу строку дії самого договору, тобто, 31 грудня 2013 року.

Відповідно до пункту 2 Специфікації №1 до Договору сторони встановили обов'язок Покупця здійснити попередню оплату у розмірі 30% загальної суми специфікації протягом п'яти робочих днів з моменту підписання специфікації, а решту 70% суми специфікації - протягом вісімдесяти календарних днів з моменту отримання товару.

Як зазначалось вище позивачем на виконання умов Договору та Специфікації № 1 було здійснено поставку товару відповідачу на узгоджену суму у розмірі 840170,88 грн. відповідно до видаткової накладної від 08 січня 2013 року № 1 та на суму 32939,88 грн. відповідно до видаткової накладної від 25 березня 2013 № 6. Товар отриманий відповідачем, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2 від 08 січня 2013 року та № 52 від 25 березня 2013 року.

Таким чином, останнім днем оплати за видатковою накладною від 08 січня 2013 року № 1 є 28 березня 2013 року, а за видатковою накладною від 25 березня 2013 № 6 є 13 червня 2013 року.

Отже, зазначений висновок заявника апеляційної скарги про те, що виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем спливає 31 грудня 2013 року є хибним.

Довід апеляційної скарги про неправильний розрахунок штрафних санкцій не приймається судовою колегією до уваги, оскільки відповідач його не обґрунтував, тобто, не надав свого розрахунку та не зазначив у чому саме помилка в його розрахунку.

Інших доводів заявником апеляційної скарги не наведено.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична Компанія «Крименергосети» не підлягає задоволенню, оскільки вона є необґрунтованою та її доводи спростовуються матеріалами справи.

Керуючись статтями 22, 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична Компанія «Крименергосети» - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2013 року у справі № 901/2877/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді К.Г. Балюкова

Т.С. Видашенко

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Електробудова Україна" (вул. Генерала Петрова, 20, офіс 7,Севастополь,99011)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Крименергосети" (1. вул. Крилова, 135, м. Сімферополь, 95001; 2. вул Леніна, 12, офіс 6, м. Сімферополь, 95001)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим

4.