Постанова

від 09.10.2013 по справі 801/7565/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2013 р. (14 год. 20 хв.) Справа №801/7565/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Лєбєдєвої О.М., представників позивача Вальвакова С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Дочірнє підприємство "Шляхово-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2013р. № 0006882203 та № 0006892203. Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів позивачем у контрагента - ТОВ «Укрпромбуд», оскільки господарські операції виконані реально, оформлені всі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари використані в господарській діяльності позивача, тобто при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо нікчемності правочинів за угодою на поставку товарів, укладеною позивачем з вище вказаним контрагентом. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 22.07.2013р. № 0006882203 та № 0006892203 прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляд справи повідомлений належним чином, письмових заперечень на позов та будь-яких клопотань до суду не скерував, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами у відсутності нез'явившегося відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Отже, органи доходів і зборів, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що Дочірнє підприємство "Шляхово-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд", зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 04.08.1998р. та має статус юридичної особи: код ЄДРПОУ 03450583, що підтверджується довідкою АА № 853701 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статутом (т. 1 а.с. 48, 49-60).

Позивач взятий на облік платника податків у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 01.07.1991р. за № 61 та являється платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00399262 від 03.05.2005р. (т.1 а.с. 61, 62).

Видами діяльності позивача за КВЕД є : 41.11 - будівництво доріг і автострад.

Таким чином, судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Шляхово-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, з 14.06.2013р. протягом п'яти робочих днів відповідачем була здійснена позапланова документальна невиїзна перевірка Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" з питань достовірності формування даних декларації з ПДВ за березень, квітень, червень 2012р. та податкової декларації з податку на прибуток за І, ІІ квартал 2012р. при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Укрпромбуд » (ЄДРПОУ 24373361), за результатами якої складено акт перевірки від 21.06.2013р. № 3944/22-3/03450583 (т. 1 а.с. 13-34).

Перевіркою встановлено порушення діючого законодавства ДП «ШБУ №5» (ЄДРПОУ 03450583) при здійснені взаємовідносин з ТОВ «Укпромбуд» (ЄДРПОУ - 24373361) у періоді березень, квітень, червень 2012 року, а саме:

- п п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, и.200.1 ст 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями встановлено завищення податкового кредиту загалом на 219 600 грн., у т.ч.:

- в березні 2012р. на суму 73 200 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду(ряд.19).

- в квітні 2012р. на суму 73 200 грн., що призвело до заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19).

- в червні 2012р. на суму 73 200 грн., що призвело до заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19), та зменшення залишку від'ємного значення .

- п.138.8. ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за І квартал 2012р. у сумі 366 000 грн., та за II квартал 2012р. (у т.ч. квітень, червень 2012р.) на 732 000 грн., в результаті чого донараховано податку на прибуток за І квартал 2012р. у сумі 76860 грн., та за II квартал 2012р. у сумі 153 720 грн.

Не погодившись із актом перевірки позивач подав на нього заперечення (вих. № 517 від 12.07.2013р.), які не були прийняті до уваги, про свідчить відповідь ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим на заперечення (№ 778/22-7 від 18.07.2013р.) (т. 1 а.с. 35-42).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ГУ Міндоходів в АР Крим винесені податкові повідомлення-рішення від 22.07.2013р.:

- № 0006892203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 345870,00 грн., в тому числі за основним платежем - 230580 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 115290 грн. (т. 1 а.с. 10),

- № 0006882203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 219600 (т. 1 а.с. 9).

Не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом щодо їх оскарження.

Оцінюючи правомірність рішень відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим оскаржуваних податкових повідомлень - рішень судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки про порушення позивачем положень Податкового кодексу України зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрпромбуд» (ЄДРПОУ 24373361).

Відповідач в обґрунтування своїх висновків посилається на отриману та використану інформацію щодо даного контрагента, а саме: акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.04.2013р. № 1290/22.1/24373361 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Укрпромбуд» (ЄДРПОУ 24373361) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» (код за ЄЄДРПОУ 24373361) та іншими суб'єктами господарювання за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.», на підставі якого робить висновок про те, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат у ТОВ «Укрпромбуд» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємцям-покупцям, серед яких ДП «ШБУ № 5» (в березні, квітні червні 2012р.).

Як свідчать матеріали справи, 07.03.2012р. між позивачем (покупець) та його контрагентами ТОВ «Укрпромбуд» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 0703-01, згідно з предметом якого в порядку та на умовах, визначених цим договором. Продавець зобов'язується передати (поставити), а покупець прийняти та сплатити стабілізатор асфальтобетонної суміші VIATOR-66, іменує мий в подальшому «Товар». Загальна кількість, асортимент, одиниці вимірювання, ціна за одиницю вимірювання та загальна вартість Товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є додатками до договору та складають його невід'ємну частину (т.1 а.с. 151-152).

Згідно з додатком № 1 від 07.03.2012р. до договору № 0703-01 від 07.03.2012р. сторонами була підписана Специфікація, згідно якої: найменування продукції - стабілізатор асфальтобетонної суміші VIATOR-66, кількість та одиниця вимірювання 40 тон, ціна з ПДВ 21960,00 грн., та всього до оплати 878400,00 грн. (т. 1 а.с. 152 зворотній бік).

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується накладними, а саме: 1704-01 від 25.04.2012р. на суму без ПДВ 36600,00 грн., ПДВ 73200,00 грн., всього з ПДВ 439200,00 грн.; № 0703-01 від 30.03.2012р. на суму без ПДВ 36600,00 грн., ПДВ 73200,00 грн., всього з ПДВ 439200,00 грн.; № 2106-01 від 23.06.2012р. суму без ПДВ 36600,00 грн., ПДВ 73200,00 грн., всього з ПДВ 439200,00 грн. (т.1 а.с. 81, 86, 92), рахунками: № 0703-01 від 07.03.2012р. суму без ПДВ 36600,00 грн., ПДВ 73200,00 грн., всього з ПДВ 439200,00 грн.; № 2106-01 від 21.06.2012р. на суму без ПДВ 36600,00 грн., ПДВ 73200,00 грн., всього з ПДВ 439200,00 грн. (т.1 а.с. 87, 94).

Транспортування товару (стабілізатору асфальтобетонної суміші VIATOR-66), яке здійснювалось ф/о-підприємцем ОСОБА_2 (вантажний автомобіль VOLVO державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2) підтверджується товарно-транспортними накладними: № 1704-01 від 25.04.2012р., № 0703-01 від 30.03.2012р., № 2306-01 від 23.06.2012р. (т. 1 а.с. 83, 89, 95).

ТОВ «Укрпромбуд» виписало позивачу податкові накладні, а саме: № 13 від 17.04.2012р. на суму з ПДВ 439200,00 грн., у т.ч. ПДВ 73200,00 грн., № 9 від 29.03.2012р. на суму з ПДВ 439200,00 грн., у т.ч. ПДВ 73200,00 грн., № 8 від 23.06.2012р. на суму з ПДВ 439200,00 грн., у т.ч. ПДВ 73200,00 грн. (т.1 а.с. 82, 88, 93).

Наведені податкові накладні відображені у розділі І Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т. 1 а.с. 84, 90, 96).

Оплата придбаного від контрагенту товару здійснювалась у безготівковій формі та підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими випискою по рахунку позивача (т. 1 а.с. 137).

Про подальше використання отриманого від контрагенту товару у господарській діяльності позивача свідчать наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд".

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, приймаючи до уваги, що витрати позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпромбуд» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, вказані витрати є витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпромбуд» було віднесено за І квартал 2012р. суму в розмірі 366000 грн., у ІІ кварталі 2012р. (у т.ч. квітень, червень 2012р.) суму в розмірі у 732000 грн., в зв'язку з чим, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за І квартал 2012р. у сумі 76860,00 грн. та за ІІ квартал 2012р. у сумі 153720 грн. є необґрунтованим.

Відтак, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі у розмірі 345870,00 грн., в тому числі за основним платежем - 230580 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 115290 грн. є протиправним.

Стосовно завищення податкового кредиту у періоді березень, квітень, червень 2012р. на загальну суму 219600 грн. суд зазначає наступне.

В акті перевірки зроблений висновок про те, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат у ТОВ «Укрпромбуд» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємцям-покупцям, серед яких ДП «ШБУ № 5» (в березні, квітні червні 2012р.).

Проте, у акті перевірки зазначено, що під час її проведення перевіряючими були дослідженні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, а саме: договір купівлі-продажу № 0703-01 від 07.03.2012 р.; видаткова накладна № 2106-01 від 23.06.2012 р. податкова накладна № 8 від 23. 06. 2012 р.; рахунок №2106-01 від 21.06.2012р.; товаро0транспортна накладна № 2306-01 від 23.06.2012р.; реєстр отриманих податкових накладних (червень 2012 р.); журнал-ордер (червень 2012р.); видаткова накладна №1704-01 від 25.04.2012р.; податкові накладні за № 13 від 17.04.2012р., та за № 9 від 29.03.2012р.; товарно-транспортні накладні за № 1701-01 від 25.04.2012р., та 0703-01 від 30.03.2012р.; рахунок №0703-01 від 07.03.2012р.; реєстр отриманих податкових накладних (квітень, березень 2012р.); договір від 07.03.2012р.; реєстр податкових накладних та журнал-ордер.

Зауважень щодо невідповідності наведених документів вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в акті не зазначено.

Разом з цим, в акті відсутні посилання на невідповідність податкових накладних № 13 від 17.04.2012р., № 9 від 29.03.2012р. та № 8 від 23.06.2012р. вимогам ст. 201 ПК України.

Доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на суму 219600 грн. Крім того суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом Державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Укрпромбуд», у тому числі виписки останнім податкових накладних, ТОВ «Укрпромбуд» був зареєстрований як платник ПДВ.

Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача ТОВ «Укрпромбуд» (ЄДРОПУ 24373361) на момент укладення угоди з позивачем.

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказаний ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагентів позивача ТОВ «Укрпромбуд» (ЄДРПОУ 24373361), який привласнюються внаслідок реєстрації юридичної особи у Єдиному державному реєстрі.

Отже контрагент позивача, як юридична особа, був наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, мав, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з продажу товару.

Крім того, суд звертає увагу, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладеного договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було зменшено податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2013р. № 006882203 розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 219600 грн.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим від 22.07.2013 р. № 0006882203 та № 0006892203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням № 245 від 29.07.2013р. (т. 1 а.с. 2).

Під час судового засідання, яке відбулось 09.10.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 11.10.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного Управління Мундоходів в Автономній Республіці Крим від 22.07.2013 р. № 0006882203.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного Управління Мундоходів в Автономній Республіці Крим від 22.07.2013 р. № 0006892203.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління № 5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" ( код за ЄДРПОУ 03450583) 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного Управління Мундоходів в Автономній Республіці Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.