Постанова

від 03.12.2013 по справі 911/2971/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа№ 911/2971/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Купчик О.В.

представників сторін: від відповідача - ОСОБА_3

розглянувши Фізичної особи- підприємця

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення

господарського суду Київської області

від 16.10.2013 року

у справі № 911/2971/13 (суддя: Карпечкін Т.П. )

за позовом Приватного підприємства "Авто Експрес"

до Фізичної особи- підприємця

ОСОБА_4

про стягнення 31200,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2013 року позов задовольнити повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (08150, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Авто Експрес" (32300, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Крипякевича, 2-А; код ЄДРПОУ 37368452) 31200 (тридцять одну тисячу двісті) грн. - заборгованості та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 15.01.2013 р. між позивачем (за договором - перевізник) та відповідачем (за договором - експедитор) було укладено Договір № 01/01, за умовами якого експедитор, який є довіреною особою перевізника та діє за його дорученням, по даному договору здійснює пошук та підбір вантажовласників (вантажовідправників/вантажоодержувачей або їх довірених осіб) з метою забезпечення транспортних засобів перевізника експортно-імпортними вантажами для виконання перевезень у міжнародному сполученні.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.4. договору, сума фрахту кожного конкретного перевезення встановлюється за домовленістю між перевізником та експедитором і обумовлюється у заявці. Оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника у строки, визначені разовою заявкою, на підставі належним чином оформлених оригіналів CMR з відміткою вантажоодержувача щодо отримання вантажу.

Згідно з умовами договору, відповідач надіслав позивачу контракт-заявку № 02/01/13 від 15.01.2013 р., предметом якої було перевезення транспортом позивача вантажу за маршрутом м. Хмельницький (Україна) - м. Актобе (Казахстан); отримувач вантажу - ТОВ "Електросила Актобе".

Вартість послуг по перевезенню вантажу, відповідно до домовленості сторін та зазначеної заявки, була визначена в сумі 31200,00 грн. При цьому, 50% вартості послуг з перевезення сплачуються експедитором в якості передоплати, 50% - по факту відвантаження товару та надання копії CMR - протягом 2-5 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж було доставлено та отримано вантажоодержувачем вчасно, про що свідчить відмітки вантажоодержувача у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 054586.

Отже, послуги з перевезення вантажів було надано у повному обсязі та з належною якістю, про що свідчить відсутність претензій з боку експедитора або вантажовідправника.

Таким чином, позивач виконав перед відповідачем прийняті на себе зобов'язання за договором та заявкою щодо перевезення вантажу.

Проте, відповідач в порушення умов договору та наданої заявки свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконав, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 31200,00 грн.

20.05.2013 р. позивач цінним листом з описом вкладення надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. № 19/05 від 19.05.2013 р., в якій просив виконати свої зобов'язання за договором та здійснити оплату наданих послуг. Відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становила 31200,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною першою статті 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (експедитор) залучив для перевезення вантажів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не заперечено факт отримання послуг з перевезення вантажів належної якості товару та не надано доказів оплати наданих послуг, відтак позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 31200,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на договір №31/01/13 від 13.01.2013 року, як на підставу для відмови в позові, є необґрунтованим. Фактично вантаж було доставлено отримувачу вантажу 25.01.2013 року, ще до моменту укладення договору № 31/01/13.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 16.10.2013 року у справі № 911/2971/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 911/2971/13 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 03.12.2013 року.