Постанова

від 03.07.2006 по справі а-17/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

вул.Шевченка

16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

03 липня 2006 р.  

Справа № А-17/86  

 За позовом:

 Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:

Регіонального управління ДААК ДПА

України в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ, вул.С.Бандери, 1

про

визнання нечинним рішення про

застосування фінансових санкцій НОМЕР_1.

Суддя  Неверовська Л.М.

При секретарі судового

засідання   Нестеренко А.В.

Представники:

Від позивача:

ОСОБА_1 - підприємець

Від відповідача:

Меляков І.А.- головний

спеціаліст-юрист фінансово-адміністративного сектору (довіреність від

14.02.2006 р.)

Суть спору:

заявлений позов про визнання нечинним рішення про застосування фінансових

санкцій НОМЕР_1.

          Позивач підтримав позовні вимоги.

          Відповідач проти позову заперечив,

посилаючись на пропуск строку для оскарження рішення, вважає, що факт

реалізації тютюнових виробів без ліцензії є доведеним і підтверджується актом

перевірки.

          Заперечення проти позову мотивовані

наступними обставинами.

          Підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1

зареєстрований як суб'єкт господарювання.

          12.08.2005 р. Регіональним

управлінням ДААК ДПА України в Івано-Франківській області проведено  перевірку щодо дотримання вимог законодавства

під час провадження діяльності, пов"язаної з виробництвом та  обігом спирту, алкоголоних напоїв та тютюнових

виробів підприємницької діяльності ОСОБА_1, 

за результатами якої 

складено  акт перевірки НОМЕР_2 та

винесено  рішення  про застосування  фінансових 

санкцій  НОМЕР_1.   на 

суму 1700 грн.

Відповідно до ст.15 Закону України

«Про державне регулювання 

виробництва  та обігу  спирту 

етилового,  коньячного і

плодового,  алкогольних  напоїв 

та  тютюнових  виробів»імпорт, експорт і оптова  торгівля 

алкогольними  напоями  та тютюновими виробами можуть здійснюватися

суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності

ліцензій.

          Як зазначено в акті перевірки,  підприємцем ОСОБА_1 здійснена реалізація

тютюнових виробів  без  наявності ліцензій   чим 

порушено  вимоги  ст. 15 

Закону України  «Про державне

регулювання  виробництва  та обігу 

спирту  етилового,  коньячного і плодового,  алкогольних 

напоїв  та  тютюнових 

виробів»№ 481/95-ВР  від

19.12.2003  року/ із змінами/, оскільки

роздрібна торгівля тютюновими виробами 

може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм

власності,  у тому числі її

виробниками,  за наявності у них

ліцензій.

                    При розгляді справи судом

встановлено наступне.

                    Як вбачається з матеріалів

справи, підприємець ОСОБА_1 10.12.2004 р. уклав договір оренди з підприємцем

ОСОБА_2, згідно з яким підприємець ОСОБА_1 орендував приміщення головного

корпусу (ІНФОРМАЦІЯ_1). Відповідно до п.1.1 договору сторони визначили термін

оренди - до 10.08.2005 р., із визначенням в п.п1.1 терміну оренди - на термін

дії ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами - до

10.08.2005 р.

                    10.08.2005 р. сторони оформили

двосторонній акт прийому-передачі приміщення, в зв"язку із закінченням

терміну оренди приміщення. В акті прийому-передачі приміщення також зазначено

про те, що орендодавець прийняв на відповідальне збереження у підприємця

ОСОБА_1 63 пачки тютюнових виробів і вказані тютюнові вироби зберігались у

ІНФОРМАЦІЯ_1.

          Відповідно ст.1 Закону України

"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного

і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що полягає у

оптовій чи роздрібній торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії.

Роздрібна торгівля - це діяльність

по продажі товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам

незалежно від форми розрахунків.  

На момент проведення перевірки -

12.08.2005 р. позивач не здійснював торгівлі у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1,

10.08.2005 р., звільнив приміщення в зв"яку із закінченням терміну його

оренди, тютюнові  вироби знаходились на

зберіганні підприємця ОСОБА_2 і реалізація тютюнових виробів не здійснювалась.

В акті перевірки зазначено про

належність магазину-кафе підприємцю ОСОБА_1, проте податковим органом не подано

документальних доказів на підставі яких було зроблено такий висновок.

В ході перевірки не встановлено

факту торгівлі суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 чи знаходження

тютюнових виробів у місці реалізації товарів з метою продажу їх кінцевим

споживачам. 

Викликана в якості свідка,

гр.ОСОБА_3 пояснила, що на момент проведення перевірки - 12.08.2005 р. працювала

у підприємця ОСОБА_2 в ІНФОРМАЦІЯ_1, будь-якої реалізації тютюнових виробів не

здійснювала, пояснення до акту перевірки було написано нею за вказівкою

працівників податкового органу.

З урахуванням наведеного, обставини

викладені у акті перевірки не підтверджуються матеріалами справи, суперечать

фактичним обставинам встановленим судом, а тому акт перевірки не може бути

належним доказом, що підтверджує порушення позивачем ст. 15 Закону України

"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного

і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

          Відповідно до ст.11-2 Закону України

Посадові особи  органу  державної 

податкової  служби  вправі приступити до проведення планової або

позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення,

визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику

податків під розписку:

          направлення на перевірку, в якому

зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета,

вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення

перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної

податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є

дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової

служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

          Вимоги наведеної норми відповідачем

при проведенні перевірки не дотримані.

          Отже, виходячи із встановлених по

справі обставин, суд дійшов висновку  

про відсутність  порушення

позивачем ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і

обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових

виробів", та неправомірність рішення Регіонального управління департаменту

з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом

підакцизних товарів ДПА України у Івано-Франківській області від  НОМЕР_1. 

про застосування фінансових санкцій.

Посилання відповідача про пропуск

строку для оскарження рішення є помилковими, оскільки суду не подано належних

доказів вручення рішення про застосування фінансових санкцій підприємцю,

поштове повідомлення про вручення рішення в матеріалах справи відсутнє, а лист

підприємства зв"язку НОМЕР_3 не є достатнім доказом. Оскаржуване рішення

вручене підприємцю під час розгляду справи №А-17/33 (28.03.2006р.)за позовом

податкового органу до підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій, а

отже передбачений чинним законодавством строк для оскарження рішення про застосування

фінансових санкцій позивачем не пропущений.

З огляду на викладене, позов

підлягає задоволенню.

          На 

підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, "Про

державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,

алкогольних напоїв і тютюнових виробів", ст.ст.158-167 Кодексу

адміністративного судочинства України, 

суд

постановив:

позов

задоволити.

          Визнати нечинним рішення про

застосування фінансових санкцій НОМЕР_1. на суму 1700 грн.

          Стягнути з державного бюджету на

користь підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 3 грн. 40 коп судового збору, про що

видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

          Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява  про 

апеляційне  оскарження  постанови 

суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення

у повному обсязі відповідно до статті 160 

Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя                                                                         

Неверовська Л.М.                                                          

Постанова

підписана     12.07.2006 р.

Документ

виготовлено в Діловодстві

12.07.06

Неверовська

Л.М.