Постанова

від 15.10.2013 по справі 804/12481/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р. Справа № 804/12481/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представники позивача - Бровко О.М., Головко В.В.

представник відповідача - Гребенюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати, прийняте ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі Акту перевірки № 238/222/35682423 від 28.08.2013 р., податкове повідомлення-рішення № 0002002201 від 16.09.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні, на суму 652 868, 50 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят вісім гривень, 50 копійок), з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 522 772, 0 грн. (п'ятсот двадцять дві тисячі сімсот сімдесят дві гривні, 0 копійок), з яких штрафні (фінансові) санкції 130 096, 50 грн.(сто тридцять тисяч дев'яносто шість гривень, 50 копійок);

- визнати протиправним та скасувати, прийняте ДПІ у Кіровському районі

м. Дніпропетровська на підставі Акту перевірки № 238/222/35682423 від 28.08.2013 р., податкове повідомлення-рішення № 0002012201 від 16.09.2013 р., яким збільшено - суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 636 135, 50 грн. (шістсот тридцять шість тисяч сто тридцять п'ять гривень, 50 копійок), з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 622 975, 0 грн. (шістсот двадцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень, 0 копійок), де штрафні (фінансові) санкції 13 160, 50 грн. (тринадцять тисяч сто шістдесят гривень, 50 копійок)

- судові витрати стягнути з відповідача у повному обсязі як з сторони, винної у порушенні спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки № 238/222/35682423 від 28.08.2013р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Східний ресурс», код ЄДРПОУ 35682423 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р.», на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки № 238/222/35682423 від 28.08.2013р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Східний ресурс», код ЄДРПОУ 35682423 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р.» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» (надалі за текстом - ТОВ «Східний ресурс») - зареєстровано 09.12.2009р. у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію серія 4052092, номер запису про державну реєстрацію 1 224 102 00000 48312. До єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «Східний ресурс» включено під кодом - 36840215. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 29. ТОВ «Східний ресурс» на податковий облік взятий 10.12.2009р., довідка ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про взяття на податковий облік платників податків № 9954, на момент проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

На підставі направлень від 09.04.2013 року №251, 252, 250 від 19.04.2013р. № 283, виданих ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, фахівцями ДПІ у кіровському районі м. Дніпропетровська та на підставі п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, згідно Наказу на проведення планової документальної перевірки від 28.03.2013р. № 249 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акту. Направлення вручено 31.07.2013р. під розписку директору Головко Валерії Володимирівні. ТОВ «Східний ресурс» проінформований про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 18.06.2013р. №144.

Вказаною перевіркою встановлені порушення:

- п. 5.1ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.п.139.1.1 п. 139.1 ст.139, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 622975,0 грн., а саме: у періоді 3 кв. 2010 року на суму 3750,0 грн. у 4 кв. 2010р. на суму 3750,0 грн., 1 кв. 2011р. на суму 3750,0 грн., 2 кв. 2011р. на суму 7233,0 грн., 3 кв. 2011р. на суму 45401,0 грн., 4 кв.2011р. на суму 513957,0 грн., 1 кв. 2012р. на суму 875,0 грн., 2 кв. 2012р. на суму 1588,0 грн., 3 кв. 2012р. на суму 22592,0 грн., 4 кв. 2012р. на суму 20079,0 грн.;

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 522772,0 грн., а саме травень 2011р. на суму ПДВ 1667,0 грн., червень 2011р. на суму ПДВ 723,0 грн., липень 2011р. на суму ПДВ 12058,0 грн., серпень 2011р. у сумі ПДВ 22085,0 грн., вересень 2011 року у сумі ПДВ 836,0 грн., жовтень 2011р. у сумі ПДВ 268146,0 грн., листопад 2011 року у сумі ПДВ 159784,0 грн., грудень 2011 року у сумі ПДВ 14489,0 грн., січень 2012р. на суму ПДВ 833,0 грн., травень 2012р. на суму ПДВ 1130,0 грн., червень 2012р. на суму ПДВ 382,0 грн., липень 2012р. на суму ПДВ 5760,0 грн., серпень 2012р. у сумі ПДВ 7309,0 грн., вересень 2012 року у сумі ПДВ 8447,0 грн., жовтень 2012р. у сумі ПДВ 6409,0 грн., листопад 2012 року у сумі ПДВ 7606,0 грн., грудень 2012 року у сумі ПДВ 5108,0 грн.

За результатами перевірки складено акт № 238/222/35682423 від 28.08.2013р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Східний ресурс», код ЄДРПОУ 35682423 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р.» та винесено податкове повідомлення-рішення № 0002002201 від 16.09.2013р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні, на суму 652 868, 50 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят вісім гривень, 50 копійок), з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 522 772, 0 грн. (п'ятсот двадцять дві тисячі сімсот сімдесят дві гривні, 0 копійок), з яких штрафні (фінансові) санкції 130 096, 50 грн. (сто тридцять тисяч дев'яносто шість гривень, 50 копійок) та податкове повідомлення-рішення № 0002012201 від 16.09.2013р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 636 135, 50 грн. (шістсот тридцять шість тисяч сто тридцять п'ять гривень, 50 копійок), з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 622 975, 0 грн. (шістсот двадцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень, 0 копійок), де штрафні (фінансові) санкції 13 160, 50 грн. (тринадцять тисяч сто шістдесят гривень, 50 копійок).

Проте, суд вважає податкові повідомлення-рішення № 0002002201 від 16.09.2013р. та № 0002012201 від 16.09.2013р., прийняті ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі акту перевірки № 238/222/35682423 від 28.08.2013р. неправомірними та такими, які підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України - під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряє мого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон про прибуток) у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зі змісту підпункту 5.2.1 Закону про прибуток вбачається, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписом підпункту 5.3.9 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що необхідними умовами для включення сум сплачених за отримані послуги до складу валових витрат є: отримання таких послуг, підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими платіжними документами та використання таких послуг у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що реальність здійснення господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» з його контрагентами у перевіряємому періоді підтверджується наступними первинними документами.

Так, перевіркою, (акт № 238/222/35682423 від 28.08.2013р.) встановлено, що за період жовтень 2010 - грудень 2012р. ТОВ «Східний ресурс» придбало у підприємств згідно договорів поставки бітум дорожній. Згідно до аналізу відповідача, а саме до таблиці на ст. 12-13 акту, відповідач, прийшов до висновку, що операції, які здійснив позивач з придбання продажу на адресу контрагентів - покупців товару, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Таким чином, на думку відповідача, господарські операції між позивачем та контрагентами не підтверджують стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Отже, відповідач вважає, що у позивача у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по отриманню товару. Відповідно до зазначеного, позивачем до складу валових витрат безпідставно віднесено витрати від придбання транспортних послуг від ФОП ОСОБА_4, у 1 кв. 2011р. на суму 15000, 0 грн., у 2 кв. 2011р. у сумі 19500,0 грн., 3 кв.2011р. у сумі 22500,0 грн., 4 кв. 2011р. у сумі 22500, 0 грн., що пов'язано з господарською діяльністю підприємства, в результаті чого занижено податок на прибуток у 3 кв. 2010р.

Судом встановлено, що між ТОВ «Східний ресурс» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір про надання транспортних послуг № 1/10 від 01.04.2010р. та договір № 2/11 від 01.04.2011р., а саме з виконати поставки товару - бітум дорожній.

ФОП ОСОБА_4 знаходиться на єдиному податку, а тому відрахування позивач не стягує ні в які фонди з виплачених сум від ФОП ОСОБА_4 та договір, який був укладений між позивачем та вищезазначеним контрагентом не є довгостроковим, адже строк дії договору № 1/10 від 01.04.2010р. до 31.03.2011р., договір № 2/11 від 01.04.2011р. до 31.12.2011р.

Крім того, реальність здійснення господарських відносин підтверджується договорами на придбання товарів (робіт, послуг), банківськими виписками, ліцензійною, карткою до ліцензії, видатковими касовими ордерами, актами виконаних робіт прибутковими накладними та журналами ордерами по рахункам.

Також, між ТОВ «Східний ресурс» та ПП «Дакар» (код ЄДРПОУ 30242420) було укладено договір № 213 від 03.10.2011р., де ПП «Дакар», як Продавець приймає на себе обов'язки виконати поставки товару, а саме: бітум дорожній.

Розрахунки за поставлений товар проводились через розрахунковий рахунок, станом на 31.12.2011р. заборгованість за поставлений товар відсутня.

Відповідач на стор. 19 акту вказує на те, що позивач мав взаємовідносини з ПП «Дакар», які відбувались на підставі договору № 213 від 03.10.2011p., де ПП «Дакар», як продавець, приймає на себе обов'язки виконати поставки товару, а саме поставити бітум дорожній.

Контрагента ПП «Дакар», як зазначається в акті перевірки, було визнано банкрутом, де після цього було отримано 16 стан, тобто діяльність припинено, ліквідовано, закрито. Отже, після визнання даної обставини щодо контрагента ПП «Дакар», відповідач вирішив, що відносини, які відбувались раніше між позивачем та відповідачем, є нікчемними, адже не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже правочин є нікчемний по ланцюгу до «вигодонабувача».

Між позивачем та його контрагентом ПП «Дакар» дійсно було укладено договір № 213 від 03.10.2011р. на поставку бітуму, а тому цей факт позивач не заперечує. Однак, ПП «Дакар» лише у лютому 2013р. припинило свою господарську діяльність, а тому всі попередні поставки за договором між позивачем та контрагентом були дійсні, та такі, які спричиняли реальні правові наслідки.

На стор. 21 акту відповідач вказує на те, що підприємство «Східний ресурс» мало

взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будгарантсервіс» (код

ЄДРПОУ 37373588), угоди з яким визначено нікчемними.

Отже, відповідачем було встановлено, що у травні 2011р. та у червні 2011р., позивач придбав у свого контрагента, ТОВ «Будгарантсервіс» меблі.

ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська отримало акти перевірок ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська стосовно ТОВ «Будгарантсервіс» №1125/233/37373588 від 18.07.2011р. та №11288/233/37373588 від 21.07.2011р.

Податковою перевіркою, яка проводилась податковими ревізором-інспекторами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська стосовно ТОВ «Будгарантсервіс» були виявлені відсутні умови, які необхідні для ведення господарської діяльності, та було визнано правочини, які були укладені цим підприємством з іншими контрагентами такими, які порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків на користь третіх осіб.

На стор. 28 акту відповідачем наведено висновок, що у зв'язку з визнанням цієї обставини щодо контрагента ТОВ «Будгарантсервіс» - позивачем порушено, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме позивачем завищено валові витрати на суму 11950, 0 грн., у 2 кв. 2011р., та завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 2390, 0 грн.; у травні 2011р. на суму 1667, 0 грн., у червні 2011р. у суму 723, 0 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Східний ресурс» замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантсервіс» меблі. Таким чином, позивач здійснив 10.05.2011р. передоплату на суму 10 000, 0 грн. на рахунок свого контрагента, а 30.06.2011р. на суму 4 340, 00 грн. Загальна сума сплати за поставку меблів склала в сумі 14 340, 0 грн., в т.ч. ПДВ 2390, 0 грн. Отже, меблі були оприбутковані на спеціальний рахунок, відповідно до якого нараховується сума по зносу. Таким чином, вся сума до витрат не відносилась, а тільки сума нарахованого зносу.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позивач не несе відповідальності за своїх контрагентів, якщо його контрагент, тобто ТОВ «Будгарантсервіс» з огляду на закон, не вів бухгалтерську та податкову звітність.

На стор. 31 акту п. 3.2.1 «податкові зобов'язання» відповідач вказує, що позивачем за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р. задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 7080663, 0 грн. Перевіркою повноти визначення зобов'язань за зазначений період не встановлено їх завищення або заниження.

Однак, на ст. 37 акту відповідач вказує вже на те, що ним було встановлено завищення суми податкового кредиту у травні 2011р. у сумі ПДВ - 1667, 0 грн. та у червні 2011р. ПДВ - 723, 0 грн.

Відповідач прийшов до висновку, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період 01.04.2010р. по 31.12.2012р. встановлення його завищення у сумі 522 722, 0 грн., наведений у п.3.1.2 даного акту перевірки.

Суд вважає висновки відповідача, які приведені в таблиці на стор. 35-37 безпідставними, адже податковий кредит не може бути завищений, бо позивач щомісячно надає до податкової установи звітність, а саме «Реєстр отриманих та виданих накладних» відповідно до Податкового кодексу України. Так, ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних супроводжується вимогами п. 201. 15 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідач сам собі суперечить та ставить безпідставний висновок щодо завищення з боку позивача податкового кредиту на суму 522 772, 0 грн.

Також, між ТОВ «Східний ресурс» та ПП «ОЛ-ТРАНС», ТОВ «Укрмагістраль», ТОВ «Діапазон», ТОВ «Ріва-Норд», ТОВ «ФТ СЕРВИСИС», ТОВ «Донбас Трейдинг», ТОВ «Кабріолет», ТОВ «СА-ЖЕНЬ», ПП «КОМПАНІЯ «СХІДЕНЕРГО», ФОП ОСОБА_5, ПП «ОСОБА_6» було укладено договори щодо перевезення вантажів та надання транспортних послуг автомобільним транспортом. Реальність здійснення господарських відносин підтверджується журналами операцій, платіжними документами, актами надання послуг, актами виконаних робіт, рахунками на оплату.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення - п. 5.1ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 622975,0 грн., та порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 522772,0 грн.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0002002201 від 16.09.2013р., та податкове повідомлення-рішення № 0002012201 від 16.09.2013р., які винесені Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2294 грн., що за платіжним дорученням від 17 вересня 2013р. № 433, тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська на підставі Акту перевірки № 238/222/35682423 від 28.08.2013р., податкове повідомлення-рішення № 0002002201 від 16.09.2013р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні, на суму 652 868, 50 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят вісім гривень, 50 копійок), з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 522 772, 0 грн. (п'ятсот двадцять дві тисячі сімсот сімдесят дві гривні, 0 копійок), з яких штрафні (фінансові) санкції 130 096, 50 грн. (сто тридцять тисяч дев'яносто шість гривень, 50 копійок).

Визнати протиправним та скасувати, прийняте ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська на підставі Акту перевірки № 238/222/35682423 від 28.08.2013р. податкове повідомлення-рішення № 0002012201 від 16.09.2013р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 636 135, 50 грн. (шістсот тридцять шість тисяч сто тридцять п'ять гривень, 50 копійок), з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 622 975, 0 грн. (шістсот двадцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень, 0 копійок), де штрафні (фінансові) санкції 13 160, 50 грн. (тринадцять тисяч сто шістдесят гривень, 50 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс», (код ЄДРПОУ - 36840215) суму судового збору в розмірі 2294 грн. сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «Східний ресурс», (код ЄДРПОУ - 36840215) по платіжному дорученню від 17 вересня 2013р. № 433.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 21.10.2013р.

Суддя Е.О. Юрков