Ухвала

від 24.03.2015 по справі 804/12481/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/5495/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013

у справі № 804/12481/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний ресурс"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Східний ресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт №238/222/35682423 від 28.08.2013, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.п.139.1.1 п. 139.1 ст.139, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 622975,00 грн.;

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 522772,0 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем 16.09.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

№ 0002002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених товарів в Україні у розмірі 652868,50 грн., в тому числі: за основним платежем 522772,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 130096,50 грн.;

№ 0002012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 636135,50 грн., в тому числі: за основним платежем 622975,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції 13160,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2, ПП «Дакар», ТОВ «Будгарантсервіс», ПП «ОЛ-ТРАНС», ТОВ «Укрмагістраль», ТОВ «Діапазон», ТОВ «Ріва-Норд», ТОВ «ФТ СЕРВИСИС», ТОВ «Донбас Трейдинг», ТОВ «Кабріолет», ТОВ «СА-ЖЕНЬ», ПП «КОМПАНІЯ «СХІДЕНЕРГО», ФОП ОСОБА_3, ПП «БІТМАШ».

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: договорами, актами надання послуг, актами виконаних робіт, рахунками-фактури, видатковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, рахунками на оплату, платіжними документами.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані податкові повідомлення-рішення від 16.09.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль