Постанова

від 17.10.2013 по справі 919/872/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 919/872/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Біжов П.С., довіреність від 03.01.13 №2; Семенова С.М., довіреність від 03.01.13 №1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл");

відповідача: не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака");

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Грицай О.С.) від 18.09.2013 у справі № 919/872/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл" (вул. Курганна, 35-А, Севастополь,99029)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака" (вул. Геловані, 26, кв.62, Севастополь, 99040)

про стягнення 774864,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013 у справі №919/872/13 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Севтрейдойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Звєзда Рибака" про стягнення 774864,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання з боку відповідача умов договору поставки в частині несвоєчасної сплати вартості отриманої продукції, що, відповідно до договору, є підставою для нарахування відповідачеві процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення по суті спору.

Апеляційна скарга мотивована незаконністю та необґрунтованістю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Так, заявник вказує на те, суд першої інстанції повинен був на підставі наданих суду належних та допустимих доказів та первинних документів встановити наявність заборгованості у відповідача, встановити її розмір та на підставі ст.ст. 692, 694 Цивільного кодексу України та п.п 5.5 Договору стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами та інфляційні втрати.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.10.2013.

До початку судового засідання від відповідача найшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням уповноваженого представника відповідача до іншого суду (вх.№19634 від 16.10.2013).

Розглянувши клопотання третьої особи, судова колегія визнала його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що зайнятість одного представника відповідача не є поважною причиною його нез'явлення в судове засідання, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, яких вона може уповноважити на представництво її інтересів у господарському суді.

Крім того, відповідач у клопотанні не зазначив для чого саме він просить відкласти розгляд справи; будь-яких нових доказів та пояснень суду не надано.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившегося представника відповідача.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили оскаржуване рішення скасувати, розглянути справу по суті та прийняти рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

31 січня 2012 року між сторонами був укладений договір поставки продукції №1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у встановлені цим договором строки паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти ПММ та сплатити за них визначену цим договором грошову суму.

Загальний об'єм поставки ПММ за цим договором визначається по факту поставок та залежить від намірів сторін (п. 2.2. договору).

Поставка ПММ здійснюється на підставі заявки Покупця, яка може бути передана будь-яким зручним для Покупця засобом, у тому числі із застосуванням телефону, факсу, електронної пошти та ін.

Розділом 4 договору визначений порядок розрахунків сторін. Так, відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки по договору здійснюються шляхом перерахування 100% попередньої оплати у безготівковій формі. Моментом виконання зобов'язання по оплаті за ПММ є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку, якщо ПММ будуть відпущені без попередньої оплати, покупець зобов'язаний сплатити повну вартість кожної поставки ПММ не пізніше 7 банківських днів з дати отримання ПММ, яка фіксується в накладній на відпуск товару.

Відповідно до пункту 5.5 договору у випадку прострочення платежу за поставлені ПММ покупець сплачує постачальнику плату за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5 % від вартості неоплачених ПММ за кожен день прострочення (стаття 692 Цивільного кодексу України ), а також суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми (стаття 625 Цивільного кодексу України ).

У розділі 7 договору сторони визначили порядок вирішення спорів.

Згідно пункту 7.1 договору усі спори, які виникають за цим договором або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір неможливо врегулювати шляхом переговорів, він передається на розгляд та остаточне вирішення у Постійно діючий третейський суд при Юридичній корпорації "Принцип" м. Київ.

Пунктом 9.6 договору визначено, що усі поставки товару протягом дії цього договору здійснюються на його умовах незалежно від наявності посилання на нього у накладних.

Договір вважається укладеним та вступає у силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. У випадку відсутності письмових заперечень сторін, строк дії договору продовжується на один календарний рік на тих же самих умовах (п. 8.1 договору).

На підтвердження виконання поставки відповідно до укладеного договору позивачем надані накладні на загальну суму 3363899,00 грн.:

№29 від 08.02.2012 року (виставлено рахунок №31 від 07.02.2012 на суму 173712,75 грн.)

№34 від 17.02.2012 року (виставлено рахунок №37 від 17.02.2012 на суму 213652,50 грн.),

№50 від 28.02.2012 року (виставлено рахунок №57 від 28.02.2012 на суму 400844,00 грн.),

№58 від 09.03.2012 року (виставлено рахунок №65 від 09.03.2012 на суму 229245,00 грн.),

№71 від 23.03.2012 року (виставлено рахунок №77 від 23.03.2013 на суму 346178,25 грн.),

№98 від 17.04.2012 року (виставлено рахунок №99 від 17.04.2012 на суму 290450,00 грн.),

№126 від 19.05.2012 року (виставлено рахунок №128 від 19.05.2012 на суму 179647,25 грн.),

№127 від 19.05.2012 року (виставлено рахунок №129 від 19.05.2012 на суму 396855,75 грн.),

№189 від 03.07.2012 року (виставлено рахунок №187 від 03.07.2012 на суму 127767,75 грн.),

№189 від 03.07.2012 року (виставлено рахунок №188 від 03.07.2012 на суму 153153,00 грн.),

№205 від 17.07.2012 року (виставлено рахунок №204 від 17.07.2012 на суму 187420,75 грн.),

№206 від 17.07.2012 року (виставлено рахунок №205 від 17.07.2012 на суму 93500,00 грн.),

№218 від 31.07.2012 року (виставлено рахунок №220 від 31.07.2012 на суму 571472,00 грн.).

Також, на підтвердження здійснення поставок за Договором №1 від 31.01.2012 у сумі, вказаній у позові, позивачем до матеріалів справи надані наступні накладні: №3 від 08.02.2012, №10 від 17.02.2012, №25 від 28.02.2012, №26 від 28.02.2012, №14 від 09.03.2012, №15 від 23.03.2012, №19 від 17.04.2012, №15 від 19.05.2012, №16 від 19.05.2012, №6 від 03.07.2012, №7 від 03.07.2012, №22 від 17.07.2012, №35 від 31.07.2012.

Оплата за поставлені позивачем ПММ здійснювалась відповідачем частково. Часткова оплата за отриманий товар підтверджена наданими позивачем звітами про дебетові та кредитові операції, які містяться в матеріалах справи.

Разом за період з 08.02.212 по 31.07.2012 відповідачем було оплачено за поставлені ПММ сума у розмірі 2 530 633,00 грн.

Також, матеріали справи містять протоколи про зарахування зустрічних вимог від 15.03.2012 року (а.с. 42), від 13.04.2012 року (а.с. 55), від 09.07.2012 року (а.с. 79) відповідно до яких сторони узгодили взаємозаліки на суму 309 000,00 грн.

Станом на 31.08.2012 несплаченою залишалася сума 524 266,00 грн.

Оскільки розділом 5 договору сторонами передбачена відповідальність сторін у вигляді штрафних санкцій за невиконання своїх зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 03.10.2012 по 24.07.2013 у розмірі 773 292,35 грн., а також суму інфляційних втрат у розмірі 1572,27 грн.

Наведене стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду із даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав, виходячи з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ „Севтрейдойл" суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості, на яку посилається позивач у справі, є спірною і сторони, не дійшовши згоди щодо остаточної суми боргу, звернулися до третейського суду, рішення якого, за твердженням місцевого господарського суду, у подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013. Тому, на думку суду першої інстанції, позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, є недоведеними.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Так, рішення третейського суду, яким визначена сума заборгованості в розмірі 524266,00 грн. не скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 скасовані рішення Київського господарського суду від 17.12.2012 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013, якими відмовлено у задоволенні вимог ТОВ „Звєзда Рибака" про скасування рішення третейського суду (т.1, а.с. 198-206).

Отже, вищенаведені висновки місцевого господарського суду про скасування рішення третейського суду помилкові та протирічать матеріалам справи.

За приписами ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, наявність чи відсутність рішення третейського суду про стягнення суми боргу не має правового значення для вирішення справи господарським судом в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Слід звернути увагу на те, що позивач у позовній заяві не посилався на преюдиційність рішення третейського суду, а надав господарському суду низку первинних документів на підтвердження основної суми заборгованості та обґрунтованості нарахування процентів та інфляційних втрат за певний період.

Відповідно до положень ч.1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 55 Конституція України).

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.1 ст. 1 ГПК України).

Отже, звернення позивача до господарського суду відповідає вищенаведеним приписам та обумовлено порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів у сфері господарської діяльності.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд безпідставно ухилився від вирішення спору по суті, встановлення факту існування заборгованості та підтвердження підстав для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Договір є дійсним та недійсним у судовому порядку не визнавався, а також є єдиним договором, укладеним між сторонами на поставку ПММ Товариству з обмеженою відповідальністю „Звєзда Рибака" (власнику судна „SICHESLAV-YUG").

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження належного виконання з боку позивача укладеного між сторонами Договору.

Договір від 31.01.2012 №1 є єдиним договором, укладеним між сторонами на поставку ПММ. Всі поставки ПММ здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл" Товариству з обмеженою відповідальністю „Звєзда Рибака" в межах даного Договору. Наведене також підтверджується узгодженими сторонами умовами п. 9.6 Договору, в якому зазначено, що всі поставки товару протягом строку дії договору здійснюються на його умовах у незалежності від наявності посилання на цей договір у накладних , що спростовує доводи відповідача про здійснення поставки поза межами Договору.

Крім накладних, підтверджуючих поставку товару у період з 08.02.2012 по 31.07.2012 (т. 1, а.с. 28-100), матеріали справи також містять податкові накладні (т.1, а.с.101 - 113), які виписувалися постачальником (ТОВ "Севтрейдойл") за фактом поставки та приймання товару ТОВ „Звєзда Рибака" (покупцем).

Товар був прийнятий покупцем без зауважень, на загальну суму 3 363 899,00 грн.

За приписами п.п. 4.3 п. 4 Договору відповідач зобов'язаний сплатити повну вартість кожної поставки ПММ не пізніше 7 банківських днів з дати отримання товару.

Втім, відповідач, у порушення п.п.4.3 п.4 Договору здійснював оплату отриманого товару несвоєчасно.

Відповідачем було сплачено 2 839 633,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про дебетові та кредитні операції ТОВ „Севтрейдойл" та протоколами про взаємозалік зустрічних вимог за період з 08.02.2012 по 17.08.2012 (т.1, а.с. 29, 30, 32-35, 37, 38-46, 48-55, 57-62, 65, 78, 79, 82-87, 90-99).

Отже, несплаченою залишилася сума боргу в розмірі 524266,00 грн. за поставлені відповідачеві за Договором ПММ. Вказану суму, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні господарські, податкові та бухгалтерські документи, судова колегія вважає доведеною.

Вказана сума заборгованості, як стверджує позивач, залишилася незмінною станом на дату звернення до господарського суду.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

У позовній заяві ТОВ „Севтрейдойл" просить стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами та інфляційні втрати за період з 03.10.2012 по 24.07.2013, хоча заборгованість за договором виникла раніше.

Втім, визначення позивачем саме такого періоду нарахування є правом позивача та, зі слів представника позивача, період не пов'язаний з винесенням третейським судом рішення про стягнення з ТОВ „Звєзда Рибака" основної суми заборгованості.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 536 Цивільного кодексу України).

Розмір процентів узгоджений сторонами в договорі та дорівнює 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п.п.5.5 п.5 Договору).

До позовної заяви позивачем наданий розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами (т.1, а.с. 20), відповідно до якого за період з 02.10.2012 по 24.07.2013, враховуючи суми боргу у розмірі 524 266,00 грн., сума процентів за користування чужими грошовими коштами складає 773 292,35 грн. Наведений позивача судова колегія визнає вірним, а суму обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат.

Як встановлено приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті „Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

Наведена позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 та у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 у справі № 15/065-11.

Інфляційні втрати за розрахунком позивача, дорівнюють 1572,27 грн. При цьому, позивач взяв до розрахунку середній індекс інфляції за період з 03.10.2012 по 24.07.2013 у розмірі 1,003, що, на переконання судової колегії, не відповідає дійсності.

Так, Державною службою статистики України надані наступні величини індексів інфляції (у відсотках до попереднього місяця) у 2012-2013 роках: жовтень 2012 року - 100,0%, листопад 2012 року - 99,9%, грудень 2012 року - 100,2%, січень 2013 року - 100,2%, лютий 2013 року - 99,9%, березень 2013 року - 100,0%, квітень 2013 року - 100,0%, травень 2013 року - 100,1%, червень 2013 року - 100,0%, липень 2013 року - 99,9%.

1,000*0,999*1,002*1,002*0,999*1,000*1,000*1,001*1,000*1,999 / 100 = 1,0019 ( ? 1,002)

Отже, сумарний індекс інфляції за вказаний період складає 100,2%

Таким чином, інфляційне збільшення за період з 03.10.2012 по 24.07.2012, з урахуванням суми боргу у розмір 524266,00 складає 1048,53 грн.: (524266,00 * 1,002) - 524266,00 = 1048,53 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 774340,88 грн. (773292,35+1048,53 = 774340,88).

Судова колегія вважає, що позовні вимоги ТОВ „Севтрейдойл" про стягнення з ТОВ „Звєзда Рибака" процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, в сумі 774340,88 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 523,74 грн. задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України,

Висновок місцевого господарського суду про недоведеність позовних вимог колегія суддів вважає невірним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо прийняття судом першої інстанції рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що, в свою чергу, є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 18 вересня 2013 року у справі № 919/872/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака" (вул. Геловані, 26, кв.62, Севастополь, 99040; код ЄДРПОУ 31833837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл" (вул. Курганна, 35-А, Севастополь,99029; код ЄДРПОУ 37463262) 774340,88 грн. (сімсот сімдесят чотири тисячі триста сорок грн., 88 коп.), з яких: проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 773 292,35 грн. (сімсот сімдесят три тисячі двісті дев'яносто дві грн. 35 коп.) та 1048,53 грн. (одна тисяча сорок вісім грн. 53 коп.) інфляційних втрат.

Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді Ю.М. Гоголь

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл" (вул. Курганна, 35-А,Севастополь,99029)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака" (вул. Геловані, 26, кв.62,Севастополь,99040)