Рішення

від 16.10.2013 по справі 911/2971/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа № 911/2971/13

За позовом Приватного підприємства «Авто Експрес», м. Кам`янець-Подільський;

до Фізичної особи-підприємця Акілової Тамари Валеріївни, м. Боярка Київської

область;

про стягнення 31200,00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Купчик О.В. (довіреність № 16/08 від 16.08.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Авто Експрес» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Акілової Тамари Валеріївни (далі - відповідач) про стягнення 31200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 01/01 від 15.01.2013 р. не розрахувався за надані послуги по перевезенню вантажу, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 31200 грн.

Ухвалою від 30.07.2013 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 911/2971/13 та призначив розгляд справи на 20.08.2013 р.

Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Відповідач або його представник у судове засідання 20.08.2013 р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.07.2013р. не виконав.

Ухвалою від 20.08.2013 р. суд відклав розгляд справи на 24.09.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Ухвалою від 16.09.2013 р. суд призначив розгляд справи на 07.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

Присутній у судовому засіданні 07.10.2013 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; вимоги ухвал суду від 30.07.2013 р., від 20.08.2013 р. та від 16.09.2013 р. відповідач не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Ухвалою від 07.10.2013 р. суд відклав розгляд справи на 16.10.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутній у судовому засіданні 16.10.2013 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, з підстав наведених у позові.

Представник відповідача в судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; вимоги ухвал суду від 30.07.2013 р., від 20.08.2013 р. від 16.09.2013 р. та від 07.10.2013 р. відповідач не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 30.07.2013 р., від 20.08.2013 р. від 16.09.2013 р. та від 07.10.2013 р. надсилались відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі відповідача або його представника, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013 р. між позивачем (за договором - перевізник) та відповідачем (за договором - експедитор) було укладено Договір № 01/01, за умовами якого експедитор, який є довіреною особою перевізника та діє за його дорученням, по даному договору здійснює пошук та підбір вантажовласників (вантажовідправників/вантажоодержувачей або їх довірених осіб) з метою забезпечення транспортних засобів перевізника експортно-імпортними вантажами для виконання перевезень у міжнародному сполученні.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.4. договору, сума фрахту кожного конкретного перевезення встановлюється за домовленістю між перевізником та експедитором і обумовлюється у заявці. Оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника у строки, визначені разовою заявкою, на підставі належним чином оформлених оригіналів CMR з відміткою вантажоодержувача щодо отримання вантажу.

Згідно з умовами договору, відповідач надіслав позивачу контракт-заявку № 02/01/13 від 15.01.2013 р., предметом якої було перевезення транспортом позивача вантажу за маршрутом м. Хмельницький (Україна) - м. Актобе (Казахстан); отримувач вантажу - ТОВ «Електросила Актобе».

Вартість послуг по перевезенню вантажу, відповідно до домовленості сторін та зазначеної заявки, була визначена в сумі 31200,00 грн. При цьому, 50% вартості послуг з перевезення сплачуються експедитором в якості передоплати, 50% - по факту відвантаження товару та надання копії CMR - протягом 2-5 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж було доставлено та отримано вантажоодержувачем вчасно, про що свідчить відмітки вантажоодержувача у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 054586.

Отже, послуги з перевезення вантажів було надано у повному обсязі та з належною якістю, про що свідчить відсутність претензій з боку експедитора або вантажовідправника.

Таким чином, позивач виконав перед відповідачем прийняті на себе зобов'язання за договором та заявкою щодо перевезення вантажу.

Проте, відповідач в порушення умов договору та наданої заявки свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконав, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 31200,00 грн.

20.05.2013 р. позивач цінним листом з описом вкладення надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. № 19/05 від 19.05.2013 р., в якій просив виконати свої зобов'язання за договором та здійснити оплату наданих послуг. Відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 31200,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною першою статті 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (експедитор) залучив для перевезення вантажів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг з перевезення вантажів належної якості товару та не надано доказів оплати наданих послуг, відтак позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 31200,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Акілової Тамари Валеріївни (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Загородня, 20; код 2942324466) на користь Приватного підприємства «Авто Експрес» (32300, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Крипякевича, 2-А; код ЄДРПОУ 37368452) 31200 (тридцять одну тисячу двісті) грн. - заборгованості та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.10.2013

Суддя Карпечкін Т.П.