Рішення

від 08.10.2013 по справі 910/15141/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15141/13 08.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000"

до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація - 9"

про стягнення 39 756,38 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін :

Від позивача Мінченко В.М. (дов. № 43 від 05.08.2013 р.)

Від відповідача Петрішина Т. Ю. (дов. № 635 від 29.07.2013 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 08.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація - 9" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 39 756,38 грн. за договором № 460 від 23.08.2011 року з яких 35 460, 00 грн. основного боргу, 2 699, 22 пені, 1 597, 16 3% річних та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15141/13, розгляд справи призначено на 03.09.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 08.10.2013 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судове засідання 08.10.2013 року представники сторін з'явились.

Представником позивача в судовому засіданні надані письмові пояснення по справі. Представниками сторін в судовому засіданні надано усні пояснення по суті справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 460 від 23.08.2011 року, в частині оплати виконаних робіт.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав не виконання позивачем робіт для відповідача за договором № 460 від 23.08.2011 року та з тих підстав, що згідно розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості відповідача станом на 01.09.2013 року заборгованість перед позивачем відсутня, договір на балансі не рахується, податкові накладні не проводились.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2011 року між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 460 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати такі види робіт: гідродинамічне очищення зовнішньої фекальної каналізації за адресами: м. Київ, вул. Г. Вітрука, 7, 7а, 9, 11, вул. Депутатська, 6, 16/8. Відповідно до п. 1.2. договору замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи, зазначені в п.1.1. цього договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна сума договору складає: 35 460, 00 грн., в тому числі ПДВ 5 910, 00 грн. Кінцева сума договору може змінюватися, виходячи із фактичного обсягу виконаних робіт, що підтверджено актами виконаних робіт за формою № КБ- 2 та довідкою № КБ - 3, про що повинно бути складено додаткову угоду до договору (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору за надання послуг з виконання робіт згідно п. 1.1. договору замовником сплачується підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт.

Відповідно п. 3.2. договору оплата здійснюється протягом «-» банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника. Пунктом 3.3. договору встановлено, що кінцевий розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 31 грудня 2011 року.

Статтею 4 договору сторони визначили обов'язки сторін, зокрема пунктом 4.2.6 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану роботу, також замовник зобов'язався допустити на об'єкт для виконання робіт згідно з п.1.1. цього договору техніку та спеціалістів підрядника, забезпечити пропускний режим персоналу підряднику, тощо (п.п. 4.2.2, 4.2.3 договору).

Також, пунктами 5.1, 5.2. договору сторони узгодили, що задавання - приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом виконаних робіт протягом 2-х днів з моменту повідомлення замовника про готовність роботи до приймання, при цьому замовник має право безперешкодного доступу до робіт підрядника для перевірки перебігу та якості робіт, що виконуються.

Згідно п. 6.4. договору у разі несвоєчасної оплати замовником вартості виконаних підрядником робіт, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Матеріали справи містять копію договору, завірену позивачем, із якої вбачається відтиск печатки та підпис директора відповідача на кожному аркуші договору. Оригінал договору, як і інші документи додані позивачем до позовної заяви, надавався позивачем для огляду в судовому засіданні 03.09.2013 року.

Також, матеріали справи містять належним чином засвідчену копію акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, за формою № КБ - 2в, підписаний обома сторонами 25.08.2013 року на загальну суму 35 460, 00 грн.

Вартість робіт підтверджується належним чином завіреною копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт, за формою № КБ-3, підписану сторонами 25.08.2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 460 від 23.08.2011 року за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу . Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, пунктом 3.3. договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 31 грудня 2011 року.

Як зазначено в позовній заяві та не заперечено відповідачем оплату по договору відповідач не проводив, доказів іншого матеріали справи не місять.

Проте, матеріали справи містять докази укладання між сторонами договору на виконання робіт, та докази виконання позивачем обумовлених договором робіт.

Доводи відповідача, що згідно розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 01.09.2013 року заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, та, що будинок, зазначений в договорі, на балансі підприємства не рахується, податкові накладні не проводились, відхиляються судом, оскільки матеріалами справи підтверджено належними та допустимими доказами факт укладання договору між сторонами, та факт виконання позивачем відповідних робіт та прийняття цих робіт вдповідачем шляхом підписання відповідних актів..

Судом також відхиляються доводи відповідача, що акт приймання виконаних будівельних робіт за договором не можна вважати належним актом виконаних робіт до договору № 460 від 23.08.2011 року, а отже належним доказом у справі, з огляду на наступне.

Пунктом 2.2. договору сторонами погоджена форма прийняття робіт у вигляді підписання актів форми № КБ-2в та № КБ-3, а наявність відтиску печатки та підпису відповідальної особи відповідача на всіх документах, що відносяться до договору підтверджують, що відповідач прийняв виконані роботи та не мав жодних претензій щодо їх якості, та/або щодо правильності оформлення документів.

Щодо доводів відповідача, що будинок по вул. Депутатській в місті Києві на обслуговуванні у відповідача не значиться та не обслуговується, так як знаходиться у приватній власності, то такі доводи, теж не приймаються судом, оскільки ця обставина не позбавляє можливості відповідача укласти щодо цього будинку будь-який договір на обслуговування такого будинку. Крім того, роботи, обумовлені договором, стосуються обслуговування труб, що пролягають на зовнішній території та забеспечують стікання вод.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Матеріалами справи доведено, що позивач виконав для відповідача в строк обумовлений сторонами роботи обумовлені в договорі, які були прийняті відповідачем без претензій та зауважень, в той же час, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем виконаних позивачем за договором робіт на загальну суму 35 460, 00 грн., при цьому строк виконання зобов'язань по оплаті за договором настав. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення зобов'язання визначеного договором, щодо оплати виконаних для нього позивачем робіт.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, зважаючи на викладені норми чинного законодавства та обставини справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 35 460, 00 грн. основної заборгованості за договором підлягають задоволенню, як доведені та обґрунтовані.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 699, 22 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 6.4. договору (за період з 01.01.2012 р. по 01.07.2012 р.).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 2 699, 22 грн. у відповідності до п. 6.4. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.4. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 597, 16 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 01.01.2012 року по 01.07.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, стягненню з відповідача підлягають 39 756, 38 грн., з яких 35 460, 00 грн. основної заборгованості за договором, 2 699, 22 грн. пені та 1 597, 16 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація - 9» (03115, м. Київ, вул. Депутатська, буд. 4/6 - А; код ЄДРПОУ 36114051; з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросервіс - 2000» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 33744854) 35 460 (тридцять п'ять тисяч чотириста шістдесят) грн. основної заборгованості за договором, 2 699 (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 22 коп. пені, 1 597 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто сім) грн. 16 коп. 3 % річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.10.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко