Постанова

від 16.10.2013 по справі 813/7113/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року справа № 813/7113/13-а

зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Філіпович О.Р.,

представника відповідача Шевчука І.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсвіт» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Мінхододів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромсвіт» (далі - ТзОВ «Укрпромсвіт») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Мінхододів у Львівській області (надалі - ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000832210 від 16.09.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств і організацій на суму 750 032 грн., в т.ч. 500 021 грн. за основним платежем та 250 011 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача від 02.09.2013 р. №150/22-00/32800294, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової перевірки про нікчемність фінансово-господарських операцій є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту придбання продукції у ТзОВ ПТП «Укрпрогрес». Вказує, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо мали місце рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Вважає, що факт поставки товарів (робіт, послуг) позивачу його контрагентом підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, які повністю відповідають вимогам, передбаченим ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей. Відтак, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0000832210 від 16.09.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує нікчемністю правочинів між позивачем та ТзОВ ПТП «Укрпрогрес», оскільки операції із придбання товару не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався. Відповідач зазначає, що в порушення п.138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивач безпідставно включив до складу витрат вартість придбаних товарів в ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» на загальну суму 2 381 051 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 р. на суму 2 381 051 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» і в цей період вказаний контрагент подавав податкову звітність, перебував на обліку у відповідних податкових органах. Крім того, предстаник позивача зазначив, що твердження відповідача про відсутність у його контрагента ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» транспортних засобів та технічних можливостей для здійснення транспортування ТМЦ покупцям не відповідає дійсності, що підтверджується листом ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» від 14.10.2013 р. №105. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромсвіт» зареєстроване реєстраційною палатою Департаменту економічної політики та ресурсів львівської міської ради 15.12.2003 р. за №19458 як юридична особа, номер запису про включення відомостей до ЄДР №14151200000001072, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 32800294. Місцезнаходження позивача: м.Львів, вул.Скрипника, 9/45, фактичне місцезнаходження: м.Львів, вул.Зелена, 145.

На підставі направлень від 12.08.2013р. №103-106, виданих ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 чт.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області №90 від 30.07.2013р. проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Укрпромсвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.20912р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки від 02.09.2013 р. №150/22-00/32800294.

Перевіркою встановлені таке порушення: п.138.4 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - встановлено заниження податку на прибуток на суму 500 021 грн., в т.ч. за 4 квартал 2013 р. на суму 500 021 грн.

Висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток по взаємовідносинах з ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» за ознаками "сумнівності" ґрунтуються на безпідставності включення до складу витрат вартості придбаних товарів в ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» на загальну суму 2 381 051 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 р. на суму 2 381 051 грн.

На підставі Акту від 02.09.2013 р. №150/22-00/32800294 ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ МІндоходів у Львівській області ТзОВ «Укрпромсвіт» винесено:

- податкове повідомлення рішення №0000832210 від 16.09.2013 р., згідно з яким ТзОВ «Укрпромсвіт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на прибуток підприємств і організацій» на суму 750 032 грн., в т.ч. 500 021 грн. за основним платежем та 250 011 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області позивач звернувся до суду.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» (код ЄДРПОУ 32800294) укладено договір купівлі-продажу від 05.01.2012 р. №2, відповідно до умов якого продавець зобов'язується (ТзОВ ПТП «Укрпрогрес») передати у власність покупцеві (ТзОВ «Укрпромсвіт») товар, а покупець зобов'язується його отримати і оплатити.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: копію договору від 05.01.2012 р. №2, видаткові накладні від 17.12.2012 р. №55831, від 13.12.2012 р. №55710, від 10.12.2013 р. №55487, від 07.12.2012 р. №55413, від 05.12.2012 р. №55202, №55203, від 30.11.2012 р. №54926, від 15.11.2012 р. №53866, від 30.11.2012 р. №54923, №54921, від 26.11.2012 р. №54535, №54526, №54525, від 23.11.2012 р. №54458, від 22.11.2012 р. №54376, від 20.11.2012 р. №54155, №54153, від 16.11.2012 р. №53963, від 15.11.2012 р. №53866, №53890, №53888, №53871, №53870, від 16.10.2012 р. №51558, №51557, від 10.10.2012 р. №41103, від 05.10.2012 р. №50756, від 30.11.2012 р. №54922, від 17.12.2012 р. №55832, від 19.12.2012 р. №55995, №55996, від 20.12.2012 р. №56043, №56044, №56072, №56045, від 21.12. 2012 р. №56160, від 24.12.2012 р. №56187.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується виписками банку по особовому рахунку ТзОВ «Укрпромсвіт» №26009799976664 (а.с. 23- 44).

Позивач надав суду копію наказу УП/К-30/2 від 01.09.2011 р. про затвердження штатного розпису, що підтверджує наявність у позивача персоналу (зав. складом, комірники), необхідного для проведення розвантажувально - навантажувальних робіт. Надано також накладну №АН10/0931 від 14.12.2010 р. на придбання програмного забезпечення для 10 робочих місць, що підтверджує наявність у позивача ведення складського обліку поставлених товарів.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що у ТзОВ «Укрпромсвіт» відсутні складські приміщення для зберігання, отриманих від ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» товарно-матеріальних цінностей. Судом встановлено, що отримані від ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» товари зберігались на складі, який орендується позивачем у ВАТ «Львівський завод комунального устаткування» на підставі договору №17-ор 12 на оренду приміщень від 28.12.2011 р. Факт оренди складського приміщення підтверджується також: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008, №ОУ-0000046, №ОУ-0000088, №ОУ-0000131, №ОУ-0000174, №ОУ-0000221, №ОУ-0000266, №ОУ-0000313, №ОУ-0000355, №ОУ-0000398, №ОУ-0000449, №ОУ-0000493 та виписками з банку про оплату послуг з оренди. Зберігання отриманих від ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» товарів на складі позивача підтверджується відомостями по товарах на складах за 4 квартал 2012 р. та матеріалами інвентаризації товарів на складі №112 від 31.12.2012 р., проведеної на підставі наказу про проведення щорічної інвентаризації у 2012 році від 30.11.2012 р.

При проведенні планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.20912р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки від 02.09.2013 р. №150/22-00/32800294, відповідач дійшов висновку про те, що товар від ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» до ТзОВ «Укрпромсвіт» не транспортувався, оскільки у позивача відсутні товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу товару. Вказане твердження відповідача спростовується листом ТзОВ ПТП «Укрпрогрес», в якому суб'єкт господарювання не лише підтверджує факт доставки товарно-матеріальних цінностей позивачу, а й зазначає якими транспортними засобами, що перебувають на балансі підприємства (вантажний фургон MAN LE 8190, д.н.з. СЕ3687ВА, автомобіль МАЗ 53366, д.н.з. 01323МС, автомобіль МАЗ 53366, д.н.з. 03336МС, автомобіль МАЗ 437041-261, д.н.з. СЕ9613АС) здійснювалась така доставка. Зазначені транспортні засоби належать ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» на праві власності, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію транспортних засобів: САР 975018, СЕС 001480, ХС №866932, ІСС №151719, ІСС №214005.

Суд звертає увагу, що при проведенні планової виїзної перевірки позивача відповідач не витребовував та не досліджував первинні (договори, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, платіжні документи тощо) та бухгалтерські облікові документи щодо правочинів з позивачем від його контрагента ТзОВ ПТП «Укрпрогрес», що не заперечується і представником відповідача.

Відповідачем не вказано в Акті перевірки, а також не доведено суду, в чому саме полягає безтоварність господарських операцій, та яким чином встановлено вказане порушення, адже договори між контрагентами недійсними не визнавались. Натомість, в акті перевірки не надано належної оцінки первинним документам, а висновок зроблено на основі припущень. За таких обставин відсутні об'єктивні факти, які можуть підтверджувати недобросовісність виконання господарських операцій та їх безтоварність.

Позивач надав суду податкові накладні, складені ТзОВ ПТП «Укрпрогрес», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Податкові накладні: від 05.10.2012р. №700, від 10.10.2012р. №1121, від 16.10.2012 р. №1661, від 16.10.2012 р. №1663, від 15.11.2012 р. №1345, від 15.11.2012 р. №1347, №1365, від 15.11.2012 р. №1368, від 16.11.2012 р. №1470, від 20.11.2012 р. №1712, №1714, №1713, від 22.12.2012 р. №1982, від 23.11.2012 р. №2078, від 26.11.2012 р. №2148, №2151, №2178, від 30.12.2012 р. №2668, №2667, №2669, №2673, від 05.12.2012 р. №310, №309, від 07.12.2012 р. №566, від 10.12.2012 р. №667, від 13.12.2012 р. №932, від 17.12.2012 р. №1117, №1116, №1118, від 19.12.2012 р. №1321, №1322, від 20.12.2012 р. №1374, №1375, №1405, №1375, від 21.12.2012 р. №1515, від 24.12.2012 р. №1562, які отримані від ТзОВ ПТП «Укрпрогрес», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ ПТП «Укрпрогрес», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» з боку Відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ ПТП «Укрпрогрес».

Судом також встановлено, що отримання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» здійснювалось уповноваженою особою відповідно до додатку №1 до договору від 05.01.2012р. №2.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Податкового кодексу України, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.4 ст.138 вказаного Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагент позивача мав всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами договорів, оскільки відповідачем під час проведення перевірки первинні облікові та бухгалтерські документи не досліджувалась та не відображені в акті перевірки.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000832210 від 16.09.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2294 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Головного управління Мінхододів у Львівській області №0000832210 від 16.09.2013 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсвіт» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 21 жовтня 2013 року.

Суддя А.Г.Гулик